межу кiнцевої подiльностi. Можна довести, що подiї вiдбува-
ються внаслiдок дiї необхiдних умов. А можна довести, що
подiї вiдбуваються абсолютно випадково, необумовлено. Кожна
iз схем доведення буде логiчно iстинною.
Такi суперечнiсть, як виявив Кант, виникають у розумi з
необхiднiстю. А це свiдчить, що розум сам по собi має супе-
речливий характер. Цi положення визнаються Кантом неiстинни-
ми, бо свiт як цiлiснiсть є принципово не даною нам 'рiччю у
собi'.
Кант пропонує роздiлити логiку на два типи - загальну
логiку i трансцендентальну логiку. Загальна логiка дослiджує
форми поняття, судження, умовиводу, повнiстю абстрагуючись
вiд питання про змiст, котрий мислиться за допомогою тiєї чи
iншої форми думки. Трансцендентальна логiка - звертає увагу
на те, що надає знанню апрiорного характеру, створює мож-
ливiсть виникнення загальних i необхiдних iстин.
Таким чином, фактично вчення Канта про пiзнання є роз-
горнутою трансцендентальною логiкою.
5.1.6 Етика.
В етичному вченнi Кант дотримується принципiв, котрi
вiн розвинув у своїй теорiї пiзнання. Так, що стосується
проблеми необхiдного та свободного в дiяльностi людей, то
вiн вважав, що дана суперечнiсть - уявне: людина дiє не-
обхiдно в одному вiдношеннi, вiльно - в iншому. Людина дiє з
необхiднiстю, оскiльки вона з своїми думками, чуттями
розмiщується серед iнших явищ природи, i в цьому вiдношеннi
пiдкорюється необхiдностi свiту явищ. Разом iз цим, людина є
моральною iстотою. Як моральна iстота, вона належить до
свiту духовного. I в цiй якостi людина - вiльна. Моральний
закон, котрий дається лише розумовi, це 'категоричний iмпе-
ратив', закон, який потребує, щоб кожний iндивiд дiяв так,
щоб правило його iндивiдуального життя, поведiнки ставало
правилом поведiнки кожного.
У разi, коли дiї спiвпадають з моральним законом,
здiйснюються людиною на пiдставi власної схильностi, їх не
можна назвати моральними. Дiя людини буде моральною тiльки в
тому випадку, коли iндивiд здiйснює її з поваги до морально-
го закону. Етика не повинна будуватися з розрахунку на
емпiричне щастя. Суперечнiсть мiж моральною поведiнкою люди-
ни i результатом цiєї поведiнки в емпiричному життi не
знiмається нашою моральною свiдомiстю. Не знаходячи справед-
ливого стану речей у свiтi явищ, моральна свiдомiсть дiє у
свiтi уявному. Iснування таких понять, як 'свобода',
'безсмерття', 'Бог', пояснюється вiрою в уявний свiт, даний
тiльки думкам, але неосяжний для думок (трансцендентний
свiт). Трансцендентнiсть уявного свiту буде iснувати завжди,
бо людина не здатна своїм розумом вийти за межi анти-
номiчностi загальних i необхiдних понять.
5.2 Фiлософiя I.Г.Фiхте.
5.2.1 Iоганн Готлiб Фiхте.
Iоганн Готлiб Фiхте народився у 1762 р. З 1794 р. пра-
цював професором Йєнського унiверситету. В 1799 р. був зви-
нувачений в атеїзмi та звiльнений з унiверситету, пiсля чого
переїхав до Берлiну i займався читанням публiчних лекцiй.
Добровольцем прийняв участь у антинаполеонiвськiй вiйнi i в
1814 р. помер вiд хвороби.
5.2.2 Науковчення.
У своїх перших трактатах Фiхте першочергову увагу
придiляє фiлософсько-моральним проблемам. Так, у працях:
'Досвiд критики усякого одкровення', 'Нотатки про пра-
вильнiсть висновкiв громадськостi по вiдношенню до французь-
кої революцiї', Фiхте зводить поняття 'практичної фiлософiї'
до дiяльностi лише моральної свiдомостi. Вiн виводить мо-
ральнi принципи як вимоги абстрактного розуму. Основу своєї
практичної фiлософiї вiн вбачає в тому, що принципи моралi
повиннi опиратися на теоретичне обгрунтування, маючи зв'язок
iз строгою науковою системою.
Головний твiр Фiхте - 'Науковчення' (1794) - є тракта-
том про науку. Науковi положення, згiдно з його точкою зору,
повиннi спиратись на основоположення, якi є достовiрними
самi собою. Таким достовiрним фактом є визнання суб'єктом
свого iснування - 'Я'. 'Я' охоплює собою все, що може бути
мислимим. Дiяльнiсть суб'єкта, який визнає своє iснування,
розглядається як дiяльнiсть 'Я', котра вiдбувається у формi
переходiв вiд ствердження певної тези до протилежної, а вiд
останньої - до третьої, яка має бути єднiстю першої i дру-
гої. Крiм тези про iснування 'Я', ми можемо видiлити проти-
лежну тезу - 'не-Я'.
Оскiльки визнання суб'єктом факту свого iснування -
єдина достовiрнiсть, з якої може починатися мислення вза-
галi, 'Я' не є iндивiдуальним Я, або субстанцiєю. 'Я' - це
абсолютна умова для послiдовного, наукового мислення. Воно є
основою морального мислення, котра дiє як абсолютна надсвi-
домiсть. Iндивiдуальне 'Я' є вiдображенням абсолютного 'Я',
абсолютної моральностi. Саме iндивiдуальному, емпiричному
'Я' протистоїть емпiрична природа 'не-Я'.
Теоретична фiлософiя, усвiдомивши мiсце 'Я' i 'не-Я',
протиставляє їх одне одному в межах абсолютного 'Я', неначе
результат обмеження, роздiлу абсолютного. Керуючись таким
методом протиставлення i синтезу, Фiхте розглядає систему
теоретичних i практичних категорiй буття i мислення. Такий
метод називають 'антитетичним': антитези не виводять з пер-
шої тези шляхом переходу до протилежного, а ставлять поряд
iз тезою.
Мета дiяльностi людини полягає у виконаннi закону мо-
ралi, обов'язку, якому протистоять природнi властивостi лю-
дини. Цi властивостi походять з фiзичної природи людини, по-
в'язаної з усiм матерiальним свiтом, з 'не-Я', яке протисто-
їть 'Я' i спонукає його до дiяльностi. Умовою виконання мо-
рального закону може бути лише перемога над чуттєвими
схильностями. При цьому Фiхте роз'яснює, що його 'не-Я' не
можна розумiти як кантiвську 'рiч у собi'. 'Рiч у собi' ле-
жить за межами свiдомостi, а у Фiхте 'не-Я' не здатне iсну-
вати як незалежна вiд свiдомостi реальнiсть. Воно виникає як
продукт дiяльностi свiдомостi. Ця дiяльнiсть така, що коли
вона здiйснюється, то в нас немає її усвiдомлення. Тому по-
всякденне мислення взагалi її не фiксує, а сприймає її про-
дукти, як такi що нiби то iснують самi по собi,незалежно вiд
свiдомостi та дiють на свiдомiсть.
Фiлософське мислення, дослiджуючи достовiрнi самi по
собi основоположення, долає цю iлюзiю повсякденного мислен-
ня. Насправдi ця даннiсть є лише необхiдним уявленням, яке
виникає з продуктивної дiяльностi 'Я'. Щоб дiйти усвiдомлен-
ня дiяльностi 'Я', слiд мати здатнiсть розуму до цього. Таку
властивiсть, для котрої не iснує звичного протиставлення мiж
дiянням та його результатом, мiж суб'єктом i об'єктом, Фiхте
називає 'iнтелектуальною iнтуїцiєю'. Таким чином, не теоре-
тичнi положення роблять можливими практичнi, а навпаки,
практичнiсть робить можливою теоретичнiсть. Дiяльнiсть 'Я'
завжди веде до усвiдомлення протилежного. Сама дiяльнiсть
'Я' приводиться в рух чимось протилежним. Необумовлена
дiяльнiсть 'Я' з необхiднiстю вiдтворює протилежностi: мiж
дiяльнiстю та її завданням, мiж предметом i методом, мiж
знанням i незнанням.
При формулюваннi положень своєї фiлософiї Фiхте систе-
матично виводить, фiксує логiчнi категорiї. Керуючись 'анти-
тетичним' методом, вiн рухається вiд теоретичних загальних
положень - через розгляд вiдчуттiв, споглядання, уяви, а та-
кож мислення (розсуду, здатностi судження, розуму) - до по-
ложень практичного розуму з його властивостями та спрямуван-
нями. Викладаючи порядок розвитку категорiй, Фiхте показує,
що суб'єкт послiдовно пiдiйматься вiд нижчих щаблiв теоре-
тичної дiяльностi до вищих. Таким чином, метод 'науковчення'
вiдтворює iсторичний розвиток людського духу,природний про-
цес розвитку здатностi мислення.
5.2.3 Етика. Вчення про свободу.
Головною проблемою етики Фiхте вважав суперечнiсть мiж
необхiднiстю i свободою. Пiд впливом Спiнози вiн визнає, що
воля людини i уся її духовна дiяльнiсть взагалi детермiно-
ванi таким же чином, як i фiзична природа. Людина пiдко-
ряється законовi причинної зумовленостi не тiльки як части-
на або явище природи, а й як суб'єкт громадянського iсторич-
ного процесу. Згадана детермiнованiсть визначається настiль-
ки жорсткою, що Фiхте визнає усi поняття про випадковiсть
лише удаваними,такими, що виникають з недостатнього розумiн-
ня сутi справи, з необiзнаностi.
Як i Спiноза, Фiхте вбачає в свободi не безпричинний
акт, а дiю, що грунтується на пiзнаннi необхiдностi. Однак,
на вiдмiну вiд Спiнози, Фiхте вводить поняття 'ступеня' сво-
боди, що фiксує доступнiсть свободи людям у залежностi вiд
рiвня iсторичного розвитку суспiльства, в якому iндивiд пе-
ребуває, а не вiд iндивiдуальної мудростi. Свобода склада-
ється не з вилученої природної чи суспiльної необхiдностi, а
з добровiльного пiдкорення iндивiда законам та цiлям людсь-
кого роду. Таке пiдкорення базується на суспiльному пiзнаннi
необхiдностi. Постановка проблеми в iсторичному контекстi
допомогає Фiхте показати, що iснують рiзнi ступенi свободи,
зумовленi вiдмiнностями iсторичних епох.
5.3 Фiлософiя Ф.В.Шеллiнга.
5.3.1 Фрiдрiх Вiльгельм Шеллiнг.
Фрiдрiх Вiльгельм Шеллiнг (1775-1854) отримав у
Тюбiнгенi вищу духовну освiту, в Ляйпцiгу вивчав математику
i природознавство. Викладав у Iєнському, Ерлангенському,
Мюнхенському та Берлiнському унiверситетах. В фiлософськiй
еволюцiї Шеллiнга вiдсутнi чiткi межi мiж її етапами, якi
можна назвати як 'фiлософiя природи' (натурфiлософiя - 90-тi
роки XYIII ст.), трансцендентального iдеалiзму (1800 р.),
'фiлософiя тотожностi' (перше десятилiття ХIХ ст.) та
'фiлософiя одкровення'.
5.3.2 Натурфiлософiя.
У фiлософськiй еволюцiї Шеллiнга фiлософiя природи -
найважливiший етап. Якщо для Фiхте значення природи полягало
у тому, що вона протистоїть моральностi, а остання перемагає