Розглянемо науковий комплекс міста. У 2005 році наукові та науково-технічні роботи виконували 364 організації міста Києва, що менше минулого року на 14 одиниць. Однак, як і раніше, у місті зосереджена чверть загальної кількості наукових організацій України [24].
Питома вага організацій, діяльність яких направлена безпосередньо на потреби виробництва (галузева та заводська наука), зменшилася (порівняно з 2001р. на 2,5 відсоткових пункти). Разом з тим частка академічного сектору збільшилася (порівняно з 2001р. на 2,3 відсоткових пункти). Організаційно наука міста зосереджена в галузевому секторі - 190 організацій (52,2% від загальної кількості), академічному - 147 (40,4%), вузівському - 20 (5,5%) і заводському - 7 (1,9%). Більшість організацій належить до державного та підприємницького сектору економіки - відповідно 64,8 і 29,7 відсотки. Майже половина наукових організацій - 176 або 48,3% виконували дослідження та розробки в галузі технічних наук, 33 (9,1%) - медичних, 27 (7,4%) - економічних наук [24].
Протягом 2005 року науковими дослідженнями та розробками займались 39 приватизованих організацій, що становить 10,7% від загальної кількості наукових організацій, які займалися такою діяльністю.
Таблиця 2.5
Організації, які виконують наукові дослідження й розробки за районами
| 2001 | 2005 | |
| Всього | 378 | 364 |
| Голосіївський | 67 | 64 |
| Дарницький | 3 | 3 |
| Деснянський | 8 | 8 |
| Дніпровський | 23 | 21 |
| Оболонський | 12 | 11 |
| Печерський | 57 | 58 |
| Подільський | 26 | 23 |
| Святошинський | 40 | 42 |
| Солом'янський | 51 | 46 |
| Шевченківський | 91 | 88 |
Джерело: Держкомстат України
Загальний обсяг наукових досліджень та розробок, що виконані науковими організаціями у 2005 році, становив 1175,5 млн.грн. проти 1063,4 млн.грн. у 2001 році, у тому числі обсяг робіт, виконаний власними силами звітуючих організацій, 997,0 і 868,7 млн.грн. відповідно.
Питома вага науково-дослідних робіт у загальному обсязі науково-технічних робіт склала 37,8%, що дещо менше, ніж у попередньому році - 38,7% (у 1995 - 58,2%). В той же час частка фундаментальних досліджень у загальному обсязі наукових робіт, виконана власними силами зросла проти 1995 року на 31,3 відсоткових пункти (проти 2001 року АН 2,0) і склала 62,3 відсотка [24].
Протягом останніх років майже половина загального обсягу (46,5%) науково-технічних робіт припадає на науково-технічні розробки, тобто проектно-конструкторські і технологічні роботи, створення дослідних зразків, проектні роботи для будівництва.
Найбільший обсяг науково-технічних робіт, виконаний власними силами, припадає на організації галузевого профілю - 59,7%, академічного профілю - 33,9%, вищі навчальні заклади - 4,9%, заводську науку - 1,5%. Валові витрати на виконання науково-технічних робіт склали 1003,7 млн.грн., з них 883,3 млн.грн. (88%) - внутрішні витати організацій, 120,4 млн.грн. (12%) - витрати на оплату послуг сторонніх організацій. Капітальні вкладення становили 33,8 млн.грн. або 3,8% від внутрішніх витрат, із яких на придбання устаткування було витрачено 20,1 млн.грн. (59,5% від загальних капіталовкладень) [24].
У структурі внутрішніх поточних витрат найбільшу питому вагу мають витрати на оплату праці - 52,2%, матеріальні витрати - 19,8 відсотка.
Витрати на виконання 1 гривні обсягу науково-технічної продукції склали 89 копійок. В академічному секторі цей показник склав 99,9 копійок, вузівському - 90, галузевому - 83, заводському - 67 копійок [24].
У 2005р. на виконання науково-технічних робіт було асигновано 1019,0 млн.грн. проти 954,7 млн.грн. у 2001 році. Основним джерелом фінансування науки залишаються кошти Держбюджету, не зважаючи на зменшення частки бюджетного фінансування до 36,2% проти 41,4% у 2001р. (в 1995 - 51,5%). Кошти замовників в Україні становили 28,6%, кошти іноземних джерел - 27,9% [24].
Кошти Державного бюджету розподілились таким чином: на фундаментальні дослідження спрямовано 57,8% асигнувань, прикладні - 25,1 відсотка [24].
Організаціями академічного профілю була виконана основна частина фундаментальних досліджень - 85,7 відсотків. Тому в організаціях, які підпорядковані державним академіям, бюджетні асигнування становили 73,6% їх загального обсягу фінансування, у вищих навчальних закладах - 65,4%. У галузевій науці частка бюджетних коштів становила лише 11,8 відсотків. Розробки підрозділів заводської науки на 71,1% підтримувались державою.
У 2005 році в рамках виконання наукових частин державних програм пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки від державного бюджету надійшло 83,3 млн.грн. (22,3% від загальної суми державних коштів).
Аналіз статистичних даних за 2005 рік свідчить про те, що м.Київ є одним з найбільш динамічно розвиваючихся міст України. Відповідно, можна зробити висновок, що місто має величезний туристичний потенціал, який детально аналізується в наступному параграфі.
Сучасна туристична індустрія є однією з самих високоприбуткових галузей у світовій економіці. Доходи, отримані від туризму, займають значну частину в бюджету держав і складають до 10 відсотків валового національного продукту. Показники динаміки росту прибутковості туризму значно випереджують показники динаміки росту прибутковості інших галузей економіки. За даними Всесвітньої туристичної організації, за останні 10 років доходи від туризму зростали щорічно на 7,9 відсотка при щорічному середньому зростанні кількості туристських прибутків на 4,5 відсотків.
Розвиток туризму є стимулом для інших секторів економіки (у тому числі транспорту, зв’язку, торгівлі), сприяє створенню кількості робочих місць, збільшенню бази оподаткування і надходжень до бюджетів як міст і областей, так і України в цілому.
У 2006 році розроблено і затверджено Програму розвитку туризму в м. Києві до 2010 року, мета програми – створити умови для перетворення індустрії туризму Києва в ключову галузь економіки міста.
Очікуваними результатами реалізації програми є забезпечення створення в м. Києві сучасного високоефективного і конкурентоспроможного туристського продукту, що забезпечить, з одного боку, широкі можливості для задоволення потреб місцевих жителів, українських та іноземних громадян в туристських послугах, а з другої – забезпечить внесок до економіки міста, в тому числі за рахунок податкових надходжень до бюджету, припливу іноземної валюти, збільшення кількості робочих місць, збереження та раціонального використання культурної та природної спадщини м. Києва.
Аналіз Програми розвитку туризму в м. Києві до 2010 року та економічні показники столиці дозволили зробити деякі висновки.
Туризм в цілому є галуззю економіки, що дозволяє при порівнянно невеликих капіталовкладеннях забезпечити економічно рентабельне використання „місцевих ресурсів” – історико-культурної спадщини, традицій, природи. Тому для Києва правомірним є вибір туризму як приоритетного напряму розвитку народногосподарського комплексу.
Київ має вигідне економіко-географічне розташування завдяки Дніпру – головній водній артерії міста. Через Київ проходять найважливіші залізничні, автомобільні магістралі та повітряні траси країни, що є надзвичайно важливим для розвитку та інтенсифікації зовнішньоекономічних та культурних зв’язків міста.
Слід зазначити, що Київ має один з найбільших у країні історико-культурний потенціал. На території Києва розташовано 2 148 пам’яток історії та культури. Серед них – 39 міжнародного значення, у т.ч. збудовані у ХІ – ХІІ ст. Софіївський собор та комплекс споруд Києво-Печерського національного історико- культурного заповідника, які внесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До реєстру національного культурного надбання включено 380 пам’яток архітектури, 23 пам’ятки археології, 25 пам’яток історії і 9 пам’яток монументального мистецтва [23].
У місті зосереджено 32 музеї ( є понад 2 млн. експонатів), 33 театри та студії, 53 культові споруди, 141 бібліотека, 52 кіноустановки, 19 концертних організацій і самостійних музичних колективів, цирк й ін.
В межах Києва формуються великі території масового відпочинку, які представлені 16 парками культури та відпочинку, 67 парками відпочинку. спеціалізовані центри-парки віднесені до складу місць масового відпочинку: 3 ботанічні сади, зоопарк, НК „Експоцентр України”, Музей народної архітектури і побуту, ділянка для гольф-клубу в уроч. Оболонь, зони історично-культурних заповідників, зокрема Феофанія, Пирогово-Китаєво.
Привабливість Києва як об’єкту туризму визначається наступними факторами:
1. Величезна історична і культурна спадщина міста, що нерозривно пов’язана з історією і культурою як України, так і інших слов’янських народів.