Противника, що увірвався на позицію відділення, солдати знищують вогнем автоматичної зброї, гранатою й в рукопашній сутичці.
Якщо противник прорвався в глибину нашої оборони, то відділення, залишаючись на своїх позиціях, продовжує його знищення. У тих випадках, коли противник одночасно атакує позицію відділення з фронту і частиною сил прорвався в глибину нашої оборони, відділення знищує противника перед фронтом, а тих, що прорвались у глибину знищують підрозділи, що обороняються в опорних пунктах у глибині.
Головними цілями для солдатів механізованого відділення є офіцери-спостерігачі, зв'язківці і обслуги вогневих засобів. Завдання в період атаки переднього краю оборони не допустити спільної атаки піхотою і танками противника. Треба відсікати піхоту від танків, змусити її залягти і роздільно знищувати їх.
У період ведення бою із противником, що вклинився, особливо різко зростає роль дрібних підрозділів, що ведуть бойові дії самостійно у відриві від своїх підрозділів. Завзята оборона окремих дрібних підрозділів, що ведуть бій навіть у повному оточенні, змушує противника до розпилення своїх сил і засобів, затримує його просування і сприяє ефективному проведенню контратак.
Контратака — це могутній відповідний наступальний удар підрозділів по противнику, що вклинився. Контратака здійснюється, коли противник знекровлений, сила його першого ешелону ослабнула, а найближчі резерви витрачені або ще не підведені до ділянки вклинення (прориву).
Правильний вибір моменту контратаки є однією з вирішальних умов її успіху. Визначаючи час нанесення контратаки, командир зобов'язаний врахувати завдання підрозділу, що контратакує, обстановку, що склалася до моменту її проведення, напрямок контратаки і побудову бойового порядку.
Вибір напрямку контратаки залежить від місцевості і завдання, поставленого перед тими, що контратакують. Найпоширенішою формою контратаки є удар по флангу. Пояснюється це тим, що противник прагне, як правило, прорватися в глибину оборони і його основні сили знаходяться на вістрі клина. Тому удар по флангу, на даному етапі найбільш слабкому місцю угруповання противника, забезпечує тим, що контратакують перевагу в силах і засобах на напрямку, на якому контратакують.
Досвід показує, що неодмінною умовою успіху контратаки є раптовість. Застосувавши військову хитрість, зробивши місцевість, час доби і погодні умови своїм союзником, той, що обороняється рішучою, раптовою контратакою може меншими силами завдати вирішальної поразки противнику, що переважає по силі .
Успіх нічного бою багато в чому залежить від того, наскільки ретельно бій був підготовлений засвітла. Для управління вогнем і діями особового складу відділення можуть використовуватися прилади нічного бачення, а також різні засоби висвітлення місцевості, що знаходяться в розпорядженні старшого начальника.
Сучасні засоби висвітлення мають достатню яскравість і тривалість світіння. Так, 26-мм ракета висвітлює місцевість у радіусі 180—200 м протягом 4—5 хв, освітлювальна бомба (снаряд) може висвітлювати місцевість у радіусі більше 2 км протягом 6—8 хв, а прожектори можуть спрямованим променем освітити смугу 50—200 м на відстані до 10 км. Досвід показує, що висвітлення місцевості перед фронтом роти одною-двома ракетами через кожні 10— 15 хв забезпечує успішне ведення прицільного вогню усіма видами зброї по підрозділах противника, що наступають.
Сучасна оборона буде вестися в умовах широкого застосування противником, який наступає, ЗМУ, систем ВТЗ, авіації, вертольотів вогневої підтримки і масованого застосування танків та інших броньованих машин.
Тому оборона повинна бути:
стійкою і активною;
здатною відбити удари противника, який використовує можливості всіх видів зброї.
Організація оборони і управління відділенням в бою полягає в цілеспрямованій роботі командира щодо підтримання бойової готовності відділення, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання бойового завдання. Командир відділення несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку відділення, озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання у встановлені терміни.
В умовах відсутності зіткнення з противником робота командира відділення по організації оборони в себе включає:
з’ясування отриманого завдання;
виведення відділення на вказану позицію;
організацію спостереження;
визначення основної і запасної вогневої позиції для БМП (БТР), вогневих позицій кулеметнику, гранатометнику і місць стрільцям;
віддачу бойового наказу;
організацію інженерного обладнання і маскування позиції;
визначення відстані до орієнтирів, підготовку даних для ведення вогню вдень та вночі;
складання картки вогню.
З’ясування отриманого завдання є початком роботи командира відділення по організації оборони.
При з’ясуванні завдання він повинен зрозуміти:
завдання (задачу) взводу і відділення;
на якому напрямку і на утримання якої ділянки місцевості зосередити основні зусилля;
які об’єкти (цілі) на напрямку дій відділення уражаються засобами старших командирів;
завдання сусідів та порядок взаємодії з ними;
час готовності до виконання задачі.
Крім того, командир відділення повинен оцінити обстановку, яка складається із:
оцінки противника, який може появитися на напрямку дій відділення;
оцінки свого підрозділу;
оцінки сусідів;
вивчення місцевості.
Спостереження в бою являється одним з найбільш розповсюджених способів ведення розвідки противника і місцевості. Кожний солдат зобов’язаний безперервно і цілеспрямовано вести спостереження за полем бою.
З виходом на позицію командир відділення зобов’язаний призначити спостерігача, якому для ведення розвідки противника і місцевості призначається сектор (смуга), а інколи район або об’єкт спостереження.
При постановці задачі спостерігачу вказуються:
орієнтири і кодовані (умовні) найменування місцевих предметів;
відомості про противника і свої підрозділи;
місце для спостереження;
сектор (смугу), район (об’єкт) спостереження, за чим спостерігати і на що звертати особливу увагу;
напрямок імовірного підльоту літаків (вертольотів) противника;
порядок доповіді про результати спостереження, сигнали оповіщення.
В бойовому наказі на оборону командир відділення вказує:
орієнтири;
склад, положення та характер дій противника;
завдання взводу;
завдання відділення (позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням);
завдання сусідів;
завдання особовому складу (навіднику-оператору або кулеметнику БТР; кулеметнику і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю та стрільцю – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою; навіднику-оператору БМП або кулеметнику БТР і кулеметнику відділення, крім того, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію або водію БТР – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню);
сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;
час готовності до оборони і заступника.
Після одержання бойового завдання особовий склад відділення приступає до його виконання. На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, викопуються одиночні (парні) окопи та окоп для БМП. Також обладнуються фортифікаційні спорудження для інших бійців відділення (Див. додатки)
Потім одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою, в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю та з’єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень. Для особового складу обладнується перекрита щілина.
В подальшому викопуються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) та хід сполучення до неї, для особового складу обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.
Всі ходи сполучення обладнуються ячейками для стрільби з метою проведення маневру силами та вогнем. Вигини між фасадами траншеї повинні розташовуватися під кутом 120-160о. Особовий склад необхідно забезпечити достатньою кількістю шанцевого інструменту.
Командир відділення повинен знати час, який необхідний для влаштування фортифікаційних споруджень.
Всього на влаштування окопу на відділення піхотною лопатою потрібно 200-300 люд.-год., саперною лопатою – 100-150. На виконання всього об’єму роботи по інженерному обладнанню позиції відділення, якщо залучити 70% особового складу відділення, тобто 6 людей, потрібно у середньому:
при копанні піхотною лопатою – 41 година;
при копанні саперною лопатою – 20 годин.
Роботи першої черги (викопування одиночних окопів для особового складу і окопу для БМП (БТР) ) проводиться за (37,5 : 6 = 6) – 6 годин.
Інженерне обладнання і система вогню відділення при організації оборони може бути викрита противником за демаскуючими ознаками. Тому необхідне старанне маскування позиції відділення.
Маскування досягається:
збереженням воєнної таємниці;
скритним розташуванням і пересуванням підрозділів з використанням маскуючих властивостей місцевості та умов обмеженої видимості;
застосуванням будь-яких маскуючих засобів.