2. Існування найбільшого готельно-туристичного комплексу (більше 7% від загальної кількості підприємств по Україні).
3. Проведення міжнародних конгресів, симпозіумів, семінарів, виставок, ярмарків, фестивалів як бази розвитку в столиці ділового і конгресного туризму.
4. Міжнародний культурний центр для розвитку пізнавального та подієвого туризму.
5. Найбільший центр Православ’я – передумова для розвитку релігійного туризму.
6. У Києві проводяться міжнародні змагання з різних видів спорту (спортивно-оздоровчий туризм).
7. Поїздки туристів до столиці можуть поєднуватись з річковими і морськими круїзами.
8. Акваторія Дніпра є основою для розвитку яхтинг туризму [4].
За останні три роки зафіксовані стабільні темпи зростання в’їзного туризму в м. Києві, що складає 14% щорічно (загальний показник по Україні за цей період складав (1,5% щорічно) [23].
У той же час, незважаючи на комплекс вжитих заходів (в тому числі проведення міжнародних туристичних виставок у Києві, участь у закордонних виставках, створення відповідних серверів у мережі Інтернет, видання ряду двомовних путівників по Києву, іншої рекламної літератури), приріст туристських потоків може бути набагато вищим, що особливо важливо, оскільки в’їзний туризм є експортним напрямом в економіці міста.
Аналіз факторів, що стримують розвиток туризму в м. Києві мають як зовнішній так і внутрішній характер.
Причини зовнішнього характеру:
· економічна нестабільність в країні;
· недостатня підтримка туризму як галузі економіки (недосконалість державної нормативно-правової бази, відсутність належного фінансування програм тощо);
· негативна інформація щодо Україні в засобах масової інформації (злочинність, низький рівень розвитку інфраструктури та обслуговування та ін.).
Причини внутрішнього характеру:
· недостатня координація діяльності галузей міського господарства, а також нерозвиненість внутрішньогалузевих зв’язків в умовах стихійної ринкової економіки;
· відсутність необхідної законодавчої бази і, як наслідок, відсутність гнучкої системи стимулювання (в тому числі, відсутність податкових пільг);
· недостатня кількість засобів розміщення різних категорій;
· брак коштів для комплексу рекламних заходів щодо просування туристичного продукту Києва на міжнародний туристичний ринок.
Туризм розглядається як складна соціально-економічна система, в якій матеріально-речову її базу становить інфраструктура туризму – сукупність підприємств, що забезпечують виконання основних послуг щодо переміщення (транспортні засоби); розміщення (готелі, пансіонати, турбази, кемпінги, мотелі та ін.); харчування (ресторани, бари та ін.); екскурсійного обслуговування (тур бюро); додаткових послуг: банківських, валютно-фінансових, спортивно-оздоровчих, побутових, торгівельних, культурно-розважальних, а також суміжних, що охоплюють бронювання квитків, комплекс інженерних споруд, які забезпечують функції туристського виробництва.
У порівнянні з областями України та АР Крим Київ має найбільш розвинену сучасну туристську інфраструктуру, яка забезпечує перевезення, прийом та обслуговування туристів.
Транспортна інфраструктура є однією з найважливіших галузей національної економіки і однією із основних складових функціонування туристської галузі.
Київ є важливішим транспортним вузлом України, який включає:
· залізничний вузол, утворений п’ятьма радіальними підходами та внутрішнім кільцем. В ньому розташовані станції Київ-Пасажирський та Київ-Південний, сортувальна станція Дарниця, 26 станцій та зупинених пунктів;
· автодорожній вузол складають дванадцять радіальних автодорожніх підходів, у тому числі 7 – державного значення;
· авіа вузол, до складу якого входять аеропорти міжнародного значення „Бориспіль” і „Київ”, а також аеропорт „Гостомель”, який спеціалізується на вантажних перевезеннях;
· водно-транспортний вузол з вантажним річковим портом та Річковим вокзалом.
Місто Київ та Київська область розташовані в центрі Європи, на перехресті численних міжнародних транспортних артерій: водних, залізничних, автомобільних, повітряних. Це створює сприятливі передумови для розвитку зовнішніх та внутрішніх зв’язків із зацікавленими партнерами.
Готельне господарство м. Києва. У структурі готельної бази міста Києва переважають об’єкти (що отримали сертифікат), які можна віднести до категорії „дві зірки”, - 15 (45%) за кількістю об’єктів і 44% за кількістю місць. [4]
Частка високо комфортабельних готелів у структурі підприємств, що пройшли сертифікацію (чотиризіркові) становить – 3 (9%) і 1214 (10%) за кількістю місць.
Одинадцять готелів отримали категорію „три зірки”, що становить 33%, і мають 2298 місць (20%).
Один готель отримав категорію п’ять зірок.
За формою власності та організацією готельні підприємства розподілили на 4 групи:
· державні – 38 (41,3%);
· колективні – 45 (48,9%);
· приватні – 6 (6,5%);
· комунальні – 3 (3,3%) [23].
На сьогоднішній день готелі Києва за кількістю номерного фонду можна поділити на малі (від 10 до 100 місць), середні (від 101 до 500 місць) і великі – понад 500 місць. Кількість великих готелів у Києві становить 12%, середніх і малих – 44% [23, 38].
В місті створена потужна матеріально-технічна база для занять фізичною культурою та спортом: 29 стадіонів на 186 тис. місць, 612 спортивних залів, 46 плавальних басейнів, 1366 спортивних майданчиків, 471 приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять, 5 кінно-спортивних баз, 5 споруд зі штучним льодом [23].
Таким чином, як бачимо м. Київ має величезний туристський потенціал і необхідність розвитку цього потенціалу обумовило прийняття програми розвитку туризму в м. Києві до 2020 р. Аналіз процесів у сфері туризму дозволив розробити два варіанти прогнозу перспективного туристського попиту: відповідно до тенденцій туристської діяльності, що склались, та з урахуванням змін, які очікуються в структурі рекреаційних потреб.
Збільшення туристського потоку, що прогнозується, за двома варіантами складе до 2020 р. відповідно 120 та 175% відносно до рівня 1990 р. [4].
Для забезпечення росту туристського потоку, що прогнозується, підвищення якості та розширення асортименту основних і додаткових послуг передбачається більш повне використання протягом року (за рахунок реконструкції) тих, що існують, та будівництво нових туристських закладів. Загальний прогнозний приріст місткості може скласти до 2020 р. біля 24,0 тис.місць, у т.ч. в туристських базах і готелях - 17,0 тис.місць. Попит на місця розташування туристів буде задовольнятись за рахунок оренди готелів інших відомств, використання житлового фонду населення, кооперативних і приватних готелів [4].
За світовими стандартами в Києві має бути до 5 готелів п'ятизіркових (наразі відсутні), до 15 - чотиризіркових (наразі - 3), 40-50 - тризіркових (наразі - 15) [4].
З першочергових об'єктів готельного будівництва такі: готельно-офісний центр "Лейпціг" (112 номерів), готелі "Інтер-Континенталь" (286 номерів), "Театральний" (256 номерів).
З метою збільшення різноманітності видів туристської діяльності, ефективного використання історико-культурних і природних ресурсів, удосконалення мережі торговельно-побутового та рекреаційного обслуговування як в центральних, так і в периферійних частинах міста, визначені межі та одночасна відвідуваність 21 туристської зони.
У межі туристських зон включаються ділянки туристських закладів, території пам'ятників історії та культури, їх охоронні зони, зони регулювання забудови, ландшафту, що охороняється, та археологічного культурного шару.
За результатами аналізу процесів у сфері курортного лікування та оцінки ландшафтно-планувальних умов визначені можливості розвитку рекреаційних закладів, межі та проектна ємність курортів як місць туристичного призначення.
Пуща-Водиця: ємність зони закладів курортного лікування та відпочинку - 13,3 тис.чол. (потенційна ємність - 17,8 тис.чол.), ємність загальнокурортної зони відпочинку - 50,7 тис.чол. (загальна площа курорту - 2130,0 га).
Конча-Заспа: ємність зони закладів курортного лікування та відпочинку - 14,7 тис.чол. (потенційна ємність - 21,0 тис.чол.), ємність загальнокурортної зони відпочинку - 37,6 тис.чол. (загальна площа курорту - 2121,0 га, у т.ч. в межах Києва - 1587,0 га). [4]
За результатами аналізу процесів у сфері відпочинку, оцінки ландшафтно-природних умов та інфраструктури визначені потенційні масштаби реконструкції та розвитку закладів відпочинку з урахуванням перспектив житлово-цивільного будівництва та поліпшення екологічного стану. Місткість сезонних оздоровчих таборів має резерви збільшення на 1,8 тис.місць, а цілорічних - на 3,7 тис.місць. У закладах відпочинку дорослих - відповідно на 9,9 і 4,3 тис.місць.
Основні водно-спортивні центри розміщуються в районі заток Оболоні, Вигурівщини (Чорторий), Троєщини, уроч. Муромець, с.Вишеньки. У ці центри передбачається поетапно перенести водно-спортивні бази з території Дніпровських островів, Микільської слобідки та інших місць.
Ресурсні можливості масового відпочинку та туризму гранично обмежені, потребують кардинальної трансформації відповідно до структури попиту та інтенсивності відвідування окремих типів територій з урахуванням місць масового відпочинку приміської зони.
Розподіл відвідувачів по тяжінню до територій масового відпочинку і туризму різного виду встановлено в таких пропорціях (на основі даних соціологічних опитувань): парки - 22,1%, рекреаційні ліси і лісопарки - 23,5% (у т.ч. 16,5% будуть відпочивати в лісопарках), пляжі та берегові зони - 54,4%. Для задоволення потреб у паркових (гідропаркових) територіях на період до 2020 р. приріст цих територій має скласти не менше 1,4 тис.га. Передбачається розширення та розвиток парків культури і відпочинку "Дружба народів", "Перемога", "Оболонь", "Пуща-Водиця", "Партизанської слави", а також створення нових - "Троєщина", "Позняки" ("Прибережний"), "Осокорки". Великі парки відпочинку передбачено створити на житлових масивах Позняки-східні, Позняки-західні, Осокорки-центральні, Теремки-2, вздовж озер по вулицях Приозерній і Богатирській на Оболоні, вздовж Совської балки і р.Нивка, в урочищі "Дубовий гай" північніше Оболоні [4, 23].