Таким чином у творі Цицерона “Про державу” розглядається та аналізуються такі державно-правові явища як держава, її суть і походження, форми держави, які виділяли античні філософи. Автор розмірковує, яка з цих форм держави найкраща та найдосконаліша на основі форми держави Стародавнього Риму. Також у творі порушені питання стосовно походження та суті права і закону. Твір не випадково побудований у формі діалогу або диспуту, адже ще давньогрецькі філософи вважали диспут мистецтвом домагатися істини шляхом розкриття протиріч у судженнях опонента та усунення цих протиріч. Цей метод називається діалектикою чи діалектичним методом. Інші філософи, зокрема Сократ вважав діалектику мистецтвом вести розмову з метою з’ясування поняття. Твір Цицерона якраз побудований у формі скоріше не гострої полеміки, а простої розмови з метою з’ясування таких понять як держава, її походження і суть, форми держави, право, закон тощо. За змістом твір багато у чому схожий із твором Арістотеля “Політика”. У цих творах розкривається суть одного і того ж поняття, висловлюються схожі думки. Як і Арістотель Цицерон виділяє три основних форми держави по суті тих же самих: царська влада, тобто монархія; влада оптиматів у Цицерона – це аристократична республіка у Арістотеля; влада народу у Цицерона – демократія у Арістотеля. Ці філософи схиляються до думки, що ці правильні форми можуть відхилятись у негативну сторону та виражають думку, що найкраща форма держави у поєднанні цих трьох форм, але Арістотель все таки більш схиляється, що правильна форма – це демократична республіка, в якій править більшість в інтересах всього населення, влада поділяється на законодавчу, виконавчу та судову, панує верховенство права та розвинене громадянське суспільство, проголошена ідея свободи громадян, як одну з найбільших соціальних цінностей. Цицерон же на доведення своєї позиції посилається на Стародавній Рим, який на його думку досяг у той час найкращої форми. Крім того він висловлює більш нові та прогресивні думки, які дістали відображення в сучасній концепції правової держави та є деякими ознаками і принципами правової держави, а саме: рівності прав всіх громадян незалежно від матеріального становища, ідея народовладдя, ідея справедливості законів, справедливості державної влади по відношенню до суспільства, ідеї громадянського суспільства, розподілу в деякій мірі органів державної влади, а також наявність високої правової та моральної культури у державних посадовців та громадян. Деякі з них збігаються з ідеями Арістотеля. Ці ідеї та принципи були дещо прогресивними для держав того стародавнього часу, але вони знайшли своє відображення та закріплення у конституціях сучасних передових та демократичних державах світу та реалізуються ними фактично. Цим Цицерон вніс свій вклад у формування концепції правової держави.