2) Плем'я охоплює декілька родів, проте не вичерпується їхньою кількісною характеристикою, а визначається спільністю території, економічною характеристикою, відносинами одноплемінників, єдиною племінною мовою, культурою, самосвідомістю й традиціями.
3) Народність виникає з потреби збереження такої внутрішньої спільності людей, що формувалась під впливом їхнього проживання на одній території, в єдиному соціокультурному середовищі, спілкування однією мовою, співжиття в межах спільних традицій, звичаїв і рис характеру.
Народність – це історична спільність людей, що утворюється з племен і передує нації. У нерозвиненому вигляді має всі ознаки нації – проживання на спільній території, одна мова, спільний психологічний склад, що виявляється в особливостях культурного розвитку та побуту. Проте для народності є характерною слабкість внутрішніх економічних зв'язків, відносна ізоляція (натуральне господарство, замкнутий спосіб життя, труднощі зв'язків населення різних областей) людей.
Звичайно, історія не стоїть на місці. Розвивається виробництво, зростає продуктивність праці, удосконалюються техніка й технологія, наука і культура. Універсальні зв'язки руйнують натуральне господарство. На руїнах народності виникає така спільність, як
4)націяявляє собою надзвичайно складний динамічний організм, який перебуває в безкінечному русі та розвитку. Ті чи інші ознаки нації певною мірою "працюють" на різних етапах її розвитку. Так, на етапі становлення нації особливо важливу роль відіграють такі її ознаки, як територіально-мовна та економічна єдність. У процесі подальшого розвитку, зокрема міграційних процесів, можливі відгалуження нації у вигляді діаспори; в цьому разі зазначені вище ознаки нації вже не відіграють такої суттєвої ролі, як у період її становлення. Посилюється значення різноманітних чинників, складових національної самосвідомості, зокрема таких видових ознак, як гуманістична спрямованість їхньої життєдіяльності та цивілізованість.
У розвитку соціально-етнічних спільнот, зокрема націй, національних та міжнаціональних відносин спостерігаються домінуюча тенденція до етнічного ренесансу.
17. Класова структура суспільства. Класові відносини.
Ленин «Великий почин.» Класс – большие группы людей, различающиеся по их месту в исторически определенной системе общественного производства, по их отношению к средствам производства, по их роли в общественной организации труда, а следовательно, по способам получения и размерам той доли общественного богатства, которой они располагают.
Класова структура суспільства: 1) Первіснообщинне: основні класи(ОК)- -//-; неосновні(НК) - //- ; 2) рабовласницьке: ОК- раб-рабовласник; НК – вільні ремісники; 3) феодальне: ОК- селян.-феодал; НК – ремісн, торговець. 4) капіталістична: ОК-робітники, буржуазія, пролетари; НК-селяни, міщани; 5) соціалізм: ОК-робітники, селяни; НК-інтелігенція; 6) комуністична – безкласове.
Відносини між класами виникають в таких сферах: матеріальна (відносини з приводу власності(розподіл, /обмін, /споживання)), соціально-політична ( з приводу влади, законності і права), духовне життя (виробництво, поширення та споживання духовних і культурних цінностей
Сам Маркс справедливо отмечал, что ему не принадлежит открытие существования классов и их борьбы между собой. Однако до Маркса никто не давал столь глубокого обоснования классовой структуры общества, выводя её из фундаментального анализа всей системы экономических отношений.
По Марксу, классы возникают и противоборствуют на основе различного положения и различных ролей, выполняемых индивидами в производственной структуре общества, то есть основой образования классов является общественное разделение труда. В свою очередь борьба между антагоническими общественными классами выступает источником социального развития.
Главным своим открытием, которое даёт ключ к пониманию теории классового деления, Маркс считал двойственный характер труда (исполнительский и организаторский труд), великое таинство социального расчленения людей.
О социальных классах, их происхождении, внутренней дифференциации, промежуточных слоях Маркс писал уже в своих ранних работах, где ещё не различал классов и сословий. В дальнейшем у него сложилось достаточно строгое понимание классов, но целостное определение этого понятие у него отсутствует. Интерпретациями концепции Маркса и определением понятия "класс" занимались многие его последователи и критики. Так, Ленин предложил следующее определение: "Классами называются большие группы людей, различающиеся по их месту в исторически определённой системе общественного производства, по их отношению (большей частью закреплённому и оформленному в законах) к средствам производства, по способам получения и размерам той доли общественного богатства, которой они располагают. Классы, это такие группы людей, из которых одна может присваивать труд другой, благодаря различию их места в определённом укладе общественного хозяйства".
Чарльз Андерсон, американский социолог, проанализировав взгляды Маркса, называет следующие критерии социального класса:
- общественная позиция в экономическом способе производства;
- специфический образ жизни;
- конфликтные и враждебные отношения с другими классами;
- социальные отношения и общность, выходящие за местные и региональные границы;
- классовое сознание;
- политическая организация.
В марксовом восприятии класса важное место занимает категория интереса, объяснение интересов основных классов. Люди, находящиеся в различных отношениях к средствам производства, имеют противоположные интересы. В буржуазном обществе владельцы фабрик заинтересованы в увеличении прибыли, создаваемой рабочими. Рабочие, естественно сопротивляются такой эксплуатации. Но класс капиталистов, в силу обладания экономической властью, обладает и государственной властью, и, вследствие этого, может подавлять любое выражение несогласия со стороны рабочих.
При изучении классов и их отношений важны, по Марксу, следующие понятия: "классовая сознательность", "классовая солидарность" и "классовый конфликт".
Классовая сознательность - осознание классом своей роли в производственном процессе и своего отношения к другим классам. Для окончательного конституирования класса из изолированных индивидов необходимо осознание единства, отличия от других классов и даже враждебности по отношению к другим классам. Конечная стадия сознательности достигается тогда, по мнению Маркса, когда, например, рабочий класс начинает понимать, что своей справедливой цели он может достичь, лишь уничтожив капитализм, но для этого ему нужно объединить свои действия.
Классовая солидарность - степень осознания единства или даже воля к совместным действиям, необходимая для достижения политических и экономических целей класса.
Классовый конфликт имеет два этапа:
1) неосознанная борьба между двумя классами, когда классовое сознание ещё недостаточно развито;
2) сознательная и целенаправленная борьба.
Диалектико-материалистическая концепция классов содержит в себе много рационального, она отражает важные стороны объективного развития общества. Поэтому оспаривать вклад К.Маркса в учение о классах, равно как и отрицать важные моменты, содержащиеся в нем было бы неверно. В то же время в этом учении видна явная абсолютизация роли классов, и классовых отношений, что привело к ряду крупных перекосов в социально-философской картине общественного развития.
18. Політична система суспільства.
Політична система суспільства – це сукупність політичних відносин правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов’язаних з формуванням, здійсненням влади та управління суспільством.
Особливості політичної системи: 1) інтеграція суспільства (об»єднання). 2) розподіл у суспільстві матеріальних та духовних цінностей, 3) монополія на державний примус у масштабах усього суспільства, 4) використання особливого апарату управління, 5) монархія на здійснення влади, 6)наявність особливої групи людей, щодо зайнятості управлінням.
Структура системи: 1)Політичні відносини –між індивідами, соціальними та економічними групами, націями, державами, державою і громадянами, громадянами і їх організацією щодо влади, вироблення і здійснення політики. 2) Політична організація суспільства: держава та її установи, політичні партії, громадсько-політичні організації та рухи. 3)Політична свідомість- відображення політичного суспільства в ідеях, традиціях, соціально-політичних почуттях. 4) Політична культура. 5) Політичні і правові норми.
Функції ПС: - визначення цілей і завдань суспільства, - владно-політична інтеграція суспільства, - регулювання режиму політичної діяльності, - легітимізація-досягнення необхідного ступеня законності і узаконення.
Політика — важливий компонент життєдіяльності суспільства. За своєю природою вона пронизує всі сфери суспільного життя. Як соціальне явище політика носить відносно самостійний характер, і її розвиток відбувається на основі своїх власних об'єктивних закономірностей. Але сутнісний аналіз цього соціального явища не може бути повним і зрозумілим без виявлення його взаємодії з іншими явищами і процесами політичного простору суспільного життя. Пізнання політики як підсистеми суспільних відносин можливе лише як "момент" історії, еволюції та розвитку соціальної системи в цілому.
Отже, політична система як одна із частин або підсистем соціальної системи дає змогу виявити межі політики та політичних відносин, їхні елементи та взаємозв'язок між ними, функції та ін. Тобто поняття політичної системи дає можливість розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, його якісні характеристики, що визначаються насамперед місцем і роллю самої політики у суспільстві. На думку М.Вебе-ра, коли мова йде про політику, то це поняття слід пов'язувати передовсім з владою і державою. Він підкреслював, що політика означає прагнення до участі у владі або до виявлення впливу на розподіл влади або між державами, або всередині держави між групами людей, наділених владою.