· виявлено, що влада трактується екзистенціалістами як феномен, в якому буття виявляє свою могутність в акті визначального екзистенційного становлення, а впорядкування світу постає як впорядкування суб’єкт-суб’єктних відносин;
· виявлено, що, пронизуючи всі рівні повсякденного існування людини, влада визначає та становить сутність людини, котра виявляється місцем її здійснення;
· висвітлено, що влада, будучи сферою становлення і виявлення екзистенції та буття, визначає зміст і форму людського існування.
Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження полягає у здійсненому аналізі владного виміру буття в цілому та буття людини зокрема в контексті розуміння влади як феномену екзистенції.
Основні положення та результати, отримані в дисертації, можуть слугувати матеріалом для подальшої розробки владної проблематики як у філософії, так і в соціологічній і політичній науках, а також у дослідженні питань взаємообумовленості сфер людського буття (соціальної, правової, культурної тощо). Дане дослідження може бути використане також у нормативних курсах з філософської антропології, історії філософії, соціальної філософії.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та висновки були винесенні на обговорення на засіданні кафедри філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, оприлюднені на Міжнародних наукових конференціях “Дні науки філософського факультету”, проведених у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (26-27 квітня 2005 р.; 12-13 квітня 2006 р.; 18-19 квітня 2007 р.), на VI Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених і студентів “Наукові розробки молоді на сучасному етапі”, проведеній у Київському національному університеті технологій та дизайну (17-18 квітня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображено у 7 публікаціях, з яких 3 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 тезах у збірках матеріалів конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Мета дослідження, його головні завдання та методологічні засади дослідження визначили структуру дисертації. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 201 стандартну сторінку (177 сторінок основного тексту). Список використаних джерел становить 23 сторінки і включає 312 найменувань, з яких 18 джерел іноземними мовами (англійською, німецькою, французькою).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається стан наукової розробки проблеми, з’ясовується зв’язок дослідження з науковими програмами, формулюється мета, завдання, об’єкт і предмет роботи, розкриваються методи та наукова новизна дисертації, її теоретичне й практичне значення, наводяться дані про публікації та апробацію результатів дисертації.
У першому розділі “Джерельна та методологічна основа дослідження влади як феномену екзистенції” міститься аналіз праць представників екзистенціалізму (К. Ясперса, М. Гайдеґера, Г. Марселя, Ж.-П. Сартра, А. Камю), творів Ф. Ніцше і праць М. Шелера, ідеї яких мали вплив на формування поглядів екзистенціалістів, зокрема на їх розуміння влади, а також робіт Г. Арендт та Ю. Габермаса, в яких висвітлюється соціальний аспект прояву влади в людському бутті. Розглянуто також дослідження вчень екзистенціалістів, в яких містяться певні зауваження щодо осмислення і висвітлення владної проблематики, а також дослідження, в яких містяться методологічні розробки, необхідні для аналізу влади як феномену екзистенції.
У підрозділі 1.1. “Джерельна основа дослідження влади як феномену екзистенції” здійснено огляд праць екзистенціалістів, в яких міститься матеріал стосовно вираження влади в людському бутті. Зокрема, висвітлюються основні положення представників екзистенціалізму та представників інших філософських напрямів стосовно здійснення влади в людському бутті у світі, а саме: а) в людській здатності (потузі) бути, (К. Ясперс, Ж.-П. Сартр); б) у людській здатності духовного піднесення над вітальним (М. Шелер); в) у здатності людини мислити й розуміти сутність буття (М. Гайдеґер, Г. Марсель); г) у відношенні між людиною та світом, представленим речами й іншими людьми (М. Гайдеґер, Г. Марсель, Ж.-П. Сартр), а також д) у відношеннях між людьми на рівні соціального буття (Г. Арендт, Ю. Габермас). У зв’язку з висвітленням влади як притаманної життю в цілому розглянуто твори Ф.Ніцше, ідеї якого мали вплив на формування екзистенціалізму. Зв’язок ідей Ф.Ніцше й учень представників екзистенціалізму висвітлює С. Одуєв у роботі “Стежками Заратустри”. М. Кіссель у праці “Філософська еволюція Сартра” вказує на те, що постійна можливість, яка становить сутність екзистенції, є істинним принципом волі до влади Ф.Ніцше. З таким твердженням погоджується А. Руткевич, який в роботі “Від Фройда до Гайдеґера” порівнює проект людини з ніцшевою волею до влади. Розглянуто також дослідження й аналізи різних проявів влади в людському бутті, зокрема таких, як вираженої у свободі влади екзистенції, володіння як одного з проявів влади, міжіндивідуальний аспект прояву влади, влади трансценденції, влади ситуації, що містяться у працях І. Бичка, А. Богомолова, В. Брюнінга, П. Бурдьє, С. Веліковського, Р. Габітової, К. Долгова, Т. Кузьміної, С. Левицького, А. Лоя, А. Руткевича, В. Пазенка, Т. Сахарової, Л. Ситніченко, Г. Таврізян, Г. Фігаля, Л. Філіпова Т. Шварца та ін. Однак, незважаючи на досить широке коло досліджень, в яких представлено аналізи та інтерпретації різноманітних проявів влади в людському бутті, заявлена в дисертації тема ще досі залишається невисвітленою в сучасній філософській літературі.
У підрозділі 1.2. “Методологічна основа дослідження влади як феномену екзистенції” представлено методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження, в основі якого лежить положення про те, що метод є передумовою розуміння об’єкта і того смислу, керуючись яким дослідник застосовує метод (А. Лой). Метод є втіленням єдності суб’єкта, який пізнає, й об’єкта пізнання (К. Жоль). Одним із феноменів всезагального зв’язку явищ, котрий є визначальним фактором розвитку наукового знання, є феномен влади. Враховуючи те, що влада завжди є прихованою сутністю, присутність якої доводиться виявляти і дешифрувати (С. Пролеєв), філософське дослідження влади вимагає не лише синтезу різних форм знання та методів дослідження, котрі обумовлюються особливістю вирішуваної наукової проблеми (В. Чуйко), але й творення нових методів (В. Рижко). Тому є необхідним конструктивне і структуруюче використання світоглядних парадигм (В. Ярошовець). З огляду на це, філософське дослідження феномену влади потребує синтезу методів, а також звернення до розгляду особливостей певних історичних феноменів, якими, зокрема, є філософські концепції видатних мислителів, котрі відображають ті чи інші світоглядні парадигми. Застосування історико-філософського підходу, зокрема до аналізу вчень поглядів представників екзистенціалізму та представників інших філософських напрямів, дозволяє зрозуміти сутність влади як феномену екзистенції. Враховуючи те, що влада пронизує всі сфери людського буття, теоретичне дослідження даного феномену є винятково складною сферою дослідження (М. Фуко), яке вимагає нових засобів і підходів вивчення феномену влади (Е. Канетті). Аналіз теорії влади вимагає її розподілу на певні засадничі положення, виокремлення яких обумовлює можливість її розгляду як цілісної теорії (А. Конверський). Основними способами здійснення влади виявляються її прояви у різноманітних формах владарювання, що знаходять своє вираження у людському бутті у світі. Тому дослідження феномену влади потребує антропологічного підходу до вивчення даного феномену. Це обумовлює застосування феноменологічного методу, який дозволяє відкрити даний феномен в екзистенційному досвіді людини. Феноменологічний аналіз дозволяє розкрити владу, виходячи з особистих переживань людини, котрі становлять основу її справжнього існування (Є. Причепій). Апелювання до вічної людської природи з притаманними їй атрибутивними ознаками є однією з характерних рис філософії (А. Лой) як такої, що вимагає постановки питання про домінування на кожному рівні й у кожній формі, в якій воно існує (М. Фуко). Тому дослідження влади вимагає звернення до аналізу джерел і сутності даного феномену, який виявляє себе у повсякденному людському існуванні. Можливість розкрити сутність існування людини в усіх сферах її життєдіяльності, осмислюючи владу як фундаментальний вимір екзистенції, ми отримуємо завдяки використанню герменевтики як способу витлумачення текстів філософів у межах висвітлення ними феномену влади.
У підрозділі 1.3. “Воля та влада в контексті розуміння дії” здійснено огляд основних підходів до висвітлення влади в західноєвропейській філософії від часів Середньовіччя до початку ХХ століття. В середні віки було вперше висвітлено сутність екзистенції, яка розглядалася як похідна від Божої волі, а влада людини тлумачиться як її здатність налаштовуватись у власній діяльності на сприйняття божественного Одкровення. За доби Відродження влада людини тлумачиться як її здатність діяти і підпорядковувати фортуну своїй волі. У Новий час влада приписується людині як єдиному суб’єкту, який покладає все суще. І. Кант вбачає владу людини у здатності її автономної волі визначати і встановлювати над собою моральнісні закони. Г.В.Ф. Гегель тлумачить владу як таку, що є вираженою у діалектичній єдності суб’єкта й об’єкта. К. Маркс висвітлює владу як силу, що є притаманною матерії й яка визначає існування людини. Владу як притаманну світовій волі, засобом здійснення якої виявляється людина, висвітлює А. Шопенгауер. Владу як притаманну життю в цілому й як таку, що є метою й основою себе самої у власному зростанні, осмислює Ф. Ніцше. Владу як притаманну життю в цілому зображує М. Шелер в образі “чуттєвого пориву”, від якого є залежною людина, котра увібрала в себе всі рівні розвитку життя.