Бухгалтерський облік в галузях економіки (стр. 7 из 194)

• товари у вигляді ТМЦ, що придбані (отримані) та зберігаються підприємством з метою подальшого продажу;

• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використову ються протягом не більше одного року або нормального опера ційного циклу, якщо він триває понад один рік.

У зв’язку із різноманітністю видів запасів, які використовуються у будівництві, виникає необхідність їх класифікувати. Всі запаси на будівельних підприємствах поділяються на такі групи:

• будівельні матеріали;

• конструкції та деталі;

• обладнання до встановлення;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• інші запаси.

До будівельних матеріалів належать запаси, що використову ються безпосередньо у процесі виконання будівельних i монтаж них робіт для виготовлення будівельних деталей, для зведення i обробки конструкцій, частин будівель і споруд. Зокрема це: лісо матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера тощо); метало вироби (цвяхи, гайки, болти, залізні вироби тощо); силікатні матеріали (цемент, пісок, гравій, вапно, камінь, цегла тощо); санітарнотехнічні вироби (крани, муфти, трійники, фланці тощо) та інші подібні матеріали.

До конструкцій і деталей належать завезені на будівельний майданчик готові до встановлення будівельні конструкції та де талі: металеві, залізобетонні та дерев’яні конструкції; блоки та збірні частини будівель тощо.

Обладнання до встановлення включає обладнання, яке потребує прикріплення до фундаменту або несучої частини конструкцій, після чого стає можливим введення його в дію.

Будівельні матеріали, конструкції, вироби, деталі, запасні час тини надходять від постачальників, підзвітних осіб, які придбали матеріали за готівковим розрахунком, внаслідок списання основ них засобів та інших необоротних матеріальних активів, що стали непридатними, власного підсобного виробництва тощо.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на ба ланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю вироб ничих запасів, придбаних за плату, згідно з П(С)БО 9 “Запаси” є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальникові (про давцеві) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортнозаготівельні витрати (ТЗВ) (затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажнорозвантажуваль ні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума ТЗВ, що узагальню ється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомі сячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реа лізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортнозаготівельних витрат, яка належить до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибут тя цих запасів. Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звіт ний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні до викорис тання у запланованих цілях.

Запаси, що надходять на підприємство, оформляють бухгал терськими документами у такому порядку. Разом з відвантажен ням продукції постачальник передає покупцю розрахункові та інші супровідні документи — накладні, товарнотранспортні та податкові накладні, квитанцію до залізничної накладної тощо, оформлення яких перевіряється бухгалтерією як з точки зору правильності їх оформлення, так і за суттю відображених у них операцій.

У результаті такої перевірки на розрахунковому або іншому супровідному документі роблять відмітку про повний або частко вий акцепт (згода на оплату).

Перевірені документи з відділу постачання передають до бухгал терії, а квитанції транспортних організацій — експедитору для одержання i доставки запасів. Для одержання запасів зі складу постачальників, що знаходяться в інших містах, експедитору видають наряд i довіреність, в яких зазначають перелік і кіль кість матеріалів, які належить одержати.

4

Прийняті вантажі експедитор доставляє на склад підприємства i здає завідувачу складу, який перевіряє відповідність кількості i якості запасів даним супровідних документів. Прийняті комір ником запаси оформляють прибутковими ордерами, які підпи сують завідувач складу i експедитор.

У тих випадках, коли кількість i якість оприбуткованих на склад запасів не відповідають даним супровідних документів, прий мання запасів здійснюється комісією, у складі якої обов’язково повинен бути представник постачальника. За наслідками перевір ки кількості та якості запасів складається акт про приймання запасів, який є підставою для пред’явлення претензії постачаль нику. Акт складається також при прийманні запасів, що надійшли на підприємство без документів (невiдфактурованi поставки).

На будiвельномонтажних пiдприємствах переважно застосо вується оперативнобухгалтерський метод облiку запасiв, який прийнято називати сальдовим методом облiку. При цьому методi облiк на складi ведеться матерiально вiдповiдальною особою в кiлькiсносортовому вираженнi. Для цього на кожне найменування матеріалів заводиться картка складського облiку матерiалiв форми М12, яка оформлюється в бухгалтерії i видається матерiально вiдповiдальнiй особi пiд розписку. Крiм цього, для характерис тики матерiалiв кожного номенклатурного номера заповнюється матерiальний ярлик, який знаходиться в мiсцях зберiгання ма терiальних цiнностей.

Записи в картцi складського облiку здiйснюються матерiально вiдповiдальною особою на пiдставi належним чином оформлених первинних документiв (прибуткових ордерiв, накладних тощо) з надходження i витрачання матерiалiв у момент здiйснення опе рації.

Протягом мiсяця у встановленi на пiдприємствi строки ма терiально вiдповiдальна особа на пiдставi даних карток склад ського облiку складає реєстр прийманняздачi документiв форми М13 в одному примiрнику. В реєстрi записується кiлькiсть пер винних документiв, які належить здати до бухгалтерії, та їх номери.

Для щомiсячної звiрки даних складського облiку про залишки матерiалiв у грошовому вираженні з даними бухгалтерiї мате рiально вiдповiдальна особа заповнює Вiдомiсть облiку залишкiв матерiалiв, тобто Матеріальний звіт.

Протягом мiсяця вiдомiсть залишкiв матерiалiв зберігається в бухгалтерiї i використовується для довiдкових цiлей. У кiнцi кожного мiсяця матерiально вiдповiдальна особа на пiдставi да них карток форми М12 переносить залишки по матерiалах до вiдомостi форми М14.

Надходження на склад запасiв власного виготовлення вiд пiд собних виробництв, вiдходiв будiвельного виробництва, внаслiдок лiквiдацiї основних засобiв, розбирання тимчасових будiвель i споруд тощо, оформляють накладними на внутрiшнє перемiщення матерiалiв форми М11.

Обладнання, що надійшло на склад будiвельномонтажної органiзації, оприбутковується шляхом складання акта про прий мання обладнання (ф. М15). При надходженнi обладнання на вiдповiдальне зберiгання складається окремий акт.

Облiк матерiалiв, будiвельних конструкцiй здiйснюється згід но з П(С)БО 9 “Запаси” за первiсною вартiстю з використанням таких видiв оцінок при вiдпуску запасiв у виробництво, продажу чи iншому вибуттi:

• iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi запасiв;

• середньозваженої собiвартостi;

• собiвартостi перших за часом надходження запасiв (ФІФО);

• собiвартостi останнiх за часом надходження запасiв (ЛІФО); • нормативних затрат;

• цiни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливу мар кірування кожної одиниці запасів, що дозволяє у будьякий мо мент визначити її вартість, а також установити дату продажу кожної одиниці конкретного виду запасів: собівартість продано го запасу, собівартість запасів, що залишилися на підприємстві. Це єдиний метод (ідеальний), який поєднує фізичний і вартісний вид запасів.

Метод середньозваженої собівартості передбачає оцінку запа сів по кожному їх виду. Середньозважена собівартість при цьому методі розраховується за формулою

MB!."! MB!."!

J#"#)%.#% O%-<*! ^N O%(!%*!

B!."! ^P

3O%-<*!N

N3O%(!%*!

Середньозважена собівартість розраховується у кінці місяця.

Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО): у його основу покладено принцип, згідно з яким при використанні ТМЗ із їх загальної вартості у першу чергу вирахо вується вартість тих запасів, які хронологічно надійшли на під приємство першими, раніше від усіх інших.

Метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО): у його основу покладено принцип, згідно з яким при використанні або продажу ТМЗ із їх загальної вартості вирахо вується вартість тих ТМЗ, які хронологічно надійшли на під приємство останніми.

Метод нормативних затрат: оцінка по цьому методу склада ється із застосування норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормаль них рівнів використання запасів, праці, виробничих потужнос тей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближен ня нормативних витрат до фактичних норм витрат повинні регу лярно перевірятися та переглядатись.

Фактичнi витрати матерiалiв на виконання будiвельномон тажних робiт по об’єктах облiку вiдображаються в облiкових регiстрах на пiдставi матерiальних звiтiв.