Отже, Сент-Люсія – це справжня скарбниця археологічних, історичних та культурних пам’яток. Центром туристичних потоків вважається м. Кастрі та його околиці. Його культурна спадщина привертає увагу багатьох відвідувачів.
ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ СЕНТ-ЛЮСІЇ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
3.1. Основні етапи розвитку сентлюсійського туризму
Поняття «туризм» сформувалось порівняно недавно, проте всі давні подорожі, античні переселення народів та процеси колонізації земель можна розуміти як перші початки туризму.
У кожній історичній епосі є такі елементи діяльності людей, які так чи інакше потрапляють під категорію туризму. Він відіграв велику роль у становленні та розвитку багатьох цивілізацій стародавності, а також і світової цивілізації в цілому. Крім цього він зіграв гуманістичну роль у розвитку відносин між країнами.
В розвитку туризму на території Сент-Люсії можна виділити три головні етапи, кожен з яких по своєму цікавий і має вагоме історичне підґрунтя.
Перший етап
Перші відомі мешканці Сент-Люсії були араваки, які прибули на острів з Південної Америки у І ст. н.е. Кариби поступово витіснили араваків, протягом періоду з 800 по 1000 рр. Можливо, до Xст. його відвідали і індіанці. Є свідчення що перші мешканці, називали острів – Йоуаналао (Iouanalao), що означало – «Земля Ігуан», завдяки великій чисельності ігуан на острові. Це наклало відбиток на формування культури, історії, архітектури країни[30].
Другий етап
Європейці вперше висадилися на острів у 1492р., протягом раннього іспанського дослідження Карибського моря. Голландці, Французи та Англійці пробували встановити торгівельні застави на Сент-Люсії в 17 сторіччі, але стикалося з опозицією карибів, чию землю вони займали. перше поселення було засноване голландцями, близько 1600-ого року, відоме як В’є-Фор. У 1605 р., англійське судно «Оливкова Гілка» збився з курсу на Гвіану, і 67 колоністів започаткували поселення на Сент-Люсії[28].
Третій етап
У 1924 р. острів отримав місцеве самоуправління. Також у цьому році була прийнята перша конституція. Як асоційована держава Сполученого Королівства, з 1967 до 1979, Сент-Люсія мала повну відповідальність за внутрішнє самоврядування, але залишала його зовнішні обов’зки і захист на Сполучене Королівство. Це тимчасове аранжування закінчилося 22 лютого 1979 року, коли Сент-Люсія досягла повної незалежності
У 1989 р. було відкрито і запущено 214 розкішних курортів.
1992 р. Ален Частанет служив Міністром з Туризму для Сент-Люсії, де він був кредитований з введення острівця в передову лінію промисловості туризму Карибського басейну. Він розвивав і управляв всіма маркетинговими і комерційними стратегіями, щоб просувати країну – як провідне туристичне місце, і започаткував, знаменитий зараз на весь світ, Фестиваль Джазу Сент-Люсії.
Кінець ХХ ст. – початок ХХІ ст. є інтенсивним періодом розвитку туризму. Зараз уряд вкладає кошти в відкриття, представлення туристської продукції тазначення до відвідування Сент-Люсії. Проводиться інтенсивна робота представлення туристичного продукту Сент-Люсії на світовому туристичному ринку. Країна активно приймає участь у світових туристичних ярмарках і виставках. Міністерство культури і туризму проводить роботу з залучення світових інвесторів, які можуть надати певну допомогу для подальшого більш інтенсивного розвитку туризму в країні.
Отже, для Сент-Люсії виділяють три основні етапи розвитку туризму, в продовж яких він ріс як важливий центр рекреаційного та культурного туризму, який заслуговує на увагу з боку світових інвесторів[36].
3.2. Туристичне районування країни.
На Сент-Люсії виділяють три основних туристичних райони: північно-західний, південний і східний райони.(Додаток 4)
Туристичний північно-західнийр-н являє собою північно-західну частину острова. Область омивається водами Карибського моря і Атлантичного океану. До нього входять такі визначні місця культурного спадку як: область пляжу Редьют-біч, містечко Грос-Айлет, рожеві коралові рифи, Національний історичний парк на острові Піджен-Айленд,затока Гран-Кюль-де-сак, затока Маріго-Харбор,трикутник вулканів Пті-пітон, Грос-пітон і Морн-Бонін.
Це район для рекреації на узбережжі, дайвінгу, невеликих сходжень на вулкани, та бальнеологічних процедур. Також в районі багато невеликих ботанічних садів і плантацій, з різноманітними видами флори і фауни.
На склонах та у підніжжя вулканів, утворилися багато численні викиди мінералізованих вод, в яких можна приймати чудотворні ванни. Уздовж західного побережжя, між Вье-форі і Грос-Айлет, тягнеться черга курортів, що більш нагадують середземноморську Рив’єру, з безліччю готелів, ресторанів і добре обладнаних пляжів в обрамленні вічно квітучої тропічної рослинності.
Південний район омивається водами Атлантичного океану і Карибського моря. має багато дивовижних місць, які сприяють як пляжному відпочинку, так і активному туризму.
Найвизначніші місця – Суфрієр – саме старе місто на острові, і його столиця за часів правління французів. Відоме своєю архітектурою, церквою Леді-оф-Асумпсьон. Місто розташоване біля сплячого вулкану Пті-Пітон. На північ від містечка простягнувся пляж Анс-Шастане і однойменний курортний район.
Також в районі можна знайти водоспад Даймонд-Фалс, ботанічний сад Даймонд-Ботанікал-Гарденз, і сірчано-мінеральні джерела Мінерал-Бетс.
Шуазель – це місце самою природою створене для відпочинку на березі моря.
В’є-Фор – саме південне місто острова. Другий за величиною порт, один з найбільших комерційних центрів острова. Тут знаходиться другий міжнародний аеропорт – Еванора і базується сама велика рибацька флотилія Сент-Люсії. Славиться своїм пляжами і музеями. А також клубом Містраль – краще місце на острові для віндсерфінгу.
Цей район придатний майже для всіх видів рекреації: пляжний, дайвінг, віндсерфінг, дайвінг, шопінг та ін.
Східний район – східне узбережжя острова. В цьому районі можна відмітити такі місця як м. Деннері – що є головним експортним центром країни, аграрним центром, та одним з найактивніших риболовецьких центрів. Тут ви можете зайнятися рибалкою, або відвідати екскурсії по плантаціях, де вас ознайомлять з місцевими способами вирощування та обробки какао, фруктів та інших плодових культур.
Містечко Мікуд - при будівництві порту і міських кварталів археологами виявлено дев'ять поселень індіанського періоду. Мікуд відомий як місце народження першого прем'єр-міністра острова, Джона Комптон. Також широку популярність здобули два місцеві релігійні карнавали: Ла-Розі в серпні і Ла-Маргеріт в жовтні.
Все східне узбережжя це черга невеличких готелів та бунгало. Пляжі піщані. Також ви зможете знайти в цьому районі: сади Маміку, пляж Гранд-Анс, затоки Пралін-Бей та Фрігет-Айленд.
Цей район практично не відвідується туристами, тому саме тут можна побачити першозданну природу острова.
3.3. Аналіз туристичного ринку Сент-Люсії
Сент-Люсія займає 3 місце серед туристичних напрямів навітряних островів карибського басейну після Барбадосу і Домініки. Сприятливі фізико-географічні умови і історична спадщина, зробили Сент-Люсію однією з найпривабливіших країн Малих Антильських Островів.
Основними туристськими ресурсами острова є – рекреація на узбережжі, бальнеологія, природні парки і заповідники, культурні цінності.
Іноземний туризм зосереджений майже на всій береговій лінії країни. Основні постачальники туристів – США, країни Центральної і Південної Америки.
Основні туристські навантаження припадають на час проведення Атлантичної Регати, Фестивалю Джазу, Чемпіонатів з тенісу та крикету. Взагалі туристські потоки йдуть до країни круглий рік.
Велику роль у розвитку міжнародного туризму в Сент-Люсії відіграє Міністерство Туризму і Гражданської Авіації. Завданням Міністерства є дослідження кон’юнктури міжнародного туристського ринку, проведення рекламних заходів і збільшення потоку туристів[27].
Згідно статистичних даних у 1990 р. острів відвідало 8 тис. туристів, 1995 р. – 15,6 тис. туристів, 1996 р. – 16,2 тис. туристів, 1998 р. – 17 тис. туристів, у 2000 р. – 19,3 тис. чол., у 2001 р. – 12 тис. туристів, у 2002 р. – 12,4 тис. туристів, у 2003 – 13,1 тис. туристів, у 2004 – 17,5 тис. туристів, у 2005 р. - 19,6 тис. туристів, у 2006 р. – 22,8 тис. туристів, у 2007 р. – 24,2 тис. туристів, у 2008 – 25,1 тис. туристів відвідало Сент-Люсію.
Проаналізувавши, грошові надходження з туризму в економіку острова, слід відмітити збільшення грошових потоків. У 2005 р. країна отримала від туризму 48 млн. дол., у 2006 р. – 67 млн. дол., 2007 р. – 81 млн. дол. і вже в 2008 р., грошові надходження склали 86 млн. дол. За 10 років прибуток від туризму майже в 3 рази збільшився[22].
Багато туристичних фірм|фірма-виготовлювачі| пропонують як звичайні|звичні|, так і «гарячі» тури|тур-агенти| до Сент-Люсії. Звичайні|звичні| тури|тур-агенти| дозволяють спланувати відпочинок на Сент-Люсії заздалегідь|наперед|, вибрати готель і місто, те, що цікавить. «Гарячі» тури|тур-аген – це|прийняття| рішення про поїздку за декілька тижнів до вильоту, невеликий вибір готелів, але|та| економія в ціні[35].
Вибір готелів на Сент-Люсії доволі таки багатий. Рейтинг кращих готелів країни:
• The Inn On The Bay(Мерігот Бей);
• Villa Beach Cottages(Кастрі);
• Ti Kaye Village Resort (Кастрі);
• East Winds Inn (Грос Айлет);
• Fond Doux Holiday Plantation (Суфріер);
• OasisMarigot(Мерігот Бей);
• CapMaison(Грос Айлет);
• Windjammer Landing Villa Beach Resort (В’є-Фор);
• Jalouie Hilton Resort and Spa (Суфріер);
• Ladera Resort (Мікуд);
• Le Sport (Денері);
• Anse Chastanet Resort (Суфріер);
• Wyndham Morgan Bay Resort(Мерігот Бей);
• Sandals Regency St. Lucia Golf Resort and Spa(В’є-Фор);