· Розвиток контрсилових можливостей звичайної високоточної зброї (ВТО)
На контрсилові можливості ВТО фахівці звернули увагу відносно недавно. Багато в чому, цьому сприяв прогрес в розвитку високоточних озброєнь, широкомасштабні плани США по розробці і ухваленню на озброєння ВТО нових типів, а також агресивні військові операції США і НАТО в Іраку і Югославії, в якому вживанню високоточної зброї була відведена ключова роль. Оскільки в засобах масової інформації (ЗМІ) всіляко підкреслювалися і афішувалися нові можливості ефективного вживання "розумної" зброї проти добре укріплених підземних споруд (бункерів) і мобільних цілей, то виникло цілком природне побоювання, що воно може представляти небезпеку і для стратегічних шахтних пускових установок наземного базування.
Чинник ВТО практично не знайшов віддзеркалення в рішеннях, досягнутих в ході двосторонніх переговорів по СНВ у минулому. Пояснити це можна тим, що, з одного боку, ядерні арсенали налічували десятки тисяч розгорнених ядерних боєзарядів, а з іншою, – і СРСР, і США не володіли неядерними засобами, здатними з високою вірогідністю долати оборонні системи супротивника і вражати стратегічні об'єкти. Тому у той час високоточна зброя не вносила радикального впливу на баланс сил. В перспективі це положення справ може змінитися. Показово, що розвиток і розгортання ВТО в США супроводжується і появою доктринальних установок, направлених на поступове перенесення ролі заборони з ядерного на високоточну зброю. Примітно і те, що в США здійснюється оснащення стратегічних систем доставки звичайною зброєю. Як відомо, з початку 1990-х років були початі програми по переоснащенню стратегічних бомбардувальників під "неядерні" задачі. Розглядається можливість переобладнання в найближчій перспективі ПЛАРБ як носії звичайної зброї, а також використовування міжконтинентальних балістичних ракет в звичайному спорядженні. Насторожує також наполегливість США в прагненні "вивести із застою" свої стратегічні системи доставки, не знищуючи їх. Певною мірою симптоматичні і пропозиції кандидата в президенти США Джорджа Буша про значні скорочення стратегічних арсеналів, і в той же час, про зниження оперативної їх боєготовності і розгортання повномасштабної НПРО. Певною мірою заяви Буша можна потрактувати як курс на поступове перенесення стримуючої ролі на високоточну зброю, яка, на відміну від ядерного, може застосовуватися у військових конфліктах.
Доти поки ВТО не грає істотної ролі в стратегічному балансі, його розвиток, мабуть, сприяє подальшому скороченню ядерних озброєнь. Проте, в перспективі розвиток високоточних озброєнь здатний зупинити цей процес і навіть повернути назад. Питання про обмеження або облік ВТО поки що не винесено на переговори по СНВ, і США практично не обмежені в можливостях його удосконалювати, проводити і використовувати.
Існуючі оцінки захищеності шахтних пускових установок, як правило, відносяться до дії вражаючих чинників ядерного удару, основним з яких є надмірний тиск ударної хвилі. Робилися спроби застосувати аналогічні критерії і до вражаючих чинників ВТО. Проте, навряд чи такий підхід обґрунтований, оскільки високоточна зброя надає лише локальну дію, на відміну від ядерної зброї. Як відомо, захищеність шахтних ПУ від ударної хвилі оцінюється фахівцями в 100-200 атмосфер. При ядерному ударі такий надмірний тиск реалізується на відстанях до 50-100 м від епіцентра вибуху, так що ударну хвилю в розрахунках стійкості ПУ можна приблизно вважати плоскою хвилею. Абсолютно інша ситуація виникає при дії високоточної зброї. Оцінки показують, що при калібрі вживаного ВТО до 1 т, зіставний надмірний тиск у фронті ударної хвилі виникає всього лише на відстані до декількох метрів, якщо не робиться ніяких заходів для фокусування енергії вибуху.
Ударна хвиля вибуху (фугасна дія) не є основним вражаючим чинником при дії ВТО по укріпленим ШПУ, а до таких відносяться кінетична (за рахунок кінетичної енергії боєзаряду) і кумулятивна дія. При достатній кінетичній енергії боєзаряду, потужності його кумулятивного струменя, або сукупного ефекту від цих чинників можливе крізне пробиття захисного даху ШПУ, що приведе до пошкодження контейнера МБР і самої ракети, так що пуск останньої буде неможливим. Шахта ПУ може бути виведена з ладу також і в результаті попадання боєзаряду в критично важливі вузли. Наприклад, дія ВТО може бути не такою сильною для того, щоб пробити захисний дах, але достатнім для того, щоб викликати її заклинювання або інше пошкодження, що також приведе до неможливості пуску ракети.
Як показують оцінки, для надійної поразки ШПУ однієї - двома боєголовками необхідна точність не гірше 1-2м. В існуючих типах ВТО така висока точність не забезпечується. Найбільшою точністю володіють УАБ з лазерним наведенням, а також УАБ і УР з корекцією на кінцевій ділянці траєкторії (КВО = 3 м). Проте, у міру вдосконалення головок самонаведення і вживання більш продуктивної обчислювальної техніки в системах ціленаправлення ВТО, в перспективі можливе досягнення необхідної точності. Очевидно, для цього буде потрібно корекція боєголовки на кінцевій ділянці траєкторії. Існують два способи отримання даних для такої корекції, і обидва мають істотні недоліки.
Використовування головки самонаведення (ГСН) на самому бойовому елементі.
Бойові елементи багатьох типів ВТО оснащуються телекамерами видимого або інфрачервоного діапазону. Селекція мети проводиться або в автоматичному режимі, або по команді оператора на борту носія, з якого застосовується зброя.
Основний недолік автоматичного режиму полягає в тому, що він припускає апріорне знання фоно-цільової обстановки (тобто повинні бути відомі основні параметри мети і фону). Як правило, автоматичний режим ефективний лише тоді, коли алгоритм виділення мети можна задати наперед, і цей алгоритм забезпечує високу вірогідність правильного виявлення при низькій вірогідності помилкової тривоги. В реальних умовах фоно-цільова обстановка є статистичною характеристикою і залежить від природних умов, геометрія зближення боєголовки з метою, а також від заходів, зроблених для маскування мети (що, як правило, важко передбачити наперед).
Для того, щоб підвищити ефективність ГСН, застосовується метод підсвічування мети з борту авіаносія (наприклад, на такому принципі засновано вживання бомб з лазерним наведенням). Проте, такий спосіб ціленаправлення вимагає підходу авіаносія на достатньо близьку відстань (декілька кілометрів) до мети, що не завжди можливе, якщо район навкруги мети захищений угрупуванням ППО.
Селекція мети по команді бортоператора може зажадати захід авіаносія в зону ППО. Окрім цього, такий спосіб ціленаправлення припускає обмін даними між ГСН бойового елемента ВТО і авіаносієм, що може бути демаскуючою ознакою. Нарешті, бортоператор здатний скоректувати боєзаряд лише в умовах, коли у нього є достатньо часу для аналізу обстановки і ухвалення вірного рішення. Наприклад, в умовах низької хмарності або туману такий спосіб корекції незастосовний, оскільки зображення мети буде доступне лише за частки секунди до попадання ВТО на мету.
Використовування інерціальної навігаційної системи з корекцією за даними космічної радіонавігаційної системи (КРНС) GPS
В даний час цей спосіб швидше доповнює попередній на випадок несприятливих погодних умов, оскільки існуюча точність доставки ВТО при корекції за даними КРНС складає до 12-18м. На деяких типах носіїв (наприклад, B-2) коректування за допомогою даних бортовій РЛС дозволяє підвищити КВО ВТО, КРНС, що наводиться, до 5 м.При використовуванні диференціального методу корекції за даними КРНС досяжна і більш висока точність.
Проте, існує принципове обмеження цього методу. Для вказівки абсолютних координат мети в просторі з точністю до 1-2 м необхідні наперед здійснити прив'язку цієї мети до координатної сітки. Представляється, що абсолютне положення російських ШПУ МБР відоме в США з точністю не краще, ніж 10-15 м, оскільки в даний час прив'язку положення російських ШПУ можна здійснювати тільки завдяки даним, одержаним по супутникових зображеннях поверхні Землі. Для більш точної прив'язки необхідне проведення в районі розташовує мети спеціальних топогеодичних вимірювань або вимірювань з використанням приймача КРНС. Проте, точність попадання по меті може бути істотно підвищена і в цих умовах при послідовному вживанні декількох одиниць ВТО і коректуванні подальших ударів з урахуванням колишніх попадань.
Можливість нанесення скритного обеззброюючого удару високоточною зброєю по стратегічних комплексах залежатиме не тільки від характеристик ВТО і здатності супротивника здійснювати ціленаправлення з достатньою точністю, але також і від кількості носіїв ВТО, які можуть бути використані для вирішення цієї задачі. Представляється, що для нанесення скритного масованого удару можуть в першу чергу використовуватися лише малопомітні носії (самолеты-"стелз", КРМБ на підводних човнах і КРВБ), а також високоточні балістичні ракети в звичайному спорядженні. Можливості таких носіїв істотно розрізнятимуться при вживанні по стаціонарних і мобільних цілях.