В Україні як незалежній суверенній державі створена своя система ЦО.
Проведено додаткові наукові дослідження з оцінки небезпеки для життєдіяльності населення можливих техногенних і природних катастроф на території України й суміжних з нею держав.
Від техногенних аварій, катастроф, стихійних лих у світі в середньому держави втрачають від 2 до 4% національного валового продукту. Все це обумовлює необхідність тісної міжнародної взаємодії з питань захисту населення в НС.
7 липня 1997 року об'єднаний аварійно-рятувальний загін Дрогобицької окремої мобільної механізованої бригади МНС, фахові рятувальники з Полтавської спеціалізованої воєнізованої частини, шляховики, гідротехніки, комунальники й медики з Львівської області - усього понад 250 осіб - допомагали Опольскому воєводству (Польща) під час боротьби з повінню (рівень води досягав 777 см).
У Росії створене Міністерство в справах ЦО, НС і ліквідації наслідків стихійних лих (3 управління, найголовніше з них націлене на забезпечення захисту населення в НС як мирного, так і воєнного часу). Управління системного аналізу призначене для координації робіт, створення і розвитку системи попередження і дії в умовах НС.
З огляду на велику територію Росії і необхідність оперативного реагування на можливі НС там створено 9 регіональних центрів (у Москві, Санкт-Петербурзі, Ростові, Самарі, Новосибірську, Читі й ін.) для координації дій територіальних органів ЦО. Регіональним центрам надані великі повноваження.
У країнах ближнього зарубіжжя ЦО побудована за принципом колишнього СРСР.
У країнах дальнього зарубіжжя ЦО давно склалася, функціонує й координується Головним комітетом НАТО по розробці планів ЦО в надзвичайних ситуаціях. У його склад входить 8 комітетів: планування людських і матеріальних ресурсів, промислових ресурсів, постачання ГММ, морських перевезень й ін.
Представники країн блоку проходять підготовку і широко залучаються для ліквідації НС, навчань, симпозіумів тощо.
27-30 серпня 1997 року на полігоні МО Широкий Лан у Миколаївській області відбулися спільні українсько-американські навчання "Сі Бриз-97".
Організаційна структура ЦО НАТО здебільшого однакова. Загальне керівництво діяльністю ЦО виведене на визначені міністерства. Організація систем керування ЦО передбачає розподіл території країн на округи, підокруги, зони і райони ЦО.
У США - 10 округів (від 4 до 8 штатів в одному), Канаді - за кількістю провінцій, ФРН - за кількістю земель, Великобританії - 10 округів, 17 підокругів, 3 зони і 8 районів ЦО.
Найбільші системи ЦО створені у Фінляндії, Швеції, Норвегії, Данії, Ізраїлі. У цих країнах добре налагоджене навчання персоналу і населення, виділяються значні асигнування й засоби.
Усебічне міжнародне співробітництво, що намітилося, виявилося в створенні багатьох міжнародних органів для взаємодії систем ЦО європейських держав для ліквідації наслідків глобальних надзвичайних ситуацій.
Існує Міжнародна організація цивільної оборони (МО ЦО), створена 1959 року, куди входить 42 держави. Сформульовано завдання щодо підвищення захисту людей у НС. Остання конференція закріпила наміри 22 держав співробітничати як на двосторонній, так і на регіональній основі, прийняла Конвенцію про скоординовану допомогу в НС.
Вирішуючи проблеми захисту населення України, необхідно враховувати транскордонні катастрофи, наслідки яких поширюються на декілька держав. Транскордонні надзвичайні ситуації можуть створювати підприємства, АЕС, хімічні та інші об'єкти, розміщені в прикордонних з Україною районах Росії, Білорусі, Молдови, Румунії, Польщі й інших державах. У разі можливих там аварій і катастроф імовірні їх наслідки й ушкодження території України.
З іншого боку, аварії на деяких об'єктах України (АЕС, хімічних об'єктах) можуть мати наслідки на території суміжних із нею держав.
Підготовка сил і засобів ЦО для дії під час НС - необхідна умова безпеки населення.
Відповідно до закону співробітництво з іншими державами у сфері ЦО здійснює Президент і Кабінет Міністрів України. Прийнято рішення про участь України в Міжнародній організації ЦО й в операціях європейських держав у питаннях надання допомоги в разі стихійних лих.
У сфері розвитку міжнародного співробітництва Україна віддає перевагу реалізації заходів, передбачених програмою "Партнерство заради миру" в розрізі запобігання катастроф, зменшення їх наслідків, реагування і створення можливостей для участі в пошуково-рятувальних і гуманітарних операціях за межами країни.
В Ісландії представницька група спеціалістів МНС України взяла участь у навчаннях, що відбулися на військовій базі НАТО в Кефлавіці в межах програми "Партнерство заради миру" під назвою "Кооперейтив Сейфгард-97". Мета навчань - виробити взаємодію міжнародних сил, що залучаються на рівні частин і штабів із комбінованим використанням спецтехніки і засобів зв'язку під час пошуково-рятувальної операції разом із Цивільною обороною й урядом Ісландії. У цьому відношенні показовими були міжнародні навчання "Сі Бриз-97" на території України за участю формувань МНС. Це міністерство одночасно проводило міжнародний семінар: "Аеромедична евакуація й рятувальні операції в надзвичайних ситуаціях". Ці заходи дуже збагатили національний і міжнародний досвід в організації і проведенні рятувальних операцій, переконали нас у слушності обраної стратегії у сфері міжнародного співробітництва.
МНС України вважає за доцільне продовжити взаємодію в межах "Чотиристороннього комітету ООН з міжнародного співробітництва по Чорнобилю". Для інтеграції України в загальноєвропейські структури особливе значення має співробітництво в межах програм Ради Європи, Європейської Комісії, Центральноєвропейської ініціативи. Значні можливості відкриваються перед МНС завдяки підписанню Президентом Указу "Про приєднання України до Частково відкритої угоди Ради Європи". Невід'ємною часткою співробітництва з ЧВУ РЄ стало створення під егідою МНС України Європейського центру техногенної безпеки ТЕ8ЕС у Києві. Виходячи з економічної доцільності, продовжується робота з Міжнародною радою з надзвичайних ситуацій СНД, Радою з проблем соціального захисту СНД.
1. Военно-полевая терапия: Учебник. Гембицкий Е.В., Комаров Ф. И
2. Военно-полевая хирургия: Вишневский А.А., Шрайбер М. И
3. Избранные лекции по медицине катастроф. Под ред. Трифонова С. В
4. Избранные лекции по медицине катастроф. Жуков С.В., Королюк Е. Г
5. Записки военно-полевого хирурга. Вишневский А. А
6. Медицина катастроф (организационные вопросы). Сахно И. И., Сахно В.И.