Для Маркса розумова праця вторинна, похідна, а отже непродуктивна. Не праця становить передумову приватної власності і відчуження, генерує і репродукує їх, а відчуження породжує працю як завжди поділену і приватну власність, як наслідок, а вже тоді – засоби такого поділу не виникнення праці як такої творить людину, а виникнення відчуження породжує феномен праці а ним і людину.
4 базових форми відчуження:1) відч.від предметів праці, від продукту праці, 2) відч.від процесу праці, 3) відч.л.від її родової сутності, 4) відч.л.від самої людини.
22. Поняття суспільної свідомості.
Общественное сознание – совокупность идеальных образов – понятий, идей, представлений, иллюзий, чувств, возникающих в процессе отражения соц.субъектом окружающего мира, в том числе и самого общ.сознания.
Формыобщ.сознания: 1) с т.з носителя, субьекта выделяют: - индивидуальное, - групповое(классовое, национальное), 2) с т.з конкретно-истор.подхода: - мифологическое, - религиозное, - философское; по эпохам: - античной средневековой…, 3) по уровню и глубине проникновения в действительность: - обыденное, - теоретическое.
Обыденное имеет формы: -эмпирическое сознание (складывается в процессе познания), - общественная психология (формируется в ходе оценочного отражения действительности).
Теоретическое имеет формы: наука и общественная идеология.
Идеология – это система взглядов, идей, теорий, принципов, отражающих общественное бытие через призму интересов, идеалов, целей, соц.групп, классов, наций, общества. Идеология служит своеобразным механизмом приведения идей в действие, активизации людей. Отказ от такого механизма препятствует нормальному общественному развитию, консолидации усилий людей. Недостаточно выбрать эффективную программу выхода общества из кризиса, надо чтобы она выражала реальные интересы, овладела умами людей.
23. Діалектика індивідуальної, колективної, та суспільної свідомості.
Общественное сознание – необходимая и специфическая сторона общественной жизни, оно есть не только отражение изменяющегося общественного бытия, но осуществляет вместе с тем организационную, регулятивную т преобразующую функцию.
Индивидуальное сознание есть сознание отдельного человека, который конечно же немыслим вне общества. Поэтому его сознание является социальным. Общественное сознание существует лишь в диалектической связи с индивидуальным сознанием. Учет необходимой …………. общественного сознания во множестве индивидуальных сознаний – обязательное условие обьяснения способа существования. Противоречия между индивидуальным сознанием и общественным, «активность» отношения индивидуального сознания к общественному.
Диалектика общего и отдельного. Изменения общественного сознания детерминируются изменениями общественного бытия.
24. Форми суспільної свідомості (Правова, релігійна, художня, наука).
Правосонание – система идей, имеющих силу закона и закрепляющих от имени людей. Правосознание входит в структуру права, которая включает также правовые отношения и институты права. Правосознание вырастает из морально-нравственного сознания. Оба они призваны выполнять функцию регуляции отношений между личностью и обществом. Правосознание служит человеку для осмысления юридических норм, прав и обязанностей, то есть общественного порядка.
Религиозное сознание – совокупность верований, входит в сложный комплекс духовной культуры, именуемый религией. Религия помимо верований включает специфические действия (религиозный обряд, культ), религиозные учреждения, организации и группы (церковь, соц-религиозные институты.). Осн. критерий религиозного сознания – вера в сверхестественное, которое модифицируется в сверхестественные существа (боги, духи), сверхест.связи между естественными явлениями и сверхестественные свойства предметов, явлений, процессов.
Фундаментальное понятие для обозначения художественно-творч. деятельности- искусство. Этическое сознание структуировано включает: эстетич.вкусы, эст.впечатления, эст.идеал, эст.еонцепция и взгляды. Специф.черта этич. сознания – ценность.
25 Форми суспільної свідомості (політична, моральна, екологічна).
Политическое сознание представляет выявление большей частью осознанное социальным субъектом (государством, наукой, полит.партией) жизненных целей и интересов. Политич.сознание подчиняется закону деления на 2 уровня: 1) обыденное, 2) теоретическое. Обыденное политическое сознание в форме традиц.суждений. Политики-идеологи ,широко используют полит. обыденное сознание при разработке полит.программ.
Нравственное сознание- система общепринятых понятий, представлений, идей, определяющих нормы, заповеди, принципы, взаимоотношения между людьми. Нравственность возникает стихийно, порождается массовым сознанием.
Экологическое - целостный и относительно новый феномен общественного сознания, являющийся как отражение остроты экологической ситуации , так и определенным выражением , своего рода индикатором серьезных изменений дух.и матер.к-ры.
26. Глобальні проблеми сучасності.
Само название этих проблем произошло от франц.слова global – всеобщий, и лат. globus – земной шар. Оно означает совокупность насущных поблеем человечества. Экологическая: массовые заболевания (СПИД), парниковый эффект, загрязнения окружающей среды, остатками космических аппаратов, сокращение азонового слоя, загрязнение нефтяной пленкой морей и океанов, уничтожение лесов. Ресурсная: на каждого жителя планеты приходится около 3,5 тонн ядеоной взрывчатки. Энергетическая : на планете 430 АЭС. Демографическая: в 20веке в 1 и 2 МВ погибло 60 млн чел. Низкая рождаемость, низкая продолжительность жизни – Афганистан-40, Индия- 51. Проблема глобальной преступности, терроризм. Проблема культуры.
27.Рушійні сили історичногопроцесу.
Історичний процес – постійна зміна суспільства. Цілісність і повторюваність.
Марксизм: в основі розвитку суспільства - спосіб матеріального в-ва, який складається х ПС і ВВ. Критерієм сусп.прогресу є рівень розвитку ПС, а його рушійними силами стали – великі групи людей, народні маси, широкі верстви населення.
Джерелом сусп.розвитку є б-ба різних сусп.класів, вищий прояв якої – соціальна революція. Рушійні сили: об’єктивні сусп.суперечності, розвиток ПС, способу в-ва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соц.революції, потреби та інтереси. Вони повязуються з суперечностями сусп.розвитку та їх вирішенням з соц.детермінізмом, з об’єктивними та суб’єктивними чинниками історії, з діяльністю людей, або є є комплексом усіх цих чинників. Рушійні сили розвитку насамперед пов’язані з діяльністю людей.
Рушійною силою також є інтерес. Інтерес є реальною причиною соц.дій, подій, що стоять за мотивами, помислами, ідеями індивідів, соц.груп, спільності. Інтерес -» стимул -» реакція на стимул мотивів дії -» дія.
У соціальній філософії рушійнимисилами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об'єктивні
суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, пов'язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об'єктивними та суб'єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників. Кожний із вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Рушійні сили розвитку суспільства пов'язані насамперед з діяльністю людей.
Адже життя суспільства, його історія є діяльністю людей, тобто діяльністю особистостей, соціальних груп, народів тощо. Тому ця історія має розглядатися саме у контексті діяльності людей: усі закони суспільного розвитку, вся логіка такого процесу існують лише у людській діяльності. Акцентування на тому, що суспільство — це діяльність людей, має глибокий методологічний сенс. Здатність бути рушійною силою — це найсуттєвіша властивість людської діяльності взагалі.
Найважливішими проблемами в широкому спектрі проблематики рушійних сил є аналіз суб'єкта суспільного життя, характеристики його діяльності, її умов, причин, цілей, завдань, її результатів, діалектики об'єктивного та суб'єктивного, творчого і репродуктивного та ін. в цій діяльності, її піднесень та спадів.
Часом у науковій літературі рушійні сили суспільства пов'язують з певною спрямованістю, з прогресивними перетвореннями суспільства. Але такий підхід, мабуть, є однобічним: вся історія суспільства, його життя є цілісним процесом, який складається із складного переплетіння протиборства різних людей, націй, народів. І в цьому розумінні будь-яка Діяльність людей є рушійною силою, людською суспільною діяльністю.
Що ж є рушійною силою дій кожної людини, будь-якої соціальної групи (стану, професійної групи, покоління), суспільства в цілому як соціальної системи; кожного соціального інституту, що функціонує у тому чи іншому суспільстві (держави та її органів, системи освіти тощо); соціальних спільнот людей (сім'ї, роду, племені, нації, народу), нарешті, всього людства?
Відповідь, мабуть, може бути однозначною — інтерес. Зміст інтересу визначається умовами життя людей та їхніх спільнот, місцем у системі суспільних відносин. Інтерес є реальною причиною соціальних дій, подій звершень, що стоять за безпосередніми спонуканнями, мотивами, помислами, ідеями індивідів, соціальних груп чи спільнот, які беруть участь у цих діях.