Якщо узагальнити розвиток грецької культури, можна визначити основні філософсько-світоглядні принципи, які, на наш погляд, вплинули на формування європейської філософської і політичної культури.
1. В контексті культури формується філософський раціоналізм.
2. Філософія відображає раціональні форми суспільного життя і посилює їх раціональність.
3. Розвиток грецької філософії – це рух від міта до логосу, від мітологічного, художньо-образного до раціонально-понятійного мислення.
4. У грецькій культурі формуються основні типи філософії (наукова, екзистенціальна, релігійна, технематична), які співіснують і визначають розвиток європейської філософії до цього часу.
5. Грецький філософський раціоналізм створює нову логіку, нове тринітарне мислення. Логіка високорозвинутих індійської і китайської філософії не знали формальної логіки закону виключеного третього. На античному ґрунті з’являється новий тип раціоналізму, як схильність вирішувати різноманітні проблеми за допомогою формально-логічних операцій.
6. На певному етапі свого розвитку предметом філософії стає самосвідомість і процес мислення. Це пов’язано з переходом від космоцентризму до антропоцентризму, від «пізнай природу» до «пізнай самого себе».
7. У грецькій філософії формується принципово новий універсально-понятійний тип кодування і передачі знання. Це дозволяє постійно нарощувати «соціальну пам’ять» на відміну від традиційних культур. Індивід знаходиться у стані вибору, що вимагає від нього мисленної активності, яка дозволяє вийти за межі традицій, за межі існуючого, створювати нове, нетрадиційне. Це стосується і політичних відносин в полісі. Але все нове для представників постсократової філософії пов’язане з розумом.
Вищеозначені принципи народжують культуру нового типу. Безумовно, ця характеристика античної культури – певний «ідеальний тип». Але подальший розвиток європейської культури – це творча реалізація смислових потенцій античного досвіду опанування світу і суспільства, що пов’язано з розвитком вільної людської особистості.
Література
1. Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східно-європейський досвід. – Львів, 1999.
2. Войтенко Т.О., Гончарук О.С., Привалов Ю.О. Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання. – К., 2002.
3. Андрос Є. На шляху до Європи// Сучасність, №2, 2001.
4. Лозаренко О. Теоретичні проблеми суспільної модернізації у процесі розбудови громадянського суспільства// Сучасність, №2, 2003.
5. Хам’яков Л. Парадокси громадського суспільства в Україні// Сучасність, №2, 2003.
6. Лозаренко О. Модернізація еліти і розбудова громадського суспільства в Україні// Сучасність, №2, 2004.
7. Дичковська Г. Український індивідуалізм і проблеми державотворення// Філософська думка, №4, 2003.
8. Пасько І.Г., Пасько Я.І. Громадянське суспільство і національна ідея – Донецьк: ЦГО НАНУ, УКЦентр, Східний видавничий дім – 1999. – 184 с.
9. Вебер М. Избранное. Образ общества. – М., 1994.
10. Зайцев О.И. Культурный переворот в Древней Греции VIII – VI вв. до н.е. М., 1987.
11. Андреев Ю. Цена свободы и гармонии. – Санкт-Петербург, 1997.
12. Историки античности. В 2-х томах. Т.1. Древняя Греция. – М., 1989.
13. Петровский М.К. Античная культура. – М., 1997.
14. Плутарх. Избранные жизнеописания. В 2-х томах. Т.1., 1986.
15. Диоген Лаэртский. О жизни и изречениях знаменитых философов. – М., 1979.
16. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Т.2. – М., 1969.
17. Ксенофонт. Воспоминания о Сократе. – М., 1993.
18. Аристотель. Сочинения: В 4-х томах. Т.4. –М., 1983.