капітан І.В. СІДОРЕНКО
«___» ___________ 200__р.
В разі відсутності відповідних матеріалів на складі служби, наприклад РАО, можуть видаватися замінники які відповідають вимогам стандартів та експлуатаційної документації.
Після одержання заявок від усіх командирів підрозділів за всіма групами ОВТ, заступник командира дивізіону з озброєння складає зведені заявки по службах постачання і подає їх за підпорядкованістю начальникам відповідних служб.
Видача матеріальних засобів здійснюється зі складів відповідних служб за накладними про що робиться запис в книзі обліку руху матеріальних засобів підрозділу. Після використання витрачені матеріальні засоби матеріальні засоби списуються встановленим порядком у відповідності з наказом МО України від 21.06.94 №165 «Про порядок списання з обліку матеріальних та грошових засобів у ЗС України».
Визначення методу проведення ТО по групах озброєння і організація підготовки особового складу до виконання робіт з ТО
Для розгляду питання доцільно визначити основні визначення, які дозволять вивчити питання.
Метод проведення ТО – це спосіб досягнення позитивного результату з проведення ТО.
Методика проведення ТО – це сукупність методів для досягнення позитивного результату з проведення ТО.
Методика організації підготовки до проведення технічного обслуговування – це сукупність методів для досягнення позитивного результату з організації підготовки до проведення ТО.
Вид озброєння – це сукупність груп озброєння, які відносяться до визначеного роду військ і є номенклатурою визначеного головного постачального управління.
Група озброєння – це сукупність зразків озброєння, які відносяться до певного виду озброєння та об’єднуються загальним призначенням щодо завдань і принципів застосування.
Батарейна група озброєння – це сукупність зразків озброєння, які характеризуються загальним призначенням щодо вирішуваних завдань і принципів застосування, об’єднаних організаційно-штатною структурою батареї.
Розглянемо для прикладу організацію і порядок проведення ТО-1. З досвіду проведення технічного обслуговування у військах, можна запропонувати такі основні методи проведення робіт:
1. Індивідуальний, – коли технічне обслуговування кожного зразка озброєння проводиться тільки штатною обслугою.
2. Груповий, – коли технічне обслуговування кожного зразка озброєння проводиться бригадами, незалежно від штатної належності членів бригад до обслуги того або іншого зразка озброєння.
Кожен метод має свої переваги і недоліки. Проаналізуємо їх, виходячи з досвіду військ.
Індивідуальний метод може бути застосований тільки в підрозділах, укомплектованих за повним штатом.
Переваги індивідуального методу:
кожен номер обслуги працює тільки зі складовою частиною зразка озброєння, за якою він закріплений наказом і за яку він несе особисту відповідальність.
Недоліки індивідуального методу:
досвід більше досвідчених аналогічних номерів інших обслуг не передається;
безпосередні начальники проводять заняття за всіма питаннями тільки з особовим складом свого підрозділу, при цьому, як і в попередньому випадку, досвід більше досвідчених фахівців не передається.
Груповий метод може бути застосований у підрозділах як повного, так і скороченого штату, при цьому обслуговування ОВТ у підрозділах скороченого штату може бути проведено тільки груповим методом. В залежності від укомплектованості підрозділів і обслуг особовим складом і визначається масштаб методу проведення ТО:
груповий метод у масштабі військової частини;
груповий метод у масштабі ракетного дивізіону;
груповий метод у масштабі стартової батареї;
Переваги групового методу:
досвід більше досвідчених аналогічних номерів інших обслуг передається тим номерам, у яких він менший або відсутній;
на вивчення теоретичних і відпрацювання практичних питань щодо проведення ТО відводиться більше часу
безпосередні начальники проводять заняття не за всіма питаннями і не тільки з особовим складом свого підрозділу, а з однією-двома бригадами за їх спеціалізацією, що значно підвищує якість навчання, при цьому досвід більше досвідчених офіцерів передається менше досвідченим через особовий склад.
Недоліки групового методу:
особиста відповідальність особового складу бригади при роботі не на своєму зразку озброєння може знижуватися, при цьому тим значніше, чим більша масштабність бригадного обслуговування;
з поширенням масштабності бригадного обслуговування можливо зниження повноти контролю з боку командирів батарей і начальників обслуг за якістю проведення робіт на закріплених за ними СПУ.
Враховуючі всі переваги і недоліки двох методів проведення ТО найбільше оптимальним методом є груповий в масштабі стартової батареї для обслуговування двох пускових установок.
Для прикладу розглянемо стандартну стартову батарею ТР, яка складається з двох повних обслуг СПУ. Склад обслуги СПУ 9П129:
НО – начальник обслуги СПУ;
ЗНО – заступник начальника обслуги – старший механік-водій;
СО – старший оператор;
Оп – оператор.
В стартової батареї, при умові, що обслуга кожної СПУ складається з трьох номерів, можуть бути підготовлені три бригади технічного обслуговування по групах складових частин виробу:
1. Бригада механіків-водіїв – з обслуговування шасі 5921 і двигуна Д-144 агрегату живлення.
2. Бригада старших операторів – з обслуговування наземної апаратури системи управління.
3. Бригада операторів – з обслуговування механічного, гідравлічного і електричного обладнання спеціальної частини.
У стартових батареях скороченого штату може бути зменшена кількість бригад зі збільшенням обсягу робіт.
Крім того деякі операції по проведенню ТО на окремих виробах, агрегатах і складових частинам повинні проводити лише відповідні спеціалісти на спеціалізованих постах. Наприклад засобах зв’язку, об’єктах Котлонагляду, засобах і приладах захисту від зброї масового ураження, акумуляторних батареях тощо. Тому для проведення таких робіт призначаються спеціальні бригади в масштабі військової частини із спеціалістів відповідних підрозділів.
Зміст та послідовність підготовки особового складу до виконання робіт з ТО відображено на схемі.
За змістом та послідовністю підготовка особового складу розподіляється на два етапи: теоретична підготовка і практична підготовка. Кожен з цих етапів складається з трьох частин.
Метою першого етапу є вивчення особовим складом технології виконання визначених робіт з ТО та поточного ремонту конкретного зразка ОВТ.
При цьому мета першої частини першого етапу найповніше може бути досягнута шляхом проведення показових занять.
Показові заняття з технології ТО зразка ОВТ доцільно провести на підготовлених навчальних місцях. Заняття повинні бути проблемно-діяльного характеру. Тому керівниками занять на учбових місцях повинні бути найбільш досвідчені спеціалісти, а оснащення цих місць повинно забезпечити повну наочність виконання відповідних операцій.
Організація робіт з ТО ОВТ повинна забезпечити економічну доцільність, заданий рівень якості та продуктивності робіт, тому в ході показових занять третьої частини теоретичної підготовки особового складу пропонується показати переваги і недоліки існуючих методів організації робіт для вибору оптимального.
Метою другого етапу є практична підготовка особового складу до виконання всього обсягу робіт. Досягнення цієї мети здійснюється шляхом проведення відповідних практичних занять, в ході яких кожен спеціаліст відпрацьовує технологію виконання певного обсягу робіт.
Перша частина другого етапу підготовки особового складу направлена на практичну підготовку до перевірки технічного стану ОВТ. Члени екіпажів опановують навички перевірки ОВТ зовнішнім оглядом та перевіркою на функціонування окремих приладів, офіцери відпрацьовують питання перевірки систем, вузлів і агрегатів зразків озброєння на параметричному рівні з використанням засобів діагностики.
Всі питання практичної підготовки особового складу розглядаються на рівні експлуатаційних документів по перевірці технічного стану ОВТ. Такими документами є технічні описи, інструкції з експлуатації та технічного обслуговування зразків ОВТ.
Друга частина другого етапу підготовки особового складу має за мету практичну підготовку створених бригад і постів.
Зміст практичної підготовки особового складу бригад і постів визначається їх призначенням. В цьому плані він буде специфічним для кожної бригади і кожного поста, але загальним повинно бути:
глибоке розуміння кожним членом бригади чи поста необхідності виконання відповідного обсягу роботи;