Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища";
Закон України "Про патентування окремих видів підприємницької діяльності";
Декрет КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію";
Лісовий кодекс України;
Водний кодекс України;
Земельний кодекс України;
Закон України "Про тваринний світ";
Закон України "Про екологічну експертизу".
Забезпеченість природним туристично-рекреаційним потенціалом є важливою складовою частиною розвитку туризму в регіоні. Особливу актуальність у зв'язку з цим набуває стан екології території. Забруднене середовище обмежує розвиток туризму, навіть якщо територія має високий туристично-рекреаційним потенціалом. Тому вивчення територіальних відмінностей впливу природно-туристського потенціалу на розвиток туризму в регіоні представляється актуальним.
Великий внесок у вивчення природно-рекреаційного потенціалу України внесли А.А. Бейдик, А.П. Голіков, О.А. Любіцева, Я.Б. Олійник, В.П. Руденко, П.Г., Шищенко та ін. Однак проблема характеристики і оцінки впливу природного туристично-рекреаційного потенціалу на розвиток туризму і тепер перебуває у сфері наукових досліджень.
До оцінки природно-рекреаційного потенціалу існують різні підходи. Наприклад, В.П. Руденко потенціал природних рекреаційних територій України визначав через грошову оцінку вільного часу.
Вартість вільного часу вимірювалася величиною валового суспільного продукту, створеного усіма працюючими за одиницю часу і розрахованого на кількість всього населення регіону, яке використовує ресурси рекреації. Потім вираховувалася нормативна потреба населення в рекреаційних закладах, місцях санаторно-курортного лікування, тривалого і короткочасного відпочинку і туризму в людино-годинах, яка коректувалася з урахуванням міського та сільського населення окремих районів відповідно до існуючої практики планування місць відпочинку та лікування
За розрахунками В.П. Руденко, в сумарному обчисленні природно-рекреаційний потенціал складає 9,6% від інтегрального природно-ресурсного потенціалу країни. У його структурі значна частка належить відпочинку і туризму (75%), а на санаторно-курортне лікування доводиться 25%. Розвиток природного туристично-рекреаційного потенціалу варіює по регіонах Україні (див. табл.1).
Максимальна питома вага природно-рекреаційного потенціалу в сумарному природно-ресурсному потенціалі (ПРП) має АР Крим (1,76%), а мінімальний - Тернопільська (0,11%) та Рівненська (0,12%) області.
Згідно А.А. Бейдик всі регіони України можна розділити на 5 груп за рейтингом оцінки ресурсно-рекреаційного потенціалу (див. табл.2). Інтегральна оцінка природного блоку рекреаційно-туристського потенціалу регіонів України визначалася як сума складових балів оцінки спелеологічних, орографічних, кліматичних, гідрологічних ресурсів, ресурсів флори і фауни.
Таким чином, можна відзначити деякі відмінності в оцінці природно-рекреаційного потенціалу по В.П. Руденко і О.О. Бейдик з-за різних методик і повноти обліку складових компонентів. Тим не менш, вивчення природного потенціалу країни показує, що є значні можливості в кожному регіоні, щоб розвивати в них туристську діяльність.
Регіони Україна неоднаково забезпечені природним туристично-рекреаційним потенціалом. Однак з метою розвитку туристської діяльності, залучення туристів в регіони необхідно максимально використовувати наявні там природно-рекреаційні ресурси. Для цього слід виділити найбільш привабливі для туристів природні об'єкти, природно-рекреаційні райони і розвивати відповідну інфраструктуру.
Рекреаційне господарство Криму спирається на потужну ресурсну базу. До рекреаційних ресурсів Криму відносяться: пляжі (протяжність складає 517 км), мінеральні води (дебет - 30 тис. м3/добу); лікувальні грязі (запаси - 24 млн. м3); море, морське і лісове повітря, клімат; ландшафти (рельєф, рослинність і т.д.).
Рекреаційні підприємства розподілені по території Криму нерівномірно. Найбільшу концентрацію вони складають на Південному та Південно-східному березі Криму - тут розміщено 51% всіх місць здравниць республіки, на західному березі - 39%, Східному - 8% і в глибинних територіях - менше 3%. Найменш освоєна в рекреаційному плані Східне узбережжя і зовсім не освоєна територія Арабатської стрілки, узбережжя Казантипськї затоки. Приблизно 97% здравниць сконцентровані на вузькій трьох кілометровій прибережній смузі моря - це найбільш комфортабельні здравниці. У глибинних територіях (гірських і передгірних) розміщені невеликі, менш комфортабельні здравниці: це переважно дитячі табори, туристичні бази, розташовані на туристичних маршрутах. Глибинні території республіки володіють всіма необхідними умовами для рекреаційного розвитку, це: - мальовничі ландшафти долин гірського та передгірного Криму;
Наявність джерел мінеральних вод;
Достатня інфраструктурна освоєність (транспорт, зв'язок);
Наявність вільних земель і зручні площадки для будівництва корпусів з більш низькими витратами.
Рекреаційний комплекс Криму в основному представлений підприємствами спеціалізуються на лікуванні - оздоровниці, санаторії. У Криму налічується близько 800 рекреаційних підприємств (здравниць) ємністю понад 200 тис. місць, 40% з них цілорічного функціонування.
На частку оздоровчих здравниць (будинки відпочинку, пансіонати, бази відпочинку і т.д.) припадає 72% всіх місць рекреаційної мережі. Територіальну структуру мережі здравниць формують Південний і Південно-східний берег Криму (64%), Західний (33%), Східний берег Криму (близько 1%), глибинні території (близько 2%). На частку профілактичного лікування (санаторіїв) припадає 28% місць. Санаторії зосереджені в основному на Південному березі Криму та в Євпаторії (курорт Євпаторія спеціалізується на лікуванні дітей - частка дитячих місць 73%).
Особливе місце в рекреаційному господарстві Криму займає туризм. Крим має надзвичайно великими можливостями для розвитку найрізноманітніших видів туризму. Це незвичайно красиві пейзажі, а також можливості кожному вибрати маршрут під силу - від найлегших (не категорійних) до подолання найскладніших ("альпійських" скельних стін). М'який клімат дозволяє в Криму займатися туризмом круглий рік. У той же час велика кількість снігу на гірських територіях сприяє появі невластивих Криму чисто зимових видів туризму - лижного і гірськолижного. Особливо привабливі для туристів пейзажні ресурси, якими виключно багата Головна гряда Кримських гір. Це чудові панорами: ущелини, водоспади, вигадливі форми, створені вивітрюванням. Значній частині туристів, особливо старшого віку, цікаві пейзажі Кримського передгір'я, створені м'яким рельєфом Внутрішньої і Зовнішньої гряд Кримських гір. Безумовно, дуже важливим для розвитку пізнавального туризму є історичні пам'ятки Криму.
1. Незважаючи на очевидне соціально-економічну перевагу рекреаційного господарства, в економічній структурі республіки воно займає лише п'яте місце за кількістю зайнятих у ньому після промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії, транспорту.
2. Необхідно відзначити також те, що розлад в економіці всієї країни привів до виникнення соціальних нерівностей в доступності традиційних загальновизнаних приморських курортів. Так відпочинок на курортах Південного берега Криму став "елітарним", доступним лише не великий частині матеріально забезпеченого населення. У результаті різкого зростання цін на санітарно-курортні путівки заповнюваність рекреаційних підприємств складає 10-60% навіть у сезон "пік". Посилилися фактори сезонності і неорганізованого відпочинку, що робить рекреаційну галузь нерентабельною і призводить до закриття цих підприємств.
3. Зростання стихійного і неорганізованого відпочинку в свою чергу призводить до перерозподілу рекреантів по узбережжю теплих морів країни, веде до стихійного освоєння Азовського узбережжя Криму, що сприяє різкого загострення екологічної ситуації в даному регіоні.
Тому в сучасних умовах необхідний розвиток і створення туристичних баз та баз відпочинку з урахуванням вище названих чинників, а саме низька платоспроможність населення та екологічні умови.
На далеку перспективу необхідно докорінно перебудувати інвестиційну політику в Криму у напрямку створення такої економічної структури республіки, яка забезпечила б пріоритетний розвиток рекреаційної функції. Територіальною формою організації господарства Криму повинен виступати рекреаційний комплекс з набором галузей, що задовольняє вимогам ринку і наближає його до стандартів міжнародних рекреаційних корпорацій.
Приморський район Азовського узбережжя Донецької та Запорізької областей має протяжність 350 км.
Рекреаційний потенціал Донецького Приазов'я відповідає найвищим світовим стандартам.
Тут збереглися більше 60 пам'яток археології, від раннього палеоліту до початку ХХ століття, фрагменти традиційної культури і забудови українців, греків, донських козаків, а найголовніше - куточки неповторної незайманої природи.
Безпосередньо на узбережжі розташовані 20 населених пунктів загальною чисельністю проживають близько 600 000 чоловік. Фактична ємність знаходяться тут же організацій з тривалим відпочинком становить 55 000 місць, з яких 42 000 припадає на пансіонати і 13000 на дитячі табори.
Прибережна смуга Азовського моря на ділянці Донецької області має протяжність 112 км. Рекреаційні ресурси: м'який клімат, лікувальні грязі та мінеральні води, піщані пляжі, природні комплекси Білосарайської коси і Кривої коси.
Постановою уряду м. Маріуполь, м. Новоазовськ, селище Ялта, села Мелекіно і Урзуф віднесені до категорії курортних населених пунктів. Тільки в межах Донецької області в Приазов'ї розташовано понад 250 закладів відпочинку та оздоровлення: понад 200 - у Першотравневому районі і близько 50 - в Новоазовському. Навіть у сучасній кризовій обстановці в них щороку відпочиває понад 200 тис. чол.