КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
АРТЕМ’ЄВА Ольга Олександрівна
УДК 167+165.12:396
ГЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В КОНТЕКСТІ ПОСТНЕКЛАСИЧНОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ
Спеціальність 09.00.09 — філософія науки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Київ-2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії та методології науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор
СИДОРЕНКО Лідія Іванівна,
Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, професор кафедри філософії та
методології науки.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, старший науковий
співробітник
ГАРДАШУК Тетяна Василівна,
Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН
України, старший науковий співробітник відділу філософських проблем природознавства та екології;
кандидат філософських наук, доцент
СУХОДУБ Тетяна Дмитрівна,
Центр гуманітарної освіти НАН України,
професор кафедри філософії науки та культурології.
Захист відбудеться “17” березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.
Автореферат розісланий “14” лютого 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л. О. Шашкова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У ХХІ століття людство ввійшло з вантажем складних проблем буття та цивілізаційних викликів, які необхідно осмислити та якнайскоріше розв’язати. Переважна більшість цих проблем спровокована самою людиною, її ставленням до природи та, власне, до самої себе. Зміна ситуації на краще потребує нового щабля самопізнання та іншого типу раціональності як основи світовідношення людини. Для цього необхідне творення цілісного образу людини, в якому враховано багатоманітність виявів людського. Поміж них традиційно визнані (соціокультурні, цивілізаційні, пізнавальні та інші), а також такі, що ще потребують пошуку свого місця в загальній картині людини.
Серед останніх слід назвати гендерну визначеність людини. У філософській літературі останнього десятиліття особливо наголошується на важливості гендерних досліджень і необхідності їхнього введення в сферу філософсько-методологічного осмислення (С. Л. Бем, Г. А. Брандт, О. О. Вороніна, І. А. Жеребкіна, Е. А. Здравомислова, А. А. Тьомкіна).
З появою гендерних досліджень як нової галузі знання було багато дискусій з приводу їхнього статусу (Дж. Батлер, А. Оеклі, Г. Рубін), зв’язку з новітніми тенденціями науки та потенціалу для оновлення методологічної та епістемологічної бази науки (Е. М. Джаггар, Х. Ф. Келлер, Л. Коуд, Х. Лонгіно, С. Хардінг, Д. Харавей). На наш погляд, обговорювати ці проблеми необхідно в тісному зв’язку з тими змінами та трансформаціями, що відбуваються в сучасній науці, де намітилась тенденція відмови від принципів класичного мислення — в бінарних опозиціях, формування постнекласичної раціональності, введення аксіологічних вимірів у наукове пізнання, розробки апарату досліджень, який би слугував вивченню складних систем, що самоорганізуються та саморозвиваються (живе, екологічні системи, соціум, людина).
Людиновимірність гендерних досліджень, їх міждисциплінарність, регульованість етичними принципами, — це ті істотні ознаки, що потребують осмислення в сфері постнекласичної раціональності. Здійснення гендерних досліджень дозволяє подолати абстрактне розуміння людини — як позастатевої істоти — у головних виявах її суспільного життя та сформувати толерантне ставлення до світу як чоловічого, так і жіночого. Саме тому осмислення специфіки гендерних досліджень у контексті постнекласичної науки актуальне.
У сучасній західній та вітчизняній філософсько-методологічній літературі ґрунтовно досліджено витоки, напрями та певні галузі гендерних досліджень. Слід відзначити, що гендерні дослідження широко вивчаються в багатьох аспектах, основні з них наведено нижче.
По-перше, гендерні дослідження вивчаються у міждисциплінарному аспекті, тому останнім часом з’явилось багато робіт, в яких предмет обговорення стосується одночасно різних галузей науки — лінгвістики, економіки, соціології, політології, історії та багатьох інших (О. А. Здравомислова, А. А. Тьомкіна, Н. Л. Пушкарьова, Т. М. Мельник, І. С. Кон). Втім, у контексті нових зв’язків, що утворюються між дисциплінами в сучасній науці, міждисциплінарність не досліджувалась.
По-друге, гендерні дослідження вивчаються в епістемологічному та методологічному аспектах, розглядається внутрішня будова гендерних досліджень, їх методи і понятійний апарат, окреслено проблему специфіки суб’єкта та об’єкта пізнання та потреби врахування ціннісних складових у процесі наукового пізнання (В. А. Гайденко, Л. Коуд, Х. Лонгіно, Д. Харавей, С. Хардінг). У той же час, гендерні дослідження не вивчались як система, що об’єднує різноманітні епістемологічні практики, які потребують адекватних методологічних засобів дослідження власного об’єкта — гендерних вимірів людини — як складної системи, що самоорганізується.
По-третє, аналізуються соціокультурні проблеми гендерної визначеності — питання продукування гендерної нерівності та гендерних відмінностей у суспільстві, відтворення уявлень про чоловіче та жіноче в культурі, підкреслюється роль етики, заснованої на турботі та відповідальності (Дж. Батлер, С. Бенхабіб, О .О. Вороніна, К. Гілліган, Л. Ірігарей, Дж. Б. Елштайн, М. С. Кіммел, Ш. Муфф, Г. Рубін, С. А. Ушакін, Н. Фрезер). Поза вивченням залишився ціннісний потенціал гендерного мислення з точки зору можливості його впливу на процес трансформації цінностей техногенного суспільства та перспектива формування на цій основі розуміння людини в контексті постнекласичної раціональності.
Осмислюючи гендерні дослідження в постнекласичному контексті, ми спиралися на роботи В. І. Аршинова, В. Г. Буданова, Гардашук Т. В., І. С. Добронравової, Л. П. Киященко, Є. Н. Князєвої, С. П. Курдюмова, І. Пригожина, Л. І. Сидоренко, В. С. Стьопіна, Суходуб Т. Д., Г. Хакена та інших, в яких наводяться суттєві відмінності постнекласичної раціональності від класичної та некласичної, головні риси постнекласичної раціональності. Специфіка гендерних досліджень як сфери постнекласичної раціональності в зазначених роботах не вивчалась.
Таким чином, хоча важливі проблеми епістемологічного, методологічного та соціокультурного характеру в предметі гендерних досліджень вивчались, загальна приналежність їх до постнекласичної раціональності, їх специфіка в означеному аспекті, що виявляється в пізнавальному, методологічному та аксіологічному вимірах, не досліджувалась.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в межах досліджень, які проводить кафедра філософії та методології науки філософського факультету в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” НДР № 06БФ041-01 „Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.
Мета і завдання дослідження: мета полягає в осмисленні гендерних досліджень у контексті постнекласичної раціональності як системи знань, епістемологічних і методологічних практик та сукупності ціннісних настанов.
Для досягнення мети було сформульовано такі завдання:
проаналізувати змістовну багатоманітність гендерних досліджень з точки зору контекстуальної визначеності розуміння людини;
дослідити особливості гендерних досліджень з точки зору їх відповідності постнекласичній раціональності;
вивчити специфіку структурної організації гендерних досліджень як постнекласичної міждисциплінарної галузі та властиві їй методології;
розкрити соціокультурні можливості гендерних досліджень в утвердженні ціннісних настанов постнекласичної раціональності.
Об’єкт дослідження — гендерні дослідження.
Предмет дослідження — постнекласичні пізнавальні, методологічні та аксіологічні можливості гендерних досліджень.
Методологічна основа дослідження. Для реалізації мети базовою стала концепція постнекласичної раціональності, яка дозволила проаналізувати гендерні дослідження як складну систему з урахуванням нелінійних процесів, які притаманні як суспільству, так і власне гендерним дослідженням. З урахуванням мети, специфіки об’єкта та предмета використовувалися такі методи та підходи. Порівняльний метод застосовувався при співставленні різноманітних течій та напрямів гендерних досліджень. Системний метод дозволив розглянути формування гендерних досліджень як систему взаємопов’язаних рівнів. Історичний підхід використовувався при розгляді ціннісних аспектів гендерних досліджень.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано концепцію, в якій специфіка гендерних досліджень, що виявлена в епістемологічному, методологічному та ціннісному аспектах, дозволяє репрезентувати їх як галузь постнекласичної раціональності, необхідної для формування сучасного філософського образу людини як багатовимірної сутності. Серед одержаних у дисертаційному дослідженні нових наукових результатів наступні виносяться на захист:
показано, що гендерні дослідження багатовекторні та представлені сукупністю відносно самостійних напрямів. Основні характеристики означених досліджень, такі як варіативність предметної сфери, розуміння гендеру в багатьох контекстах, які залежать від норм і правил соціокультурної визначеності людської статі, усвідомлення значущості гендеру в осмисленні сутності людини — це вияви постнекласичної раціональності;