Політичні відносини тим стабільніші, чим чіткіше будуть визначені й закріплені в законах та нормах (правових, політичних, моральних) ролі, тобто коло прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів політичної системи. Тому найважливіше політичне діяння складається з утворення, зміцнення і виконання ролей, пов'язаних з поєднанням елементів політичної системи з певними відносинами. Такі ролі — ролі формування політичної системи та її функціонування — відіграють "офіси", сукупність офісів, у даному разі мається на увазі система органів і посад державних, партійних і громадських організацій.
У зв'язку з цим стрижневим елементом політичної системи виступає політична організація суспільства, що включає: державу та її установи, політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, трудові колективи з своїми органами самоврядування.
Важливим елементом політичної системи є політична свідомість як невід'ємний компонент політичної діяльності людей. Вона являє собою відображення політичного життя суспільства в ідеях, поглядах, уявленнях, традиціях, соціально-політичних почуттях людини, соціальної групи, нації, народу. Політична свідомість — це розуміння суспільством самого себе як політичної цілісності; в реальному житті вона виступає Як сукупність відповідних знань і оцінок.
19. Держава як орган політичної влади. Походження та історичні типи держави.
Государство – это организация, выражающая волю определенных господствующих классов общества. Показатели: адм.аппарат, полиция, армия; адм.-терит.деление страны.
Функции(внутр): 1) защита общ.отношений, существующего эконом.и государ.строя., 2) поддержка обществ.правопорядка, 3) развитие просвещения, науки и техники, 4) охрана прир.среды, охрана здоровья граждан страны. Функции(внешн): 1) установл.и развитие экон., полит., научно-техн., культурных отношений с др.странами, 2) укрепление обороноспособности страны, защита ее территории.
3 формы осуществления функций государства: правотворческая, правоисполнительная, правообеспечительная.
Исторический тип государства – это совокупность наиболее существ.признаков свойственных государству единой общественно-экономической формации. 4 типа: рабовладельческий, феодальный, буржуазный, социалистический.
Формы государства – способ организации и осуществл.гос.власти на территории данной страны. Включает 3 элемента: 1) формы полит.правления, 2) формы госуд.правления, 3) политический режим. 2 формы гос.правления: 1) монархия: абсолютная, конституционная; 2)республика (коллективная выборная власть): парламентская, президентская, смешанная.
Держава її походження і сутність.
Рушійною силою розвитку суспільства є також політична система, найбільш яскраво виражена у формі держави. Політична система – це система політичних партій, організацій. інститутів, рухів та відносин між ними. Політична система органічно входить до надбудови суспільства та обслуговує економічний базис. Важливим компонентом надбудови є держава. Це основна форма управління суспільством політичними засобами. Вона виникла після появи класів і необхідності встановлення злагоди між ними. Існує два погляди на сутність держави: марксистський, який вважає, що держава має класовий характер і є органом насильства, та загальнолюдський, за яким держава — це орган управління і досягнення злагоди в суспільстві. Тип держави завжди відповідає типові суспільства – рабовласницька, феодальна, капіталіс-тична, соціалістична, постсоціалістична. Предметом особых дискуссий является вопрос о происхождении государства. Античная философия в лице Платона и Аристотеля рассматривала возникновение государства как проявление естественных потребностей, присущих человеку. Формирование сословий философов, воинов и работников и было проявлением этих потребностей. У Аристотеля государство отождествлялось с обществом, поэтому политическая сфера охватывала все: семью, религию, культуру, искусство. Философия нового времени выдвигает договорную теорию происхождения государства, представителями которой были Т.Гоббс, Ж.Руссо, А.Радищев. Они полагали, что государство возникло в результате общественного договора, сознательно заключенного людьми. Это – сила, служащая всему обществу: и богатыми и бедными, оно формируется для обеспечения мира и безопасности граждан. Теория насилия, представленная Е.Дюрингом и Л.Гумпловичем, объясняла появление государства в результате войн и политического насилия, которые углубляют социальное неравенство, приводят к образованию классов и эксплуатации. Существует также психологическая теория (представитель, напр., Шопенгауэр), которая рассматривает возникновение государства как результат того, что у одних людей существует потребность подчинять, а у других подчиняться. Согласно К.Марксу и Ф.Энгельсу государство возникает в результате раскола общества на антагонистические классы. Развивая именно эту, классовую особенность государственного господства, В.И.Ленин пришел к выводу о том, что государство – это машина для подавления одних классов другими, аппарат насилия, который возникает в силу того, что классовые противоречия объективно не могут быть примирены. Оно появляется, возникает не в силу внешних причин (войны и политическое насилие), хотя и они тоже играют свою роль, но под воздействием внутренних экономических причин. В настоящее время постепенно преодолевается свойственный марксизму узкоклассовый подход к сути государства, как только органа одного, господствующего класса, противостоящего другим, как аппарата насилия, давления на общество. Но при этом подчеркивается и всеобщность ряда функций государства как органа, управляющего делами всего общества, а также выражающего в той или иной степени интересы и защищающего всех и каждого конкретного человека. Можно дать следующее его определение: государство есть социальный институт, осуществляющий всю полноту политической власти и управления на определенной территории.
Основные исторические типы государства:
1) рабовладельческое – характеризуется наличием класса рабов, не имеющих никаких политических и юридических прав, являющихся объектами частной собственности.
2) феодальное - характеризуется тем, что главное средство производства - земля находится в монопольной собственности господствующего класса феодалов, а хозяйство ведется силами и техн. средствами крестьян. На ранней стадии характерна государственная раздробленность (множество почти независимых княжеств, герцогств и т.п.), позднее в силу требований экономики переходящая в монархию.
3) буржуазное (капиталистическое) - характеризуется централизацией власти, принципом выборности на руководящие государственные посты, предоставлением угнетенным классам юридических прав и свобод.
4) социалистическое - теоретически характеризуется отсутствием классов, прекращением эксплуатации одними людьми других. Выступает в форме диктатуры пролетариата, то есть власть используется для подавления эксплуатации, а также творческих преобразований во всех сферах социальной жизни.
Основные признаки государства:
1) наличие политической власти, опирающейся на армию, суд, полицию, разведку и т.д.;
Власть - это способность ее субъекта управлять чьим-либо поведением с помощью каких-либо средств. Делится на законодательную, исполнительную и судебную.
2) суверенитет;
3) наличие своей территория;
4) взимание налогов, необходимых для содержания государственного аппарата и обеспечивающих финансовую основу государственной деятельности.
Функции государства делят на внутренние и внешние. Внутренние: конституционная, правоохранительная, экономического регулирования, социальной защиты населения и т.д. направлены прежде всего на управление общественными отношениями в рамках данного государства. Внешние: внешнеэкономическая, военно-оборонная, дипломатическая и политико-идеологическая, направлены на отстаивание интересов в межгосударственных отношениях.
20. Форми державного устрою.
1. Фоми державногоправління: монархічні (одноособові і спадкоємні), республіканські (колегіальні і виборні).
Монархія – це така форма правління при якій верховна влада одноособова і переходить як правило у спадщину.
Республіка – така форма правління при якій верховна влада здійснюється виборними органами що обираються населенням на певний строк.
2.Форми державного устрою: унітарна(1 територія з 1 центром),федеративна (добровільне обєднання раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу), конфедеративна (тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений для забезпечення загальних інтересів).
3. Державно-політичні режими(сукупність засобів та способів здійснення політичної влади): 1) демократичний (всенародне голосування, незалежне правосуддя); 2)авторитарний (влада здійснюється шляхом примушення).
21.. Праця: форма, зміст, х-р.
Праця – це цілеспрямована діяльність людини у процесі якої вона впливає на природу та використовує її метою в-ва матеріальних благ необхідних для задоволення своїх потреб. Вона проявляється в кожній історичній формі, має особливий х-р і свою організацію.
Людина використовує знаряддя праці які виготовлені знаряддями праці. Універсальність людської праці. За допомогою праці людина постійно змінює умови свого існування. Праця неможлива в одиночному прояві та з самого початку виступає як колективний, соціальний. У соц.відношенні пріця призвела до формування нових соц.якостей людини: мови, мислення, спілкування, ціннісні орієнтації, світогляду.