3. Проаналізувати судження ( визначити його вид і структуру ):
«Існують заперечні прості судження ».
Записати судження, яке суперечить цьому
«Заперечні прості судження»- це суб’єкт ( S ) судження
«Існують»- це предикат ( P ) судження
У формалізованому вигляді:
Р – S
судження, яке суперечить цьому:
ù Р – S
Це просте екзистенційне судження.
- просте тому що в ньому жодна логічна частина не є судженням. Його можна розкласти на поняття, а не на окремі судження. Воно має один суб’єкт і один предикат.
- екзистенційне тому що предикат виражає сам факт існування предмета судження
4. Формалізувати судження: « Цей слід не належить ані потерпілому, ані підозрюваному »
Sне є Р1 ані Р2
Це складне судження, утворене із двох простих суджень:
1) Цей слід не належить потерпілому. Sне є Р1
2) Цей слід не належить підозрюваному.Sне є Р2
Позначимо перше судження літерою А, друге судження літерою В. За допомогою таблиці істинності розглянемо залежність істинності кон'юнктивного судження від істинності суджень, які його складають:
| А | В | АTВ |
| І | І | І |
| І | Х | Х |
| Х | І | Х |
| Х | Х | Х |
З'єднальне судження істинне за істинності всіх кон'юнктів, що входять до його складу, і хибне за хибності хоча б одного з них. Отже у формалізованому вигляді це судження можна виразити так:
АTВ
5. Встановити дотримання основних законів правильного мислення у міркуванні:
На місці злочину виявлено сліди П.
П. Нещодавно повернувся з місць позбавлення волі.
П. ніде не працює.
П. купує дорогі речі
Злочин було вчинено П.
Дане міркування побудовано способом відбору вихідного матеріалу, а саме методом неповної індукції – індукції переліком (популярна індукція)
7. Хто з підозрюваних А, В і С має тверде алібі, коли відомі такі обставини: 1)твердження про участь у вчиненні злочину А і В суперечать одне одному; 2) якщо до злочину причетний С, то цього досить для звинувачення А ( але не навпаки ); 3) алібі С є достатнім, але не необхідним для зняття звинувачення з В. Розв’язок подайте у формалізованому вигляді
Твердження про участь у вчиненні злочину А і В суперечать одне одному;
АÒùВ, ВÒùА
Якщо до злочину причетний С, то цього досить для звинувачення А ( але не навпаки )
С ÒА
Алібі С є достатнім, але не необхідним для зняття звинувачення з В
С ñВ
ñ – не необхідність
Виходячи із цих формалізованих обставин підозрювані А та С мають тверде алібі.
8. Чи правильні такі умовиводи?
_ _
а) А v В б) АÒВ в) АÒВ г) А v В
_ _
А А В В
------- ------- ------- -------
_ _ _ _
В В А А
Дані умовиводи будуть не правильними тому що вони не відносяться ані до стверджувальних модусів, ані до заперечних.
У стверджувальному модусі від істинності основи йдеться до істинності наслідку. Умовивід ґрунтується на положенні: ствердження основи веде до ствердження наслідку. У заперечному модусі робиться висновок від хибності наслідку до хибності основи. Умовивід ґрунтується на положенні: заперечення наслідку є запереченням основи. А у даних умовиводах жодного із положень не дотримано.
9. Побудуйте пряме доведення тези Т, виходячи з таких аргументів:
1) А (( В( С ); 2) А (( С; 3) ( В ( Т ; 4) С.
Доведення – це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність котрих установлена раніше.
Будь-яке доведення складається із трьох частин: тези, аргументів (основи) і демонстрації (форми доказу). Тезою доказу називається положення, істинність якого треба довести. Аргументом (основою) називаються ті судження, які наводяться для доведення тези. Демонстрацією (формою доказу) називається спосіб логічного зв’язку тези з основою.
Доведімо тезу Т на основі таких аргументів:
1) А (( В( С ) – Аv(ВvС)
2) А (( С – АÒùС
3) ( В ( Т – ù ВÑÒТ
4) С – С
Використовуючи правила виведення СНВ, находимо логічні наслідки із цих аргументів. Пряме доведення вважається завершеним, якщо серед цих наслідків буде судження, що фігурує як теза, тобто Т.
5) ù А ( УІ: 2,4 )
6) ВvС (УД: 1,5 )
7) ù В (УД: 6.4 )
8) Т (УЕ: 3,7)
Отож, позаяк у сьомому рядку ми отримали Т застосуванням до наявних аргументів правил виведення, то робимо висновок – тезу Т вважати доведеною.
10. Якої помилки припущено при доведенні:
Крадіжка є злочином; здирництво не є крадіжкою. Отже, здирництво – це не злочин
У вищезазначеному доведенні порушено одне з правил категоричного силогізму, а саме термін не розподілений у засновку, не може бути розподілено у висновку.
Крадіжка (М+) є злочином (Р-)
Здирництво (S+) не є крадіжкою (М+)
Отже, здирництво (S+) – це не злочин (Р+)
Більший термін (Р) не розподілений у засновку, але є розподіленим у висновку, що порушує правило. Дана помилка, пов’язана з порушенням правила розподіленості крайніх термінів, називається незаконним розширенням терміну (у даному випадку – більшого терміну). Доведення є хибним.
Список використаних джерел
1. В.Є.Жеребкін. Логіка: Підручник. – 8-ме вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2005. – 255 с.
2. І.В.Хоменко. Логіка для юристів: Підручник. – К.: Хрінком Інтер, 2004.- 224 с.- Бібліогр.: с. 212-219.
3. Логіка. Методичні вказівки для вивчення курсу студентами усіх форм навчання/ М.В.Бевз. – Хмельницький: ХНУ, 2004. – 75 с.
4. О.Ю.Щербина. Логіка для юристів: Курс лекцій. Вид. 2-ге,допов. І перероб. – К.: Юридична думка, 2004. – 264 с.