Переберіть якості" доброї" людини, чому він нам приємний. Тому що з ним нам не потрібно воювати, тому що він не викликає в нас ні не довіри, ні напруги, ні строгості. Він м'який. Наша слабкість, лінь відчувають себе добре при цьому. Наша безпека, так само забезпечена. Але хіба перешкодить додати при цьому не багато зла, що б хоч трішки відчути свою силу. Якщо вже затверджувати силу, то затверджувати треба цілком. Затверджувати без обмежень.
Яка різниця між жертвою на користь людини і просто звірячим жартом. От чого не убити стареньку, щоб випробувати страшну радість свободи самостійного хотения.
На відміну від Достоєвського, що не приймає ніякої гармонії, Ніцше намагається втиснути в гармонію істини затвердження життя і так, щоб вони могли співіснувати. Він не заперечує повністю співчуття, але заявляє, хай будуть права і біля жорстокості.
У своїх роботах Ніцше пише. "Ми вважаємо, що суворість, насильство, рабство, небезпека на вулиці і в серці, скритність, хитрість спокусника і чортівня всякого роду, що все зле, жахливе, тиранічне, хиже і зміїне в людині, так само сприяють піднесенню типа чоловік, як і його протилежність.
Бердяєв пише: "Трагізм людського життя, перш за все не в конфлікті добра і зла, а в конфлікті позитивних цінностей. В ім'я свободи людина може пожертвувати любов'ю, в ім'я жалості може пожертвувати науковим покликанням і т. д.".
Досліджуйте життя кращих і плодотворнейших людей і народів, і запитаєте себе, чи може дерево, якому призначено гордо проростати у височінь, уникнути поганої погоди і бурь, і чи не належать несприятливі збіги обставин і опору із зовні, всякого роду ненависть ревнощі, самокорисливість, недовір'я, суворість пожадливість і насильство до сприяючих обставин, без яких навряд чи можливе велике зростання.
"Співчуття визнав я небезпечнішим, ніж будь-який порок", заявляє "тверда" людина, серце якої готове розірватися від співчуття побачивши жахів життя".
Вільна людина без етичний, оскільки він хоче у всьому залежати від самого себе, а не від якої-небудь традиції: у всіх первозданних станах людства "зле" збігається з індивідуальним, вільним, довільним, не звичайним, не передбаченим, непіддатливим численню.
Масштаб таких станів завжди залишався в силі; якщо вчинок здійснювався не тому що так веліла традиція, але з інших мотивів ( скажемо в особистих, корисливих цілях), то він називався без етичним і виглядав таким навіть для того, що зробив його, або в основі його лежала зовсім не слухняність перед традицією. Великий творець завжди індивідуальний нікому і нічому не підпорядкований.
"Сучасна людина, - говорит Ніцше, є в біологічному відношенні суперечністю цінностей, він сидить між двома стільцями, він говорить відразу так і ні. Ми якщо нас розглядувати з фізіологічної точки зору, - фальшиві". Означає знову і знову – "людина є щось, що має бути здолане". Що велике в людині, це те, що він міст, а не мета, що можна любити в людині, це те, що він перехід і загибель. Так говорив Заратустра".
Це "подолання людини" повинне відбуватися в ім'я життя, в ім'я розвитку здорових інстинктів життя, щоб сама мораль його була торжествуючим проявам цих здорових інстинктів, а така мораль полягає в наступному
"Зле – краща сила людини. Людина повинна стати краще і зліше".
" Все зле обумовлене сильною волею, а так, як все зле здійснюється лише під засобом сили волі, то воно, на нашому талому повітрі, скоро звиродніє в чесноту".
Все те, що називається злом для теперішніх вух різатиме слух, якщо назвати це добром, але нехай ми це назвемо нові злом, злом реальним, злом яким володіє всяка істота, для того, щоб просто виживати і яке представляється як зброя проти вбиваючого добра рабів. Зло як прагнення до життя сильних і добро як прагнення слабких.
1. Стефан Цвейг. Казанова, Фридрих Ницше, Зигмунд Фрейд. –М.: Интерпракс, 1990. –256 с.
2. Бердяев Н. А. Царство духа и царство Кесаря. –М .: Республика, 1995. –383с.
3. Ницше Ф. Воля к власти / Пер. с нем. – М. : Т.О.О. “ Транспорт “ , 1995. – 302с.
4. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла; Казус Вагнера ; Антихрист; Ессе Ноmo: Сборник / Пер. с нем.; Худ. Обл. М.В. Драко. – Мн. : О.О.О. “ Попури “, 1997. – 544 с. .
5. Ницше Ф. Сборник сочинений: Том 1. –Итало-советское издательство.: Сирин, 1990. –448с.
6. Ницше Ф. Сборник сочинений: Том 2. –Итало-советское издательство.: Сирин, 1990. –416с.
7. Соте М. Ницше / Пер. с анг. ; Худ. обл. М. В. Драко. – Мн. : О.О.О. “ Попурри “ , 1998. – 192 с. : ил.
8. Вересаев В. В. Живая жизнь. –М.: Республика, 1999. –440с.
9. Галеви Н. А. Жизнь Фридриха Ницше. –Новосибирск.: Наука, 1992. –216с.