Одним из важных способов теоретической аргументации является дедуктивная аргументация.
Дедуктивная аргументация — это выведение обосновываемого положения из иных, ранее принятых утверждений.
Если выдвинутое положение удается логически (дедуктивно) вывести из уже установленных положений, это означает, что оно приемлемо в той же мере, что и сами эти положения.
Дедуктивное рассуждение — это всегда в каком-то смысле принуждение. Размышляя, мы постоянно ощущаем давление и несвободу. Не случайно Аристотель, первым подметивший безоговорочность логических законов, с горечью заметил: «Мышление — это Страдание», ибо «коль вещь необходима, в тягость она нам».
Обоснование одних утверждений путем ссылки на истинность или приемлемость других утверждений — одна из функций, выполняемых дедукцией в процессах аргументации.
В обычных процессах аргументации фрагменты дедуктивного обоснования обычно предстают в очень сокращенной форме. Нередко результат дедукции выглядит как наблюдение, а не как итог рассуждения.
Дедуктивная аргументация применима во всех областях рассуждения и в любой аудитории.
Удельный вес дедуктивной аргументации в разных областях знания существенно различен. Так, она очень широко используется в математике и математической физике и эпизодически — в истории или философии.
Понятие дедукции является общеметодологическим. В логике ему соответствует понятие доказательства.
Доказательство обычно определяется как процедура обоснования истинности некоторого утверждения путем приведения тех истинных утверждений, из которых оно логически следует.
Системная аргументация.
Системная аргументация — обоснование утверждения путем включения его в качестве составного элемента в кажущуюся хорошо обоснованной систему утверждений, или теорию.
Подтверждение следствий, вытекающих из теории, одновременно подкрепляет саму теорию. С другой стороны, теория сообщает выдвинутым на ее основе положениям определенные импульсы и силу и тем самым содействует их обоснованию. Утверждение, ставшее элементом теории, опирается уже не только на отдельные факты, но во многом также на широкий круг явлений, объясняемых теорией, на предсказание ею новых, ранее неизвестных эффектов, на связи ее с другими теориями и т.д. Анализируемое положение, включенное в теорию, получает ту эмпирическую и теоретическую поддержку, какой обладает теория в целом.
Системный характер научного утверждения зависит от его связи с той системой утверждений (или практикой), в рамках которой оно используется. Можно выделить пять типов утверждений, по-разному относящихся к практике их употребления:
1) утверждения, относительно которых не только возможно, но и разумно сомнение в рамках конкретной практики;
2) утверждения, в отношении которых сомнение возможно, но не является разумным в данном контексте (например, результаты надежных измерений; информация, полученная из надежного источника);
3) утверждения, не подлежащие сомнению и проверке в данной практике под угрозой разрушения последней;
4) утверждения, ставшие стандартами оценки иных утверждений, и потому не проверяемые в рамках данной практики, однако допускающие проверку в других контекстах;
5) методологические утверждения, не проверяемые в рамках любой практики.
Опровержимость и проверяемость.
Еще одним способом теоретического обоснования является анализ утверждения с позиции возможности эмпирического его подтверждения и опровержения.
От научных положений требуется, чтобы они допускали принципиальную возможность своего опровержения и предполагали определенные процедуры своего подтверждения. Если эти требования не выполняются, относительно выдвинутого положения нельзя сказать, какие ситуации и факты несовместимы с ним, а какие — поддерживают его. Положение, в принципе не допускающее опровержения и подтверждения, оказывается вне конструктивной критики, оно не намечает реальных путей дальнейшего исследования. Конечно, такое утверждение нельзя признать обоснованным.
Методологическая аргументация.
Метод — это система предписаний, рекомендаций, предостережений, образцов и т.п., указывающих, как сделать что-то. Метод охватывает, прежде всего, средства, необходимые для достижения определенной цели, но может содержать и характеристики, касающиеся самой цели. Метод регламентирует некоторую сферу деятельности и является как таковой совокупностью предписаний. Вместе с тем метод обобщает и систематизирует опыт действий в этой сфере. Являясь итогом и выводом из предшествующей практики, он особым образом описывает эту практику.
Методологическая аргументация — это обоснование отдельного утверждения или целостной концепции путем ссылки на тот, несомненно, надежный метод, с помощью которого получено обосновываемое утверждение или отстаиваемая концепция.
Возможности методологической аргументации очень различны в разных областях знания. Ссылки на метод, с помощью которого получено конкретное заключение, довольно обычны в естественных науках, крайне редки в гуманитарных науках и почти не встречаются в практическом и тем более в художественном мышлении.
Научный метод не содержит правил, не имеющих или в принципе не допускающих исключений. Все его правила условны и могут нарушаться даже при выполнении их условия. Любое правило может оказаться полезным при проведении научного исследования, так же как любой прием аргументации может оказать воздействие на убеждения научного сообщества. Но из этого вовсе не следует, что все реально используемые в науке методы исследования и приемы аргументации равноценны и безразлично, в какой последовательности они используются. В этом отношении «методологический кодекс» вполне аналогичен моральному кодексу.
Таким образом, методологическая аргументация является вполне правомерной, а в науке, когда ядро методологических требований достаточно устойчиво, необходимой. Однако методологические аргументы никогда не имеют решающей силы.
Практичне завдання
Задача 1. Охарактеризуйте склад і правильність визначень:
Управління - елемент, функція організованих систем, яка забезпечує збереження їх структури, підтримання ритму діяльності та реалізацію програм.
Геніальність - найвищий ступінь реалізації творчих сил людини, який пов’язаний із створенням якісно нових, унікальних творінь, відкриттям раніше невідомих шляхів творчості.
Рішення:
1) Управління - елемент, функція організованих систем, яка забезпечує збереження їх структури, підтримання ритму діяльності та реалізацію програм.
Оскільки в наведеному визначені розкриваються істотні ознаки предмета, які в рівних обсягах відповідають визначуваному, то це реальне явне визначення.
Визначення поняття управління здійснено через найближчий рід і видову відмінність.
Елемент, функція організованих систем – це рід; управління – вид; яка забезпечує збереження їх структури, підтримання ритму діяльності та реалізацію програм – видова відмінність.
Правило співмірності обсягів визначуваного поняття управління та визначаючого поняття елемент, функція організованих систем додержується
(А = В (С1, С2, С3))
Правило, що визначення не повинно утворювати „кола у визначенні” та тавтології дотримується.
Правило чіткості, виразності і відсутності двозначності додержується.
Правило незаперечності виконується (судження ствердне).
Хоча можна визначити поняття управління як елемент організованих систем, але воно не розкрите, тобто номінальне, реальним визначенням є Управління - функція організованих систем, яка забезпечує збереження їх структури, підтримання ритму діяльності та реалізацію програм.
2) Геніальність - найвищий ступінь реалізації творчих сил людини, який пов’язаний із створенням якісно нових, унікальних творінь, відкриттям раніше невідомих шляхів творчості.
Це генетичне визначення, тому що геніальність походить (породжується) творчими силами людини.
В наведеному визначенні використані тотожні поняття: перше – створенням якісно нових, унікальних творінь, друге – відкриттям раніше невідомих шляхів творчості, а це тавтологія.
В цьому визначенні творчі сили людини, створюють творіння, а це теж тавтологія і відсутність виразності.
Задача 2. Зробіть логічний поділ понять:
Касир банку “Аваль”, космонавт, небесне тіло.
Рішення:
Зробити логічний поділ поняття значить розкрити обсяг поняття, встановити поділюване, членів поділу і ознаку поділу.
Касир банку “Аваль”
Поділюване – касир банку “Аваль”, ознака поділу – виконання посадових обов`язків, члени поділу – посадові особи банку “Аваль”.
Маємо допоміжну класифікацію, де до класу поняття працівник банку “Аваль” підклас касир банку “Аваль” входить на міцно закріпленому місті.
Космонавт
Поділюване – космонавт, ознака поділу – перебування в космосі, члени поділу – Гагарін, Тітов, Биковський і т.д.
Небесне тіло
Поділюване – небесне тіло, ознака поділу – знаходження тіла на небі, члени поділу – Сонце, Місяць, зорі, комети, планети.
Задача 3. Зробіть безпосередні умовиводи засобом обернення, перетворення і протиставлення предиката з такого засновку:
Деякі жителі м. Сум не належать до тих, хто не користується міським транспортом.
Рішення:
Обернення.
Побудувати безпосередній умовивід із частково заперечного судження методом обернення не можливо.
Перетворення.
Деякі S не є Р →Деякі S є не-Р
Отже, Деякі жителі м. Сум належать до тих, хто користується міським транспортом.
Знак заперечення – слово „не” перед самим собою означає ствердження (не не користується – користується).
Протиставлення предикату.
Деякі S не є Р → Деякі не-Р є S
Деякі користувачі місткового транспорту належать до жителів м. Сум.