вбивства із помсти.
У цьому випадку наявно багато ран.
Із цих засновків можна зробити такі два висновки:
1.Цей випадок може бути вбивством із помсти.
2.Цей випадок є вбивство з помсти.
Перший висновок, що має судження можливості, Ії достовірним, другий висновок, котрий є судженням дійсності, тільки імовірним. Зумовлено це ось чим. Судження можливості відображує об'єктивно існуючу, пізнану нами можливість, те, що може бути. Судження дійсності відтворює те, що є, що вже здійснилося. Можливість перетворюється у дійсність. Тому факт існування будь-якої можливості є підставою для подвійного висновку.
Висновок про можливість буде достовірним, оскільки те, що можливе взагалі, можливе як таке, можливе й у кожному окремому випадку. Якщо, наприклад, слідчим експериментом установлено, що в цій кімнаті можна почути крик, який пролунав у сусідній кімнаті, то достовірним буде висновок про те, що Савченко, який перебував під час здійснення злочину в цій кімнаті, міг чути крик, котрий цікавить слідчого.
Висновок про дійсне, про те, що, можливо, стане (або стало) дійсністю, буде тільки імовірним, оскільки можливе може здійснитися, але може й не здійснитися. З того факту, що якесь явище (або зв'язок між явищами) «може бути» не випливає неодмінність, що воно «має бути». Висновок про те, що Савченко чув крик, який пролунав у сусідній кімнаті, буде не достовірним, а лише імовірним.
2. В умовиводах із заперечним засновком висновок буде достовірним незалежно від того, чи є він судженням можливості чи судженням дійсності. Наприклад:
Сидячи за цим столом, не можна побачити людину, котра проходить під вікном будинку. Савченко сидів за цим столом.
Отже, Савченко не міг бачити і не бачив людини, котра проходила під вікном будинку.
Тут більший засновок є заперечним судженням можливості, менший — ствердним судженням дійсності. Із таких засновків можна зробити два висновки: 1) «Савченко не міг бачити...» і 2) «Савченко не бачив...» Обидві ці висновки достовірні. Другий приклад:
У кімнаті Савченка можна почути постріли, зроблені у дворібудинку.
Савченка цього вечора не було вдома.
Отже, Савченко не міг чути і не чув постріли, зроблені у дворі будинку.
У цьому умовиводі більший засновок — ствердне судження можливості, менший — заперечне судження дійсності. Обидва висновки судження й можливості («Савченко не міг чути...») та судження дійсності («Савченко не чув...») також достовірні.
Підставою достовірності висновків у цих умовиводам є такі положення:
1.Якщо якесь явище неможливе взагалі, то воно неможливе і в кожному окремому випадку,
2. Якщо якесь явище як таке можливе, але в даному випадку відсутня умова, без котрої можливість не можеперетворитися в дійсність, то можливе взагалі у даному випадку стає неможливим.
Подвійні висновки (достовірні й імовірні) із одних і тих же засновків можуть бути зроблені також і в силогізмах, побудованих із виключаючих суджень. Наприклад:
Маскують вбивство під самогубство звичайно особи, котрі близько пов'язані з убитим. У даному випадку вбивство замасковане під самогубство.
Із цих засновків можна зробити такі два висновки:
1.У даному випадку вбивця може бути особа, котра близько
пов'язана з убитим.
2.У цьому випадку вбивцем є особа, котра близько пов'язана
з убитим.
Перший висновок є судженням можливості, тому він достовірний. Другий висновок — судження дійсності. Цей висновок не може бути достовірним, він лише імовірний.
Висновок
На сьогоднішній день в цей останній час в усі віки серед людей «неправда» переважує над «істиною». Багато людей не дивлячись на свій великий пройдений шлях, к останньому часу свого життя так і не впізнали що таке «істина» і як за неї боротися та захищати її. Також для багатьох людей «неправда» стала «істиною». Тому що їм так легше живеться і не треба відповідати перед законом та перед людьми, чи навпаки можна засудити невинного. Для цього і треба судження – визначення, як видно було в даному прикладі з гр. Савченко, коли через судження – визначення можна чи оправдати чи звинуватити цю людину. Звідси видно що судження – визначення залежить від звіду законів та обставин які і розглядаються через судження – визначення на основі прийнятих законів.
Що стосується науки то можна твердо сказати, що розум людини настільки великий, що жодна наука у своїх дослідженнях, ще не дійшла до останньої своєї мети (пізнання людини), у своїх висновках та і не дійде тому що наш розум - це великий світ який має безмежні простори нашого мислення. Границі якого пролягають у недоступному для науці місцях.
Список літератури
1. Аверьян Л. Я. Соціологія: что она знает и может. – М.: Соціолог, 1933.
2. Дзюбенко О. Г., Присяжний Т. В. Культура дискусій. – К.: Политиздат Украины, 1990.
3. Жеребкін В. Є. Логіка (Підруч. Для юрид. Вузів і фак.), - 2-е вид., стереотип. – Х.: Знання, 1998.-256с.
4. Каган М. С. Мир общения: Проблема межюусубъектных отношений. – М.: Политиздат, 1988.
5. Кирилов В. И., Старченко А. А. Логика: Учеб. для юридич. вузов. и фак. уп-тов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. Шк., 1987. – 271с.
6. Мескон М. Х. Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1993.