У випадку невідповідності матеріалів звертання вимогам, зазначеним у пунктах 13-16 цього Порядку, Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) повертає представлені матеріали заявникові для доробки, указавши причини повернення, і доповідає Кабінетних Міністрів України (Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій держадміністрації, виконавчому органові відповідної ради).
У випадку якщо загальний обсяг асигнувань, виділених з резервного фонду бюджету відповідно прийнятим рішенням, досягне обсягу призначення, затвердженого в бюджеті для резервного фонду, або обсягу асигнування, установленого пунктом 10 цього Порядку (щодо виділення засобу резервного фонду бюджету за напрямками, передбаченими в підпункті "би" пункту 6 цього Порядку), Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) невідкладно сповіщає про це Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву держадміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) і Мінфін (місцевий фінансовий орган).
2.2.4 Підготовка й ухвалення рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету
22. Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) є відповідальним за підготовку і представлення проектів рішень об виділення засобів з резервного фонду бюджету.
У випадку визнання доцільності і можливості виділення засобів з резервного фонду бюджету Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) готує відповідний проект рішення, у якому повинно бути визначене:
- головного розпорядника бюджетного засобу, якому надаються асигнування з резервного фонду бюджету;
- напрямок використання засобів з резервного фонду бюджету з назвою бюджетної програми (функції);
- обсяг асигнувань, що пропонується надати з резервного фонду бюджету;
- умови повернення засобу, виділених з резервного фонду бюджету.
23. Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) погоджує проект рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету з Мінфіном (місцевим фінансовим органом) і подає його у встановленому порядку на розгляд Кабінетних Міністрів України (Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій держадміністрації, виконавчому органові відповідної ради).
24. Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, виконавчий орган відповідної ради) приймає рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету винятково при наявності висновків Мінекономіки і Мінфіну (уповноваженого місцевого органа і місцевого фінансового органа) [1].
25. У разі потреби Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради) може скоротити термін розгляду звертання, підготовки й ухвалення рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету.
2.2.5 Виділення засобів з резервного фонду бюджету, ведення обліку і звітності
26. Після ухвалення рішення об виділення засобів з резервного фонду бюджету Мінфін (місцевий фінансовий орган):
а) уточнює для головного розпорядника бюджетного засобу назва бюджетної програми (функції) з резервного фонду бюджету виходячи з напрямку використання засобів з резервного фонду бюджету, затвердженого зазначеним рішенням, і структури кодування програмної класифікації витрат державного бюджету (кодів тимчасової класифікації витрат місцевих бюджетів).
При визначенні бюджетної програми по резервному фонді бюджету за нею закріплюється відповідний код функціональної класифікації витрат бюджету відповідно напрямкові використання засобів з резервного фонду бюджету, затвердженого зазначеним рішенням;
б) Мінфін (місцевий фінансовий орган) вносить зміни в розпис бюджету у встановленому порядку.
Під час внесення змін у розпис бюджету нерозподілені витрати розписуються за кодами економічної класифікації витрат бюджету відповідно напрямкові використання засобів з резервного фонду бюджету, затвердженого рішенням об виділення засобів з резервного фонду бюджету, і представленого головним розпорядником бюджетних засобів розподілу цих витрат разом з економічним обґрунтуванням такого розподілу [1].
27. Головний розпорядник бюджетного засобу після одержання довідки про внесення змін у розпис бюджету вносить зміни в кошториси і плани асигнувань у порядку, установленому для твердження цих документів.
28. Державне казначейство, його територіальний орган (а у випадку його відсутності - місцевий фінансовий орган) після внесення змін у розпис бюджету у встановленому порядку проводить витрати за рахунок засобу резервного фонду бюджету.
Витрати з резервного фонду бюджету на здійснення заходів, передбачених у підпункті "а" пункту 6 цього Порядку, ведуться лише на підставі переліку невідкладних (першочергових) робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, погодженого з Мінекономіки і Мінфіном (уповноваженим місцевим органом і місцевим фінансовим органом), а в разі потреби - Госстроем (Укринвестекспертизой).
29. Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) веде реєстр і проводить моніторинг прийнятих рішень об виділення засобів з резервного фонду бюджету і щомісяця інформує Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву держадміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) об витрату засобу резервного фонду відповідного бюджету.
30. Головні розпорядники бюджетного засобу, що використовували засобу з резервного фонду бюджету, подають звітність Мінекономіки, Мінфіну і Державному казначейству (уповноваженому місцевому органові, місцевому фінансовому органові і територіальному органові Державного казначейства) у встановленому порядку.
31. Державне казначейство (його територіальний орган) готує інформацію (звіт) об використання засобів з резервного фонду бюджету і подає Верховну Раду України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті, Мінфіну і Мінекономіки (Мінфіну Автономної Республіки Крим, фінансовому органові місцевої держадміністрації і виконавчого органа відповідної ради) не більш пізній 25 числа місяця, що настає за звітним [1].
32. Контроль за використанням засобу, виділених з резервного фонду бюджету, здійснюється у встановлений законодавством порядку.
33. Під час розгляду звертань, підготовки і прийняття рішень об виділення засобів з резервного фонду місцевого бюджету функції уповноваженого місцевого органа і місцевого фінансового органа у випадку їхньої відсутності виконуються виконавчими органами відповідних рад. У цьому випадку пункти 18-20, 23, 29 і 31 цього Порядку не застосовуються.
Основні характеристики ризику об'єктів і територій відбивають у паспортах ризику. Ведення паспортів ризику потенційно небезпечних об'єктів, що маються на визначеній території і території в цілому, дозволяє враховувати всі джерела виникнення НС і вторинних вражаючих факторів, оцінювати можливі втрати і збиток у результаті НС і приймати ефективні превентивні й оперативні міри з метою протидії НС.
У паспорті ризику території (регіону) обов'язково приводяться переліки всіх потенційно небезпечних об'єктів на даній території, можливих видів НС на об'єктах і вторинних вражаючих факторах у результаті виникнення природних катастроф; можливі види втрат і збитків на об'єктах захисту при різних видах НС.
Міри протидії НС, розроблені на основі ретельного вивчення й аналізу паспортів ризику, збалансовані по необхідних ресурсах, відбивають у превентивних планах відповідних дій, сукупність яких є основою загального базового плану дій на даній території (держава, область, район, об'єкт) [7].
При складанні паспорта ризику підприємства (об'єкта) необхідно послідовне проведення наступних робіт:
1. Вивчення й аналіз діяльності підприємства в цілому й окремих його частинах з метою виявлення і формування переліку джерел ризику, що враховує вплив зовнішніх впливів на підвищення ризику, у тому числі можливих комбінацій подій.
2. Аналіз кожного виду ризику і розрахунок імовірності виникнення НС даного виду в розглянутий період часу на основі конкретних умов і вихідних даних.
3. Формування локальних сценаріїв розвитку НС даного виду і загального сценарію з обліком вторинних вражаючих факторів (на основі аналізу даних про реалізації різних видів ризику і відповідних дій керівництва і персоналу підприємства розробляються локальні і загальні сценарії можливих аварій на об'єкті).
4. Оцінка ймовірних людських і матеріальних втрат і впливу на навколишнє середовище можливих НС (розраховуються кількісні характеристики людських втрат і можливий збиток від надзвичайної ситуації на об'єкті; розглядаються можливі причини і варіанти розвитку Ч З, її вплив на навколишнє середовище і відповідний збиток).
5. Створення паспорта ризику підприємства (об'єкта) і практичних рекомендацій із протидії НС.
Таким чином, паспорт ризику підприємства (об'єкта), що відбиває поточний ступінь небезпеки об'єкта формується з використанням ретроспективних і поточних даних і результатів їхнього аналізу. Його основна мета - підготовка всіх необхідних даних для складання ефективних превентивних і оперативних планів протидії НС на об'єктовому рівні.
При зміні рівня ризику (закриття цехів, ріст площ об'єкта, будівництво нових цехів і т.д. ) паспорт ризику підприємства коректується з урахуванням нових умов або складається заново. У паспортах ризику можуть приводяться також дані про ресурсне забезпечення заходів для протидії можливим НС на об'єкті.