Раціональний зміст гегелівської діалектики (стр. 1 из 2)

Реферат

з дисципліни “Філософія” на тему

“Раціональний зміст гегелівської діалектики"

Зміст

Вступ

1. Об'єктивно-ідеалістичний характер філософії Гегеля

2. Протиріччя між методом і системою у філософії Гегеля

Висновки

Список літератури

Вступ

Відмова від традицій метафізики, що відбулася в XVIII столітті, зруйнувала основу єдності всієї системи знання. У результаті відбувся поділ буття на світ природи й світ людини. Цей поділ послідовно здійснив Кант, основоположник німецького ідеалізму. Видним представником німецького ідеалізму був Гегель (1770-1831). Відправляючись від філософії Канта, він у той же час піддав перегляду його поняття трансцендентального суб'єкта, запропонувавши розглядати в якості такого історію людства в цілому. Гегель створив на об'єктивно-ідеалістичній основі систематичну теорію діалектики.

Гегель розробляв діалектику як філософську науку, що узагальнює всю історію пізнання й досліджує найбільш загальні закономірності розвитку об'єктивної дійсності. Особливо ж Гегель прагнув досліджувати й всебічно обґрунтувати найважливіші принципи діалектичного способу мислення, у корені протилежного метафізиці. Піддавши глибокій і ґрунтовній критиці метафізичний метод, Гегель сформулював, правда в ідеалістичній формі, закони й категорії діалектики.

Метою реферативної роботи є дослідження вчення Гегеля, аналіз раціонального змісту діалектики Гегеля.

Завдання, поставлені до написання роботи:

аналіз вчення Гегеля через призму філософії;

дослідження видатних праць вченого, їх характеристика;

обґрунтування висновків Гегеля про те чи інше явище;

аналіз протиріччя між методом і системою у філософії Гегеля.

Теоретичним підґрунтям стали праці таких вчених, як Ю. Білодід, В. Петрушенко В., Є. Подольська, А. Прохоров та інших, які вивчали аспекти філософського вчення Гегеля, його закони діалектики та раціональне зерно теорії. Тема достатньо вивчена у літературних джерелах.

1. Об'єктивно-ідеалістичний характер філософії Гегеля

Рис.1. Система філософії Гегеля

У своїх ранніх творах Гегель досліджуєхристиянство, античнірелігії. Нимбулинаписані "Народнарелігіяй християнство", "Життя Ісуса". Перший видатнийдобуток - "Феноменологія духу" - опубліковане в1807 р., ум. Єна. Будучи директоромгімназії, вінстворивсвою видатну працю - "Наука логіки" (1812-1816).

Виходячи з діалектичного положення проєдністьсутностій явища, Гегель відкинув кантівське твердження про непізнаваність "речі у собі"; у природі речей немає ніякихнепереборнихперешкоддля пізнання.

ГегельрізкокритикувавШеллінгазанедооцінкуролі логічного мислення й логіки взагалі, за інтуїтивізм, щов кінцевому підсумку привівШеллінгадовідвертогоірраціоналізму. Однак, будучи ідеалістом, Гегельнезмігпокритикувати основний ідеалістичний порок своїх найближчихпопередників: для нього, також як і дляіншихідеалістів, природає похідним від надприродного духу. СаметомуГегельне зміг вирішити тихвеликихдіалектичнихпроблем, якібули поставлені попередниками у власній філософії.

Він думав, що ні матерія, ні свідомістьлюдининеможуть розглядатися як первинне, тому що свідомість неможливологічно вивести з матерії, а матерія також невиведеназлюдського свідомості, щосамеповиннебутизрозумілоякрезультат попереднього розвитку абсолютної субстанціальної першооснови.

Мислення, за Гегелем - це нетількисуб'єктивна, людська діяльність, але й незалежна від людини об'єктивнасутність, першооснова, першоджерело всього існуючого.

Прагнучи послідовно провести принцип тотожності мислення і буття, Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) неяк нерухому, незміннупершооснову, а як безупинний процес, що розвивається, пізнання, що сходитьвідодногощаблядо іншого, більш високого.

Мисленнявпорівнянні з чуттєвими сприйняттями являє собою вищу форму пізнаннязовнішньогосвіту. Мине можемо чуттєво сприймати те, чоговженемає (минуле), те, чого ще немає (майбутнє). Чуттєвісприйняттябезпосередньо пов'язані з об'єктами, предметами, що впливають нанашіоргани почуттів; наука ж виявляє, відкриває явища, якихмине бачимо, не чуємо, не сприймаємо дотиком. Однак, якнівеликезначення мислення, якнібезмежні можливості теоретичного пізнання, мислення базується на даних почуттєвого досвіду йбез його неможливо.

Пізнання неєвиявленнятого, що існує поза нами, поза мисленням; це - виявлення, усвідомлення сенсу мислення, науки. Виходить, отже, щомислення інаукапізнаютьсвійвласнийсенсіпізнання виявляється самосвідомістю духу. В остаточному підсумку Гегельприходить до фантастичного висновку, щолюдськемисленняєлише одинізпроявівякогосьабсолютного,позалюдиною існуючого мислення - абсолютної ідеї, тобтоБога. Розумне, божественне, дійсне, необхіднезбігатися одне з одним. Звідси випливає один з найважливіших тез гегелівської філософії: вседійсне - розумно, все розумне - дійсне.

Отже, вихіднийпунктгегелівськоїфілософськоїсистеми - ідеалістичне ототожнення мислення йбуття, відомістьвсіх процесів до процесу мислення.

ОсновнічастинифілософськоїсистемиГегеля - логіка, філософія природи й філософіядуху, доякоїбезпосередньо примикають філософія права, філософія історії, естетика, філософія релігії, історія філософії. Логіка, як це випливає з вихідного положення гегелівської філософії становитьнайважливішучастинуйого системи, оскількитотожністьмисленняйбуттяозначає, що закони мислення, якими йзаймаєтьсялогіка, сутьсправжні закони буття: і природи, і людської історіїйпізнання. До Гегеля логікавважаласянаукоюпросуб'єктивні (людських) формахмислення. Незаперечуючинеобхідностітакийнаукової дисципліни, тобто формальної логіки, якнаукипроелементарний формахізаконахправильногомислення, Гегельставитьперед логічноюнаукоюзавданнядосліджуватинайбільшзагальні закономірності розвитку пізнання.

Свої логічні думкиГегельвиклавуроботах "Наука логіки", "Енциклопедіяфілософськихнаук" йв "Філософської пропедевтиці" (тут воно викладенопопулярно). Гегель розкиває погляди просутністьвсіхречей. Томувгегелівської "Науці логіки" крімзвичайнихдлялогікипитаньіпонять, суджень, умовиводів розглядаються такіпитання, якими формальналогіканіколинезаймалася: питанняпро закономірностяхсамоїдійсності,проперетворення кількіснихзмінуякісні,проспіввідношення філософських категорій і т.д.

Логіку Гегель підрозділяєнапоглядипробуття, сутність поняття. Початок усього - чисте ніщо, тому що воно євтеж час і чиста думка. У цьому випадку воно євтойжечасй ніщо, позбавленеяких-небудьвизначень. Буття й ніщо взаємопереходять друг у друга, відбувається становлення, у якому й буття й ніщозняті, тобтовониодночаснойскасовані, і збережені. У цьому процесі виявляються три основних моменти буття, його тріада: твердження (теза), запереченняцьоготвердження (антитезис) і,нарешті,запереченнязаперечення, зняття протилежностей (синтез). Отприкладтакогодіалектичного циклу, наведений Гегелем: "Брунька зникає, колирозпускається квітка, і можна було б сказати, що вонаспростовуєтьсяквіткою; точнотаксамозпоявоюплодаквітказізнаєтьсяпомилковим наявним квитком рослини, а в якості його істини замістьквітки виступає плід. Ці форми не тільки розрізняються між собою, але й витісняють один одного як несумісні. Однак їхня текуча природа робить їх у тойжечасмоментамиорганічноїєдності, в якому вони не тільки не суперечать один одному, але одинтак само необхідний, як й іншої; і тільки ця однакова необхідністьй становить життя цілого" [].

Основною формою мислення є поняття. ОскількиГегель абсолютизує мислення, віннеминучеобожнюєйпоняття. Воно є початокусякогожиттяіпредставляє собою нескінченну творчуформу, щоміститьусередині себе всю повноту всякого сенсу й служитьразомзтимйого джерелом. Виступаючи проти матеріалістичного думка про поняття як вищій формі відбиття об'єктивноїдійсності, Гегель ставить із ніг на голову дійсне відношення між мисленням й буттям: немислення, говоритьвін, відбиваєбуття, абуття являє собою втілення мислення, поняття, ідеї.

Поняття, поГегелю, перебуваютьубезперервномурусі, переходять, "переливаються" друг у друга, змінюються. розвиваються, перетворюютьсяусвоюпротилежність, виявляючивнутрішньо властиві ним протиріччя, які й становлять рушійнусилуїх розвитку.

Поняття як єдність загального, особливогойодиничногоодержує своєнеобхідневираженняврізнихвидахсуджень й умовиводів, які зображуютьсяГегелемяквиявленняй здійснення творчої моці властивої "поняттю" яквнутрішньої основі всіхтихпроцесів, якіспостерігаютьсявприродій суспільстві протягом всієї історії.

Поняття в Гегеля - це процестеоретичногомислення, зведений в абсолют. Активність мислення йвсієїсвідомої, доцільноїпрактичноїдіяльностілюдей, щоперетворить світ, ідеалістичновитлумачуєтьсяГегелемяктворчість, самопізнання "абсолютної ідеї", що виявляє в собі все те, що безпосередньо, на поверхні виступає як розвиток природий суспільства. Таким чином, визнаючи розвиток інамагаючисьдатийого картину, Гегельзображуєйогоякпроцеспізнання, "абсолютної ідеї, що здійснюється в лоні".

Головними формами природного буття "абсолютної ідеї" є механіка, фізика, органіка. Характеризуючимеханікові,Гегель розглядає простір, час, матерію, рух, всесвітнє тяжіння. Ідеалістичновитлумачуючиціосновніпоняття механіки, Гегель намагається логічно вивести матерію із часуй простору. При цьомувінвсе-такизмушенийвизнати, щоне існує порожнього, незаповнених часу й простору, із чого, всупереч його ідеалістичному твердженню, треба, щочасй простір являють собою форми існування матерії.