приємств галузей народного господарства.
Періодичність проведення інвентаризації в сільськогоспо! дарських підприємствах має свої особливості, які регулюються додатковими нормативними документами. Наприклад, відпо! відно до Інструкції з обліку молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі, затвердженої наказом Міністерства сільського гос! подарства і продовольства України від 15.01.97 № 7, передба! чено, що інвентаризацію молодняку тварин, худоби на відго! дівлі, кролів, звірів, піддослідних тварин та птиці проводять щомісяця, а в спеціалізованих підприємствах з промисловими методами виробництва, де птиця утримується в широкогабарит! них пташниках, у безвіконних приміщеннях із регульованим мікрокліматом тощо, — один раз на рік за станом на 31 грудня звітного року. Інвентаризацію бджолосімей здійснюють не мен! ше двох разів на рік (навесні — не пізніше 10 квітня та восе!
ни — як правило, 1 жовтня).
Відповідно до Інструкції № 269!1 інвентаризують окремі спе! цифічні об’єкти обліку за таким строками:
• незавершене виробництво у рослинництві — на 1 листопада;
• яйця птиці в інкубаторах — на 1 січня;
• незавершене виробництво у рибництві — на дату облову ви! гульних ставків;
• дорослих продуктивних тварин, робочу худобу — не рідше 1 разу на квартал;
• корми, насіння, мінеральні добрива, гербіциди, пестициди та інші засоби захисту рослин, тверде паливо — не менше двох разів на рік (не пізніше 1 липня — перший раз і не пізніше 1 грудня — другий раз);
• шкіряну, шубно!хутряну і пухо!хутряну сировину — не мен! ше одного разу на квартал.
Специфічними об’єктами інвентаризації в сільськогосподар! ських підприємствах є перш за все живі організми — тварини.
Застосуванням нормативно!законодавчого акта щодо інвентари! зації тварин може бути Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в орен! ду, що затверджене постановою КМ України від 02.03.93 № 158. З розділу V цього документа стає очевидним, що інвентаризацій! ні описи складають за видами тварин на фермах, у відділеннях, бригадах і щодо матеріально відповідальних осіб. При цьому за дорослою продуктивною і робочою худобою закріплюють індиві! дуальні номери (бірки), клички, вік, породи, стан угодованості, живу вагу (вагу коней і мулів не зазначають). До окремих описів вносять відомості про велику рогату худобу, робочу худобу, сви! ней (маток і кнурів) і особливо цінні екземпляри овець та іншої худоби. Тварин основного стада, яких враховують у груповому порядку, включають до інвентаризаційних описів за групами згід! но з віком і статтю із зазначенням кількості голів і живої ваги по кожній групі. Окремо виділяють молодняк великої рогатої худоби, племінних коней і робочої худоби із зазначенням номера, статі, клички, породи тощо. Дані про поділену на групи худобу на відгодівлі, молодняк свиней, овець, кіз та інші види худоби, а також птицю знаходять своє місце в описах згідно з номенкла! турою, що прийнята в облікових реєстрах, із зазначенням кіль! кості голів і живої ваги за кожною групою.
Відповідно доросла продуктивна (основне стадо) та робоча худоба в бухгалтерському обліку обліковується за вимогами П(С)БО 7 “Основні засоби”. Але при оформленні результатів інвен! таризації по цих групах тварин використовують специфічний окре! мий первинний документ — Інвентаризаційний опис робочої ху!
доби і продуктивних тварин, птиці і сімей бджіл (ф. № 162).
За такою ж формою опису (документа) накопичують інформа! цію і з інших об’єктів обліку: молодняк тварин і тварин на від! годівлі, птицю, бджіл. Але їх оцінюють згідно з П(С)БО 9 “Запа! си” і обліковують на синтетичному рахунку 21 “Тварини на ви! рощуванні і відгодівлі”.
Інвентаризаційні описи багаторічних насаджень складають за ф. № 163 в розрізі видів, призначення і місця розташування (для кожного року посадки з кожного сорту заповнюють окремий ря! док) із зазначенням площі (га) або довжини (пог. м), довжини і ширини (для лісопосадок).
Капітальні витрати неінвентарного характеру (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, розчистка зарос! тей, прибирання із сільгоспугідь каміння та ін.) заносять до інвентаризаційних описів за кожним з об’єктів цих затрат, які обліковуються в складі основних засобів.
Перевіряють наявність документів, що підтверджують право власності підприємства на земельні ділянки, водоймища та інші об’єкти природних ресурсів. Доцільно скласти акт довільної фор! ми, в якому відобразити (користуючись зазначеними докумен! тами) інформацію про:
1) землі, які знаходяться у власності (на підставі актів на право власності на землю);
2) орендовані земельні ділянки (на підставі договорів оренди земельної ділянки);
3) орендовані земельні паї (на підставі договорів оренди зе! мельної частки (паю)).
У першій категорії для кожної земельної ділянки доцільно зафіксувати інформацію про її вид (землі несільськогосподарсь! кого призначення, пасовища, сіножаті, рілля, перелоги тощо), розмір, розташування, грошову оцінку, балансову вартість, но! мер і дату оформлення акта на право власності. В останніх двох категоріях вказати вид і розмір орендованих земельних ділянок (для земельних паїв — їх розмір в умовних кадастрових гекта! рах), місце розташування, категорію земельних власників!орен! додавців (члени власного колективу, сторонні фізичні та юри! дичні особи, державні землі тощо), номери договорів і терміни, на які ці договори укладено (короткострокова і довгострокова оренда).
Деякі особливості в інвентаризації основних засобів з’яви! лися після проведеного реформування колективних сільськогос! подарських підприємств, коли певна частина майна (основних засобів) була передана в оренду новоствореним сільськогосподар! ським підприємствам. Через це одночасно з інвентаризацією влас! них перевіряють і орендовані об’єкти, їх описи складаються окремо на кожного орендодавця чи групу співвласників, які передали майно в оренду. У них, крім установлених показни! ків, зазначають і строк оренди. Один примірник інвентариза! ційного опису орендованих основних засобів обов’язково пере! дають орендодавцю.
Серед інших товарно!матеріальних цінностей (вимоги до інвен! таризації яких містить п. 11.8 Інструкції № 69) можна виділи! ти корми (сіно, солома, силос, коренеплоди). Дані про реальний стан цього об’єкта перевіряючі отримують після проведення від! повідних обмірів і розрахунків (наприклад, визначення фізичних вимірів скирти та ваги 1 м3 соломи, яка в ній зберігається). Як і у випадку з інвентаризацією будь!яких інших ТМЦ, крім кіль! кості, важливо встановити їх вартість, а для цього звертаються по допомогу до норм П(С)БО 9 “Запаси”, пункт 24 якого зобо! в’язує відображати запаси в обліку і звітності за найменшою із двох оцінок: первісною або чистою вартістю реалізації. І якщо на дату балансу ціна кормів знизилася або їх зіпсовано (тобто будь!яким чином втратили первісну очікувану економічну виго! ду), то користуються чистою вартістю реалізації (п. 25 П(С)Б09 “Запаси”).
У зв’язку з наявністю в аграрних підприємствах основних виробництв (рослинництво, тваринництво), різних допоміжних підприємств, то інвентаризацію незавершеного виробництва про! водять за видами цих виробництв.
У рослинництві незавершене виробництво інвентаризують за кожним окремим об’єктом (який приймають у кількісному вира! женні) — культурою (рослинною), видом посівів і робіт. У тварин! ництві — це закладені на інкубацію яйця, залишений на зиму у вуликах мед і вартість риб!одноліток, що залишилися у ставках! зимівниках. Комісія, крім стану об’єкта, з’ясовує загальну суму витрат за ним і розмір витрат на одиницю площі. Всі дані оформ! ляють в інвентаризаційний опис незавершеного виробництва і незакінченого будівництва (ф. № 165).
До незавершеного виробництва в підсобних промислових під! приємствах відносять незакінчені і повністю не укомплектовані вироби, а також вузли і деталі, обробку і складання яких не завершено. У виробництві соків — це вартість закладених на витримку матеріалів (соків, сусла), у виробництві цегли — ви! трати на заготівлю глини, піску і вартість цегли!сирцю, які не були використані на випалювання цегли у поточному році. Інвен! таризацію проводять після того, як усі закінчені вироби чи ви! готовлену продукцію, а також сировину, не потрібні в даний час для проведення виробничого процесу, здадуть на склад. Фак! тичні залишки сировини і матеріалів, неукомплектованих виро!
бів тощо визначають перерахунком, зважуванням чи обміром і визначенням маси за допомогою паспортів із зазначенням об’єму цистерн, питомої ваги соків, сусла та іншої сировини. При цьому не забувають про лабораторний аналіз на вміст цукру, сухих речовин тощо. Якщо сировиною в незавершеному виробництві є суміш, то в інвентаризаційних описах зазначають як її загальну масу, так і масу складових, яку визначають розрахунковим шляхом. Результати інвентаризації відображають у спеціальному акті.
Відображення результатів інвентаризації проводиться на ра! хунках бухгалтерського обліку в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, зразу при затверджені інвентаризаційного акта і при поданні до бухгалтерії необхідних підтверджувальних доку! ментів.
Приклад. При проведенні інвентаризації продуктивної худоби та тварин на вирощуванні і відгодівлі виявлені:
1. Нестача корови основного стада, балансова вартість якої1800 грн. Нарахований знос — 478,35 грн, вага — 380 кг.
2. Нестача двох голів великої рогатої худоби на вирощуванніта відгодівлі. Балансова вартість однієї голови 976 грн, вага пер! шої тварини — 175 кг, другої — 180 кг.
3. Неоприбуткований приплід (одне теля молочного поголів’я). Планова собівартість 60 кормоднів утримання корови (за якою оцінюють одержаний приплід) — 170 грн.