Структуранауковихреволюцій
Зміст
Вступ
1. Книга Т.Куна"Структуранауковихреволюцій" –новийпоглядна шляхи розвитку науки
2.Різноманітністьпоглядівна проблему розвитку науки
2.1 КарлПоппері проблемадемаркації
2.2КонцепціядослідницькихпрограмІ.Лакатоса
2.3 Нормальна наука Т.Куна
2.4ТруднощііпроблемиконцепціїТ.Куна
3. Суперечка пронауковураціональність
Висновок
Література
Вступ
Приспробіосмислитишлях розвитку науки перед намипостаєпитання,чому наука – нашнайкращийприкладповноцінногопізнання–розвиваєтьсятак, а не інакше, іпершза все миповиннівияснити, як це фактичновідбувається.
На диво мало мизнаємопро те, яквідповідатина цезапитання.Потрібноще багатопродуманихдосліджень. З часомнауковідослідженнястаютьвсе більшеібільшерозвинуті.Відбуваєтьсяпослідовнезбільшеннякількості науковихспеціальностей,частковошляхомрозширеннямеж науки,частково шляхомподілуіснуючихобластей науки. Іхочаобсягнауковогознанняпомітно зростаєз часом, що миможемосказатипронезнання?Проблеми,якібули вирішенізаостаннітридцятьроків, засторіччядоцьоговзагалінеіснували. У кожномусторіччінауковезнання, що є внаявності, посутівичерпуєте, що необхіднознати,залишаючиочевидніпроблемилишенагоризонтііснуючого знання. Чи єможливимабонавітьповністюймовірним, щосучаснівчені знаютьменшез того, щопотрібнознати просвійсвіт,ніжвченіХVІІІсторіччя знали просвій?Покими незможемовідповістинатакезапитання, ми не знаємо, щотакенауковийпрогресівідповіднонеможемонадіятисьпояснити науковийпрогрес.
Історіянаукинерідковикладаєтьсяякпростийперелікфактівівідкриттів. При такомупідходіпрогресвнауцізводитьсядо простогонагромадженняі росту науковогознання(кумуляції),внаслідокчогонерозкриваютьсявнутрішні закономірностізмін, щовідбуваютьсявпроцесіпізнання.Цей кумулятивістськийпідхідікритикуєКунусвоїйкнизі,протиставляючийому своюконцепціюрозвитку науки черезреволюції,якіперіодичновідбуваються.
Середдужекориснихіважливихкниг поісторіїнауки книгаКуназаймає особливемісце.Вонанеобмежуєтьсяописомтих чиіншихподій, а євикладом визначеноїзагальноїконцепціїрозвитку науки. Цяконцепціянедосконала, не відповідаєнабагатопитань,алевонарішучепорвала зцілимрядомстарих традиційваналізінауки і такяскраво, по-новому івиразнопоставиладеякі проблеми, потребу врішенніякихусвідомлюваласябагатьма.
1. Книга Т.Куна"Структуранауковихреволюцій" –новийпоглядна шляхи розвитку науки.
НаприкінціХІХі впершідесятиліттяХХстоліттяпануючимнапрямомвзахідній філософіїбувпозитивізм, щопретендувавна рольфілософіїнауки.Але позитивізмвиявивсязовсімнеспроможнимінепридатнимдля з'ясування найважливішоїпроблеми–процесувиникненняновогознання. Весьаналіз наукивінзвівдоаналізулогічнихформ готовогознання(до того ж вихолостившийогозмістовнусторону) ілогічномуаналізунауковихпроцедур. Якмураха, щообповзавшиуздовжі поперек скульптуру, неможескластисобі її образ, так іпозитивізмпривсьомуйоговитонченомуапаратілогічного аналізунезмогланічогодатидлярозуміннямеханізмурозвитку науки. Досередининашогосторіччяце сталоочевиднимдлябагатьох, і наступило розчаруваннявпозитивізмі.
На противагупозитивістськоїтрадиціївцентріувагиКунанеаналізготових структурнауковогознання, арозкриттямеханізмутрансформаціїізміни ведучихпредставленьунауці,тобто,власнекажучи,рухунауковогознання. Неговорячипро те,якоюміроюКунувдалосявирішитицю проблему, що ознаменувалакрутийповорот усамійпостановцідослідницькоїзадачі,відзначимо, щоКунвиходитьне зтієїчиіншоїфілософськоїсхеми, а з вивченняісторіїнауки,тобтозвивченняреальногопроцесурухунаукового знання.Потрібно,однак,матинаувазі, щосамепособізвертаннядоісторії ще негарантуєтого, що втеоріїпослідовнопроводитьсяісторичнийпринцип.
Позитивістирозсікалинауку івивчалиокреміїїелементи, яканатомиминулого розсікалитрупиівивчалиокреміоргани, тканини і т. д. позаїхнімзв'язкомз цілимі їхфункціямив живомуорганізмі.Кунжебачитьнауку якживеціле, щорозвиваєтьсятазмінюється.Вінповертаєтьсядо принципуісторизмуне просто всенсізвертаннядоісторії, а якзасобуусвідомленнядосліджуваних явищ.
Вісторіографіїнауки широкорозповсюдженийтак званийкумулятивістський поглядна науку.Відповіднодоцьогопогляду, розвиток науки представляєтьсяпоступовимпослідовнимростом один разпізнаного,подібно тому якцеглинкадоцеглинкивиростаєпрямастіна.Працявченоговцьому випадкускладаєтьсявдобуванніцеглинок-актів, зякихрано чипізно зводитьсябудинокнауки, їїтеорії.Власнекажучи,такийпідхідвизнаєлише рістнауки,алевідкидаєїїсправжнійрозвиток:науковакартинасвітуне змінюється, атількирозширюється.
Кунрішучевиступаєпротитакого образу науки і такогорозуміннязадач її істориків.Відповіднодо точкизоруКуна, розвиток наукийдене шляхом плавногонарощуванняновихзнаньнастарі, а черезперіодичнукорінну трансформаціюізмінуведучихпредставлень,тобточерезнауковіреволюції,якіперіодичновідбуваються.
КлючовимпоняттямуконцепціїКуна, є не парадигма, як про це частопишуть, апоняттянауковогоспівтовариства.Самевведенняпоняттянаукового співтовариствапорядізпредставленнямпро характер такзваноїнормальної науки є самиморигінальнимвконцепціїКуна. Учений,відповіднодоконцепції Куна,можебутизрозумілийяк ученийтількизайогоналежністюдонаукового співтовариства,усічлениякогодотримуютьсявизначеноїпарадигми;остання ж у своючергухарактеризуєтьсясукупністюзнаньіособливостямипідходудо рішеннянауковихпроблем,прийнятихданимнауковимспівтовариством.
КнигаКунапородилабезлічвідгуківідискусій.Попперзгоднийзтим, що нормальна наукаіснує, івважає, щовонаповиннаприйматисядоуваги історикаминауки.АлеякщоКунрозглядаєцейфеномен як "нормальний", то Попперувінпредставляється"небезпечним" для науки інавітьдлянашої цивілізації.Запереченнявикликаєтрактуванняпрацівченоговперіод нормальноїнауки якмеханічноїчинавітьалгоритмізованоїдіяльності.
ВкритицірозумінняКуномнормальноїнаукиможнавиділититринапрямки. По-перше,повнезапереченнясамогоіснуваннянормальноїнауки. На думку деяких, науканіколиб незрушиласязмісця,якбиосновною формою діяльностівченихбуланормальнадіяльність, як їїпредставляєКун.Такої точкизорудотримуєДж.Уоткінс.ПротилежністьпоглядівКунаі Попперавін формулюєвтакийспосіб: те, щоКунвважаєнормальниміприроднимдля науки,Попперрозглядаєякантинауковийелемент; дляКунаприпинення суперечокідискусійозначаєперехіддосправжньоїнауки, для Поппера -навпаки.
Уоткінсдумає, щотакоїнудноїінегероїчноїдіяльності, як нормальна наука, щоприпускаєтількикумулятивненагромадженнязнання,узагалінеіснує; що знормальноїнаукиКунанеможевиростиреволюції.
Другийнапрямоквкритицінормальноїнауки представлений К. Поппером.Він говорить, щорозходженняміжнормальною наукою іреволюційноюпрактикою внауці, "можебути, нетакерізке, якимйогоробитьКун;протеяготовий визнати, що вкращомувипадкуялишесмутноуявлявсобіцерозходженняі,далі, що церозходженнявказуєнащосьтаке, щомаєвеликезначення. Поппернеодноразовопідкреслює, що вхарактеристиці,данійКуном нормальнійнауці,відбитийреальноіснуючийідужеважливиймомент.Однак,вважаєПоппер, нормальна наукаКунанетількине є нормальною,алей становитьнебезпекудля самогоіснуваннянауки. "Нормальний"вченийу представленніКунавикликаєв Попперапочуттяжалості:йогопоганонавчали,віннезвикдо критичногомислення, зньогозробилидогматика,вінжертва доктринерства.
Відповіднодотретьогонапрямку критикинормальноїнауки,передбачається, щонормальнедослідженняіснує,алевононе єосновнимдля науки вцілому. Вонотакожнепредставляєстрашного зла, якимйоговважаєПоппер. Неслід приписуватинормальнійнауцізанадтовеликезначення- ніпозитивне, ні негативне. С.Тулмин, наприклад,думає, щонауковіреволюціїстаються зовсімне таквжейрідко, якможепоказатисяна першийпогляд, і наука взагалініколинерозвиваєтьсялишешляхомнагромадженнязнань.
П.Фейерабендвважає, що думкаКуна,начебторозвиток наукискладаєтьсяв змінінормальнихперіодівреволюційними,невірна, що ціперіоди накладаютьсяодин на одного.
На думкуФейерабенда,нормальніелементивтілюютьсявдіяльності абсолютноїбільшостівчених.Алене вонивносятьу наукуфундаментальні нововведення. Фундаментальноновепривносятьті, комувдаєтьсясполучити нормальнедослідженнязекстраординарним, щообов'язковоміститьусобі філософськийкомпонент. Результатом є критика того, щоміцнозатвердилося внауцііможебутипідданосумнівуіспростуваннютількизадопомогою філософськоїаргументації.
Неменші,якщонавітьнебільші,запереченнявикликаєінтерпретаціяКуном науковихреволюцій. Критика вцьомунапрямкузводитьсянасампереддо обвинуваченьвірраціоналізмі.
Якбачимо, критикиКунаосновнуувагуприділилийогорозуміннюнормальної науки іпроблеміраціонального,логічногопоясненняпереходувідстарих представленьдо нового.Однакурядівипадківукритиківкуновскойконцепції емоціїявнопереважаютьнаданалізом, ацейнезасібдоказу.
Кун,безсумнівно,зуміврозглянутидеякіістотнірисинауковоїдіяльностів періодміжнауковимиреволюціями, щовінневдалоназвав нормальною наукою. Усамійсутностінауки закладенакоріннатрансформаціязнань. Тому науковіреволюціїє нормою її розвитку, аотже, з неменшимправом нормальнимиможнаназватиіперіодинауковихреволюцій.Невірно,однак, наційпідставіговоритипроісторіюнауки як пробезупиннуреволюцію, дочого схиляєтьсяК.Поппер. По-перше, це невідповідаєреальностінавітьтоді, коли мимаємонаувазінетількинауковіреволюції, щоведутьдокорінноїзміни загальноїкартинисвіту,алеіреволюціївокремихнауках ігалузях. По-друге,подібнийпідхідфактично веде дозапереченнянауковихреволюційуякості вузлових,переломнихмоментіввісторіїнауки. Інарешті, по-третє,такаточка зорупозбавляєдослідниківрозвитку наукиорієнтиравпотоціісторичних подій, щодозволяєвиділитивньомуголовні,визначальнімоменти.Кун висловлюєдумку про те, що "нормальне"дослідженнявідрізняєнаукувід іншихформдуховноїдіяльностілюдини, у той час якреволюційна трансформаціязближаєнауку змистецтвом,політикоюі т. д