ретельним контролем усіх етапів підготовки особового складу і бойової техніки до десантування;
розвитком військово-наукової, винахідницької і раціоналізаторської роботи, спрямованої на розвиток нових засобів і способів десантування, які забезпечують підготовку особового складу і бойової техніки до десантування в стислі строки, а також негайне приведення їх у бойову готовність після приземлення;
ретельним аналізом парашутних пригод і передумов до них, здійсненням своєчасних заходів щодо їх запобігання.
Начальник аеромобільних військ – начальник управління аеромобільних військ Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України є головною посадовою особою, яка відповідає за організацію та проведення заходів повітрянодесантної підготовки. В оперативних командуваннях, армійських корпусах, з'єднаннях і частинах організують та проводять заходи з повітрянодесантної підготовки командувачі оперативних командувань, армійських корпусів, з'єднань, частин і підрозділів відповідно.
Штаби підрозділів, військових частин і з'єднань відповідають за проведення наступних заходів :
планування повітрянодесантної підготовки і контроль вивчення її навчальних тем;
погодження з частинами, з'єднаннями військово-транспортної та армійської авіації питань авіаційного забезпечення десантування особового складу, озброєння і військової техніки та вантажів;
планування і розрахунки на десантування підрозділів та частин.
Безпосередньо за організацію і проведення заходів повітрянодесантної підготовки відповідають заступники командирів з'єднань і частин – начальники повітрянодесантної служби (заступники командирів з'єднань і частин з повітрянодесантної підготовки), які здійснюють керівництво через підпорядковані їм відділення повітрянодесантної підготовки та повітрянодесантної техніки, авіаційні частини, частини і підрозділи десантного забезпечення.
Навчально-тренувальні стрибки з парашутом рядовим і сержантським складом виконується не більше одного на добу, а офіцерським складом, прапорщиками і військовослужбовцями надстрокової служби – не більше двох на добу. Офіцери, прапорщики, військовослужбовці надстрокової служби, які мають спеціальне звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки” – три стрибки на добу.
Військовослужбовцям, які виконали перший стрибок з парашутом – видається знак парашутиста встановленого зразка, який вручається перед строєм підрозділу.
Військовослужбовці, які відмінно вивчили програму повітрянодесантної підготовки та здійснили 7 і більше стрибків з парашутом, мають в і д м і н н і оцінки з вогневої, тактичної і спеціальної підготовки, а з інших предметів не нижче ніж “добре”, не мають порушень військової дисципліни, наказом командира частини (з'єднання) або військово-навчального закладу – присвоюється спеціальне звання “Парашутист – відмінник”, видається знак встановленого зразка і робиться відповідний запис у військовому квитку .
Положення про присвоєння звання “Парашутист – відмінник” визначено у додатку 1 КПДС-2003.
Офіцери, прапорщики, військовослужбовці надстрокової служби, які мають достатній досвід з повітрянодесантної підготовки, досконало володіють технікою стрибків з парашутом, відмінно знають повітрянодесантну техніку, порядок і правила підготовки її до десантування, а підрозділи, якими вони командують, з повітрянодесантної підготовки отримали оцінку не нижче як “добре”, після складання встановлених заліків подаються документи на присвоєння спеціального звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки” Положення про присвоєння звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки визначено у додатку 2 КПДС-2003.
Військовослужбовці, які прибули в частину з інших родів військ і не мають повітрянодесантної підготовки, організовуються і проводяться спеціальні збори в масштабі з'єднання (частини), Заняття проводяться за програмою, яка затверджена начальником аеромобільних військ – начальником управління аеромобільних військ Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
З метою удосконалення знань і практичних навичок з повітрянодесантної підготовки в з'єднаннях і військових частинах аеромобільних військ щорічно проводяться залікові сесії у обсязі посадових обов'язків офіцерів. Положення про залікові сесії з повітрянодесантної підготовки офіцерського складу визначені у додатку 3 КПДС-2003.
За результатами залікових сесій видається наказ командира з'єднання (частини), відповідно до якого офіцери допускаються до самостійного контролю озброєння та військової техніки, яка підготовлена до десантування, виконання обов'язків осіб із забезпечення стрибків з парашутом і визначаються кандидати на присвоєння звання “Інструктор парашутно-десантної підготовки”.
Навчання особового складу з освоєння засобів десантування озброєння і військової техніки та вантажів організовується і проводиться в усіх частинах і підрозділах, озброєння і військова техніка та вантажі, яких призначені до десантування парашутним способом. Підготовка їх до десантування здійснюється особовим складом підрозділів під ретельним контролем їх командирів і фахівців повітрянодесантної служби.
Повітрянодесантна підготовка включає:
наземну підготовку особового складу до здійснення стрибків з парашутом;
організацію та проведення стрибків з парашутом;
підготовку до десантування бойової техніки та вантажів і їх десантування.
Наземна підготовка особового складу до здійснення стрибків з парашутом
Наземна підготовка особового складу до здійснення стрибків з парашутом включає:
знайомство з теоретичними основами стрибка з парашутом;
вивчення матеріальної частини парашутів, парашутних приладів і рятувальних засобів;
навчання укладці парашутів для стрибка;
навчання кріпленню зброї і підгонці спорядження для стрибка з парашутом;
відпрацювання елементів стрибка з парашутом на тренажерах повітряно-десантного комплексу;
передстрибкове тренування перед здійсненням стрибка з парашутом.
Заняття з наземної підготовки проводять командири підрозділів під контролем і керівництвом офіцерів повітрянодесантної служби. Перед вивченням кожної нової теми офіцери повітрянодесантної служби проводять з командирами інструкторсько-методичні або показові заняття, на яких вивчаються питання організації і методики проведення занять з даної теми. Вивчення матеріальної частини парашутів, парашутних приладів і рятувальних засобів здійснюється в обсязі, який передбачено програмою бойової підготовки для даного підрозділу.
Заняття з укладки парашутів проводиться у складі роти або взводу під керівництвом їх командирів в парашутних класах або інших приміщеннях, які забезпечують витягування парашутів на всю довжину або на відкритій рівній і чистій площадці.
Перед стрибками з парашутом з особовим складом проводиться комплекс занять з наземного відпрацювання елементів стрибка з парашутом до якого входять:
підготовка десантників на аеродромі (огляд, надівання і підгонка парашутів, кріплення зброї та спорядження);
посадка, розташування та дії десантників у літаку (вертольоті);
правила відділяння парашутистів від літального апарата;
правила розкриття парашутів;
дії десантників у повітрі під час зниження на парашутах;
правила застосування запасного парашута;
приземлення і гасіння купола парашута;
збирання парашутів і укладання їх у переносну сумку.
Заняття з наземного відпрацювання елементів стрибка з парашутом проводяться на спеціально обладнаному повітрянодесантному комплексі, на якому повинні бути наступні елементи:
парашутний клас;
стелажі;
стапелі для підвісних систем;
трампліни;
тренажер аеродинамічний;
парашутна вишка;
макети літаків і вертольотів, з яких здійснюються стрибки з парашутом;
тренажери літаків і вертольотів, з яких здійснюються стрибки з парашутом;
площадка для швартовки техніки;
колеса, що обертаються;
центрифуга;
лопінги;
снаряд для зміцнення гомілковостопних суглобів;
стартова площадка.
На повітрянодесантному комплексі повинна бути наступна документація і майно:
формуляр повітрянодесантного комплексу;
формуляри на кожен тренажер (снаряд);
перелік робіт з технічного обслуговування;
обов'язки начальника повітрянодесантного комплексу;
план технічного обслуговування снарядів повітрянодесантного комплексу, технологічна картка робіт та обслуговування снарядів (тренажерів), виготовлених у військових частинах (стор. 191 КПДС-2003);
інструкція заходів безпеки під час проведення технічного обслуговування;
журнал обліку занять на повітрянодесантному комплексі;
журнал обліку інструктажу випускаючих;
журнал обліку передстрибкової підготовки на повітрянодесантному комплексі;
витяг з наказу командира військової частини (з'єднання) про проведення технічного огляду повітрянодесантного комплексу та допуск його до роботи;
графік проведення занять на повітрянодесантному комплексі;
графік чергування офіцерів повітрянодесантної служби на повітрянодесантному комплексі;
рятувальні засоби під час стрибків з парашутом на воду (стор. 196 КПДС-2003).
Перед здійсненням кожного чергового стрибка з парашутом, але не пізніше ніж за три доби до здійснення стрибків з парашутом з усім особовим складом (незалежно від посади, яку обіймають, звання і рівня підготовки) проводяться двогодинні передстрибкові тренування на тренажерах повітрянодесантного комплексу. Особовий склад тренується в тому одязі і з тією зброєю і спорядженням в якому буде здійснювати стрибок. До тренувань включаються усі елементи майбутнього стрибка.