2) Проаналізовано три методологічні підходи до оцінки наслідків техніки (оптимістичний, песимістичний і нейтральний), кожен з яких має свої плюси і мінуси. Встановлено, що лише їх діалектичне використанні – в залежності від конкретної ситуації – може дати найкращі результати. Також виявлено, що діалектичне використання цих трьох підходів можливе і потрібне для аналізу і вирішення усіх поставлених у роботі проблем.
Для практичної реалізації процесу оцінки наслідків техніки у нашій країні, необхідним є створення відповідних органів виконавчої влади, інформування широких мас суспільства щодо інновацій і їх наслідків, підготовка фахівців широкого профілю, що володіють науково-технічними, природничими, соціально-гуманітарними знаннями, підвищення рівня освіти інженерів і їх самосвідомості в плані розуміння потреби соціальної, екологічної і т. д. оцінки наслідків техніки.
3) Виявлено, що процес комп’ютеризації призводить до революційних змін у нашому суспільстві, збільшення об’єму інформації, створення мереж, станції, баз даних і знань, принципово нових технологій, нової культури і відкриває нову еру в комунікації між людьми. І для того, щоб не залишитися осторонь цього потрібно пройти усі етапи розвитку і зайняти відповідне місце на ринку інформаційних технологій. Це в свою чергу сприятиме зменшенню впливу негативних наслідків комп’ютеризації нашого суспільства, таких як: загроза таємницям приватних осіб і секретній інформації; розвиток інформаційного неуцтва; автоматизація і деградація людини; стандартизація і лавинність інформації; посилення владних функції завдяки знанням; уразливість великих систем; комп’ютерний синдром і т. п. Обґрунтовано некоректність постановки питання щодо можливості створення штучного інтелекту, яке дуже поширене в сучасній літературі з філософії техніки.
4) Проаналізовано три моделі розвитку техніки, з їх відповідними шляхами і перспективами розвитку. І намічено оптимальні шляхи технологічного прогресу через: створення організацій, які б займалися вирішення проблем техніки як на державному, так і на загальносвітовому рівні; розробку екологічної техніки та технології, створення принципово нового, екологічно чистого за своїм характером виробництва; створення замкнутих виробничих циклів; перенесення акценту з продукування техніки на розроблення технологій і технологічних процесів з всебічним врахуванням соціальних, антропологічних, психологічних, екологічних, етичних та інших чинників функціонування; використання діалектичного підходу підчас оцінки наслідків техніки; зменшення зростаючої залежності суспільства від техніки, яка, полегшуючи життя, водночас викликає фізичну і духовну деградацію людини; здійснення гуманітарної корекції інженерної діяльності і відхід від технократичних установок.
Загалом, амбівалентність (наявність протилежних значень) наслідків техніки не можна усунути. Техніка служить для полегшення і вивільнення, але також створює нові обмеження, обтяження та прилучення, її вважають гарантом людського розвитку та соціального поступу, проте вона викликає також: нелюдські й руйнівні наслідки. Але, приклавши відповідні зусилля, негативні наслідки техніки можна зменшити, а позитивні – збільшити.
Список використаної літератури
1. Волков Г. Н. Истоки и горизонты прогресса. – М., 1991. – 232с.
2. Горохов В. Г., Розин В. М. Введение философию техники. – М.: Инфра-М, 1998. – 224 c.
3. Горохов В. Г. , Розин В. М. К вопросу о специфике технических наук в системе научного знания // Вопросы философии. – М, 1978. – №9. – С. 76-84.
4. Горохов В. Г. Проблемы построения современной технической теории // Вопросы философии. – М, 1980. – №12. – С. 118-128.
5. Горохов В. Г. Структура и функционирование теорий в технических науках // Вопросы философии. – М, 1979. – №6. – С. 44-117.
6. Горохов В. Г. Формирование теоретической системотехники // Системные исследования: методологические проблемы. Ежегодник. – М., 1982. – 320 с.
7. Горохов В.Г. Философия техники. – М.: Инфра-М, 2000. – 272 с.
8. Кедров Б. М. Предметы и взаимосвязь естественных наук. – М., 1987. – 196 с.
9. Кириллин В.А. Страницы истории науки и техники. – М.: Наука, 1986 – 314 c.
10. Койре А. Очерки истории философской мысли. – М., 1985. – 136 с.
11. Комаров В. Д. Специфика предмета технических наук // Научно-техническая революция и некоторые методологические проблемы технических наук. – Л., 1970. – С. 32-51.
12. Комунаров С. Н. Философия естествознания, технических и общественных наук. – К.: НТУУ “КПИ”, 1998. – 282 c.
13. Кун Т. Структура научных революций. – М.: Прогресс, 1975. – 271 с.
14. Лебедев О. Т. Научно-техническая революция и философские проблемы формирования инженерного мышления. – М.: Высшая школа, 1983. – 342 с.
15. Лем Ст. Сумма технологии. – М., 1968. – 362 с.
16. Мельник В. П. Філософські проблеми технікознавства. – Львів.: Світ, 1994. – 177 c.
17. Мелещенко Ю. С. Техника и закономерности её развития. – Л., 1980. – 150 с.
18. Митчел К. Что такое философия техники? – М.: Аспект-Пресс, 1995. – 149 с.
19. Мэмфорд Л. Техника и природа человека. // Новая технократическая волна на Западе. – М.: Прогресс, 1986. – С. 232-244.
20. Недорезов. В.Г. Специфика технического знания // Credo. – Оренбург: ОГУ., 1999. – № 4(16) – С. 36-52.
21. Недорезов. В.Г. Техническое знание в системе наук о природе и обществе // Credo. – Оренбург: ОГУ., 2001. – № 25. – C. 5-21.
22. Ортега-и-Гассет К. „Восстание масс” // Вопросы философии. – М, 1989. – №3. – C. 146-150.
23. Попов Е. В. Технический объект и предмет технических наук // Философские вопросы технического знания. – М., 1984. – С. 24-33.
24. Порус В. Н. Философия техники: обзор проблематики // Філософська думка. – К., 1988. – № 3. – С. 36-61.
25. Причепій Є. М. Філософія техніки. – К.: Академвидав, 2003. – 576 с.
26. Ракитов А.И. Информатизация: состояние, структура, перспективы // Перспективы информатизации общества. – М., 1990. – С. 20-78.
27. Ракитов А. И. Философия компьютерной революции. – М., 1991.
28. Сарагоса Майор Ф. Завтра всегда поздно. – 295 с.
29. Сколимовски К. Философия техники как философия человека // Новая технократическая волна на Западе. – М.: «Прогресс», 1986. – С. 245-289.
30. Социальные, гносеологические и методологические проблемы технических наук / Под. общ. ред. М. А. Парнюка. – К.: Наукова думка, 1978. – 347 с.
31. Степин В. С., Горохов В. Г., Розин М. А. Философия науки и техники. М., 1996. – 315 c.
32. Стуль Я. Е., Суханов К. Н. Понятия технического знания и их развитие. – М, 1986. – 137с.
33. Уварова Л. И. Наука как производственная сила общества – М., 1982. – 168 c.
34. Фигурновская В. М. Техническое знание, особенности возникновения и
функционирования. – Новосибирск: Наука, 1979. – с. 167.
35. Философия техники в ФРГ. – М., 1989 – 280 с.
36. Философия техники: история и современность / Ин-т фил. РАН. – М., 1997. – 302 с.
37. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Е. Ф. Губского, Г. Б. Кораблевой и др. – М.: Инфра-М, 1999. – 576 c.
38. Хёсле В. Философия и экология. – М.: Наука, 1993. – 205 с.
39. Чешев В. В. О взаимосвязи технических и естественных наук // Проблемы методологии и логики наук. – Томск, 1981. – С. 182-197.
40. Чешев В. В. Особенности развития технических наук // Вопросы философии – М., 1981. – №8. – С. 83-98.
41. Чешев В. В. Становление и развитие технических наук. – Л., 1977. – 52 с.
42. Шелер М. Избранные произведения. – М.: Гнозис, 1994. – 490 с.
43. Шеменев Г. И. Философия и технические науки. – М., 1979. – С. 73-78.
44. Шеменев Г. И. Философские аспекты исследования технических систем. – М., 1979. – С. 25.
45. Шпенглер О. Закат Европы: В 2-х т. – М., 1993.
46. Шрейдер Ю.А. Информатизация и культура. – М., 1991 – 160 с.
47. Шубин В. И., Пашков Ф.Е. Культура. Техника. Образование. – Днепропетровск, 1999. – 256 c.
48. Эллюль Ж. Другая революция // Новая технократическая волна на Западе. – М.: «Прогресс», 1986 – С. 134-157.
49. Энгельмейер П. К. Философия техники. – С.-Пб.: 1913. – 160 c.
50. Юдин Б. Г. Наука и жизнь в контексте современных технологий // Человек. – М., 2005. – № 6. – С. 37-46.
51. Ясперс К. Современная техника // Новая технократическая волна на Западе. – М.: «Прогресс», 1986. – С. 189-231.