Продовжуючи цю ідею, П. Кудрявцев розрізняє сфери компетенції знання й віри. Проблема абсолютного, безумовного є сферою віри, об'єктом якої «служить щось абсолютно цінне». Таким є Бог як живе зосередження абсолютних цінностей. Його існування визначає й сенс людського буття. Адже люди створені для різноманітного та гармонійного життя у спілкуванні з Богом. Сенс людського існування — в уподібненні Богові. «Якщо в момент поклоніння перед Абсолютним, — пояснює П. Кудрявцев, — людина ніби втрачає свою особистість, усвідомлюючи себе дуже нікчемною порівняно до неосяжної величі божества, то у процесі служіння Абсолютному вона знову знаходить себе, тому що це служіння вимагає напруження всіх сил її духу».
Висновок
Як бачимо, на межі XIX—XXст. в академічній філософії України складається значний спектр різноманітних підходів до розв'язання філософських проблем. Рисами, що об'єднують позиції, репрезентовані в тогочасному духовному житті України, була співзвучність спрямування пошуку із загальними тенденціями розвитку європейської філософії того часу; акцентуація уваги на розробці гносеологічної проблематики, намагання розв'язати філософські проблеми через усвідомлення місця і ролі філософії в культурі — стосовно цього в Україні представлено широкий спектр позицій: від позитивістського ототожнення філософії й науки до визначення її як самостійної сфери духовної діяльності, спрямованої до осягнення сенсу людського буття. Саме ця тенденція, у багатьох вченнях сполучаючись із релігійно-теїстичною проблематикою, є чи не найпоширенішою. Це, зрештою, зрозуміло й з огляду на співзвучність її тенденціям, які впродовж віків визначали провідне спрямування філософського пошуку в українській духовній культурі.
Цей пошук репрезентують не лише представники академічної філософської теорії. Істотний внесок в історію філософії України цього часу було зроблено і визначними діячами української культури й науки.
Список літератури
1. Богдашевский Д. Философия Канта. — К., 1898.
2. Гиляров А. Н. Введение в философию. — К., 1907.
3. Грот Н. Я. Философия и ее общие задачи. — Спб., 1904.
4. Зеньковский В, В, Проблема психологи ческой причинности. — К.,
5. Козлов А. А. Философские этюды. – Спб., 1876
6. Кудрявцев П. П. Абсолютизм или релятивизм? — К., 1908.
7. Лесевич В. В. От Канта к Авенариусу // Лесевич В. В. Собр. соч. В 3 т. — М., 1915. — Т. 2.
8. Линицкий П. И. Основные вопросы философии. — К., 1901.
9. Челпанов Г. И. Введение в философию. — К., 1907.
10. Челланов Г. И. Мозг и душа, — М., 1912.
11. Історія філософії на Україні. — К., 1987. — Т. 2. — С. 100 — 135.
12. Кушаков Ю. В, Ткачук М. Л. О. М. Гіляров як історик філософії // Філос. і соціол. думка. — К., 1990. — № 5.