На провідному українському пошуковому сервері UAportal.com є більш ніж 600 посилань на сервери і сайти, пов’язані з туризмом, приблизно 120 по Києву. Це непогані кількісні показники, але якість та ефективність сайтів дуже низькі. Реально працює з них приблизно 20%. Функції замовлення (і то не повні) реалізовані не більше, ніж в 10% сайтів. Довідкові сервери та сайти працюють надто повільно, інформація, що представлена на них, недостатньо повна і актуалізована. На міжнародних пошукових серверах Yahoo та Google представлено тільки біля 40 сайтів. Тобто іноземні замовники українські, і в тому числі київські, туристські ресурси практично „не бачать”. У суб’єктів туристичної діяльності практично відсутні бази даних, доступні з зовнішніх мереж для їх замовлення. В Україні нема жодної представницької організації для підключення до глобальних дистриб’юторних мереж, а зарубіжні вимагають дуже значних комісійних виплат. За цих обставин київські тур оператори і готелі представлені в глобальних дистриб’юторних системах (Amadeus, Galileo) в незначній кількості (4-5 організацій). Це дуже низькі показники, якщо врахувати, що кожна з цих систем забезпечує бронювання більш ніж в 50 000 готелів по всьому світу [17, c.27].
Таким чином, ґрунтуючись на наведеній вище інформації можна запропонувати наступні основні напрямки розвитку інформаційних технологій в туристській сфері:
1. Інформаційна інфраструктура. Охоплює канали зв’язку (з глобальними інформаційними мережами, в першу чергу з мережею Інтернет; телефонного, мобільного телефонного, відео телефонного; кабельного і супутникового телебачення), комунікаційне обладнання (маршрутизатори, комутатори, концентратори), корпоративні та локальні інформаційні мережі, сервери мереж і баз даних.
2. Бази даних туристського профілю. Охоплюють інформацію про організації, що надають туристські послуги і дані по всім видам туристських послуг – туристські тури; індивідуальні і колективні туристичні послуги; історичні і культурні об’єкти та можливості їх відвідування; готелі, пансіонати і санаторії та можливості їх замовлення; відпочинок і розваги та можливості їх здійснення; транспортні об’єкти та можливість замовлення квитків і транспортних засобів; соціально-економічні, географічні, кліматичні відомості тощо.
3. Сайти і портали туристичного профілю в мережі Інтернет. Забезпечують пошук і доступ до різнопланової інформації про туристські об’єкти та послуги з можливостями вибору і замовлення потрібних послуг.
4. Електронний маркетинг. Забезпечує пошук, замовлення (бронювання), оформлення і оплату туристських послуг з використанням засобів глобальних дистриб’юторних систем, мережі Інтернет, електронної пошти та інших мереж загального користування.
5. Рекламна діяльність. Охоплює інформаційну діяльність, пов’язану з розповсюдженням серед замовників (і потенційних замовників) туристських послуг достатньої і об’єктивної інформації в вигляді, який сприяє залученню до замовлення цих послуг.
6. Автоматизація діяльності туристських організацій. Забезпечує автоматизовану розробку і планування маршрутів та турів з забезпеченням відповідних послуг, бухгалтерський облік і фінансові розрахунки, менеджмент, планування маркетингової діяльності, обробку статистичних даних.
7. Автоматизація управління діяльності сфери туризму. Забезпечує програмно-інформаційну підтримку обліку, контролю, аналізу і планвання діяльності.
Інформаційні технології в туристській галузі доцільно впроваджувати і розвивати на двох рівнях за узгодженими між собою планами:
· на державному (галузевому, муніципальному) рівні;
· на рівні підприємств і організацій туристського и готельного бізнесу.
На муніципальному рівні повинні вирішуватись загальні проблеми, які неспроможні вирішити підприємства і організації туристського і готельного бізнесу без централізованого узгодження дій і державної (в тому числі фінансової) підтримки.
На рівні підприємств і організацій туристського і готельного бізнесу необхідно створити власні інформаційні системи які мають доступ до відповідних ресурсів.
На основі проведеного аналізу можна зробити висновок про необхідність реалізації довгострокової міської підпрограми розвитку інформаційно-аналітичних технологій, як невід’ємної частини програми розвитку туризму в м. Києві. В програмно плані заходи можна поділити на три групи:
· розвиток інформаційної інфраструктури (організація зовнішніх каналів зв’язку, представницької діяльності, підключення до глобальних дистриб’юторних мереж, туристичних і довідникових серверів та порталів);
· впровадження автоматизованих інформаційно-аналітичних систем і технологій (автоматизація моніторингу, аналізу і планування туристичної діяльності, організація мережних баз даних і довідникових систем електронного маркетингу і бронювання послуг; автоматизованих систем управління);
· інформаційно-рекламна діяльність (в глобальних інформаційних мережах, на міжнародних серверах і поталах).
Базуючись на проведеному дослідженню можна зробити висновок, що включення в світовий туристський процес, розбудова індустрії туризму та діяльність суб’єктів туристичного ринку потребує наукового обґрунтування напрямків розвитку на основі узагальнення світових тенденцій та їх конкретно-наукового осмислення для забезпечення відповідального, доступного та сталого розвитку національного туризму, зокрема створення та розвитку вітчизняного туристичного продукту.
Як соціально детерміноване явище, туризм потребує наукового осягнення та теоретичного осмислення, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження як соціального явища. Створення туристських послуг і товарів та їх реалізація є справою великої кількості галузей, підприємств, організацій, що спеціалізуються на виробництві та наданні певних послуг.
З метою сприяння розвитку туризму та створення нових місць туристичного призначення в м. Києві необхідно створити Кадастр туристичних ресурсів м. Києва, який би був основою розробки програм розвитку туризму м. Києва.
Беручи за основу теоретичні наукові напрацювання в цій сфері ми хотіли би запропонувати наступну концептуальну модель кадастру:
1. Оцінка природних ресурсів з метою їх використання у туристсько-рекреаційній діяльності;
2. Моніторинг екологічної безпеки територій;
3. Визначення стійкості територій району до антропогенних туристських навантажень;
4. Оцінка територій районів міста по насиченості природними та культурними туристичними ресурсами, визначення їх атрактивності;
5. Районування туристських територій міста у межах адміністративних границь районів;
6. Оцінка інфраструктури та індустрії туризму адміністративних районів міста повинна враховувати:
· місткість баз розміщення та харчування;
· потужність підприємств транспорту міста;
· потужність підприємств побутового обслуговування та туристського сервісу;
· оцінку трудових ресурсів;
· оцінку історико-культурних об’єктів;
· оцінку розважальних об’єктів і заходів.
7. Економічна і соціальна оцінка туристських територій;
8. Оцінка адміністративних територій міста та їх класифікація на зони;
9. Паспортизація туристських територій та сукупних туристських ресурсів;
10. Розробка стандартів споживання туристських ресурсів по виділеним зонам з урахуванням допустимих антропогенних навантажень на територію району міста;
11. Розробка генеральної схеми розміщення туристських ресурсів, туристських зон, об’єктів інфраструктури та індустрії туризму;
12. Розробка системи оперативного моніторингу та контролю споживання туристських ресурсів.
Інвестиційна привабливість туристських територій м. Києва визначаються наявністю стійких туристських ресурсів, які мають ринкову ціну. Тоді витрати на створення капіталомісткої інфраструктури туризму будуть виправданими, а рентабельність туристського продукту конкурентоспроможна.
Динаміка розвитку туризму у м. Києві буде визначатись тенденцією мотивації туристських мандрівок, структурою прибутку та споживання.
Аналіз процесів у сфері туризму дозволив розробити два варіанти прогнозу перспективного туристського попиту: відповідно до тенденцій туристської діяльності, що склались, та з урахуванням змін, які очікуються в структурі рекреаційних потреб.
Збільшення туристського потоку, що прогнозується, за двома варіантами складе до 2020 р. відповідно 120 та 175% відносно до рівня 1990 р.
Для забезпечення росту туристського потоку, що прогнозується, підвищення якості та розширення асортименту основних і додаткових послуг передбачається більш повне використання на протязі року (за рахунок реконструкції) тих, що існують, та будівництво нових туристських закладів. Загальний прогнозний приріст місткості може скласти до 2020 р. біля 24,0 тис.місць, у т.ч. в туристських базах і готелях - 17,0 тис.місць. Попит на місця розташування туристів буде задовольнятись за рахунок оренди готелів інших відомств, використання житлового фонду населення, кооперативних і приватних готелів.
За світовими стандартами в Києві має бути до 5 готелів п'ятизіркових (наразі відсутні), до 15 - чотиризіркових (наразі - 3), 40-50 - тризіркових (наразі - 15).
З першочергових об'єктів готельного будівництва такі: готельно-офісний центр "Лейпціг" (112 номерів), готелі "Інтер-Континенталь" (286 номерів), "Театральний" (256 номерів).
Наукове забезпечення туристичного ринку у м. Києві дасть змогу дослідженню внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричиняють потребу в туризмі і формують попит на туристичні послуги. На основі аналізу ринкових процесів і процесів споживання в сфері туризму можна запропонувати дві моделі туристичного продукту в столиці: 1) модель саморозвитку (екстенсивна); 2) прискореного розвитку (інтенсивна).