Для визначення собiвартостi продукцiї забою кролiв (м’ясо i шкурки) всi витрати на забiй, включаючи вартiсть забитих кролiв за собiвартiстю (без вартостi побiчної продукцiї за цiнами її мож! ливої реалiзацiї), розподiляються мiж цими видами продукцiї пропорцiйно вартостi за реалiзацiйними цiнами.
Собiвартiсть шкурок хутряних звiрiв калькулюється окремо за їх видами. Витрати на забiй розподiляються мiж ними про! порцiйно кiлькостi забитих голiв. Шкурки, якi за своїми розмi! рами чи якiстю не вiдповiдають дiючим стандартам, вважаються нестандартними. Витрати мiж стандартними i нестандартними шкурками розподiляються за цiнами можливої реалiзацiї. Собi! вартiсть шкурок складається з вартостi забитих звiрiв, витрат на забiй, первинну обробку та зберігання знежирених шкурок у холодильнику (без вартостi побiчної продукцiї). При цьому ви! трати на зберiгання знежирених шкурок у холодильнику роз! подiляються мiж їх видами пропорцiйно площi та тривалостi зберiгання.
Собiвартiсть 1 т трести складається з вартостi переробленої соломки i витрат, пов’язаних з її переробкою. У разi переробки
трести у волокно собiвартiсть волокна складається з вартостi переробленої трести i витрат, пов’язаних з її переробкою (без вартостi побiчної продукцiї).
У цегельному виробництвi собiвартiсть продукцiї обчислюєть! ся за передiлами: заготiвля глини та пiску, виготовлення цегли! сирцю, випалювання цегли. На перших двох передiлах розрахо! вуються витрати на одержання вiдповiдно 1 куб. метра заготов! лених глини i піску та 1000 цеглин!сирцю. Собiвартiсть випале! ної цегли складається iз витрат на випалювання, включаючи вартiсть цеглин!сирцю без вартостi побiчної продукцiї (полови! нок та битої цегли за реалiзацiйними цiнами).
При незначному обсязi цегельного виробництва передiли не видiляються. В цьому разi собiвартiсть випаленої цегли обчислю! ється виходячи з витрат на заготiвлю сировини, виготовлення сирцю та випалювання цегли (без вартостi побiчної продукцiї).
У разi заготiвлi деревини з власних лісонасаджень розрахову! ється собiвартiсть 1 куб. метра дiлової деревини. Для цього ви! трати, включаючи плату за деревину, реалiзовану на пнi (без вартостi побiчної продукцiї, наприклад, дров за ціною можливо!
го використання), дiляться на кiлькiсть одержаної продукцiї.
Окремо обчислюються витрати на виготовлення пиломатерiалiв, фактична собiвартiсть яких складається з вартостi розпиляної деревини (колод), заготовленої власними силами та придбаної, а також витрат на їх розпилювання, зменшених на вартiсть одер! жаної побiчної продукцiї (обаполів, обрiзкiв, тирси), яка оцiню!
ється за цiнами можливого використання.
Витрати сiльськогосподарських підприємств на добування тор! фу плануються i облiковуються в цiлому з виробництва неза! лежно від цільового призначення торфу. Готовою продукцією є заготовлений торф, висушений до встановлених кондицiй.
У разi потреби розрахунок собiвартостi торфу здiйснювати! меться з урахуванням його вологостi, яка береться на рiвнi: торф для добрив — 55 %, для пiдстилки — 40 %, кусковий для палива — 33 %, фрезерний для палива — 40 %. Це дає змогу визначити собiвартiсть заготовленої продукцiї в перерахунку на торф умовної вологостi.
Для визначення собiвартостi 1 т заготовленого для певного призначення торфу необхiдно витрати на торфорозробку роздiлити на кiлькiсть торфу умовної вологостi i помножити на кiлькiсть
торфу умовної вологостi певного призначення. Одержаний ре! зультат дiлиться на його фізичну масу. Виготовлення торфобри! кетiв слiд розглядати як окремий передiл торфорозробок. Собiвартiсть виготовлених брикетiв складається з вартостi вико! ристаного торфу та iнших компонентiв i витрат на приготування маси, її формування та сушiння.
Характерним для сiльськогосподарських пiдприємств є вiдсут! нiсть подiлу загальновиробничих витрат на постiйнi та змiннi.
Облiк витрат у сiльськогосподарському виробництвi повинен забезпечувати оперативне, достовiрне та повне надходження iнформацiї щодо кiлькостi та вартостi одержаної продукцiї, тру! дових, матерiальних та iнших витрат на виробництво продукцiї по пiдприємству в цiлому та в його окремих структурних пiд! роздiлах (бригадах, цехах, фермах тощо).
Облiк витрат, як i виходу готової продукцiї, у сiльському господарствi здiйснюється в розрiзi окремих об’єктiв аналiтичного облiку (виробництв, видiв або груп тварин).
Розглянемо окремi статтi витрат і методику їх визначення на сiльськогосподарських пiдприємствах.
Оплата працi нараховується виходячи з обсягiв виконаних робiт чи виходу продукцiї або вiдпрацьованого часу на пiдставi первин! них документiв i вiдноситься на вiдповiднi об’єкти витрат.
Товарно!матерiальнi цiнностi власного виробництва минулих рокiв вiдносяться на витрати за їх первiсною вартiстю, продукцiя власного виробництва поточного року — за плановою собiвартiстю з коригуванням її в кiнцi року до рiвня фактичних витрат, а покупнi ТМЦ — за первiсною вартiстю з урахуванням методiв списання, передбачених П(С)БО 9 “Запаси”.
Малоцiннi та швидкозношуванi предмети списуються з балансу при передачi в експлуатацiю; їх виключають зi складу активiв з наступною органiзацiєю оперативного кiлькiсного облiку за мiс! цями експлуатацiї i вiдповiдальними особами протягом строку їх фактичного використання.
Роботи та послуги допомiжних виробництв списуються на вiдповiднi об’єкти облiку витрат виходячи з виконаного обсягу робiт та їх фактичної собiвартостi, яку визначають щомiсяця.
Точнiсть та обґрунтованість облiку витрат є основою для пра! вильного складання калькуляцiйних розрахункiв i визначення собiвартостi сiльськогосподарської продукцiї.
Продукція від забою тварин оприбутковується на склад на основi Акта про забій тварин проведенням за дебетом рахунка 27 “Продукцiя сiльськогосподарського виробництва” з кредиту суб! рахунка 234 “Витрати на забій” за фактичною собiвартiстю (про! тягом місяця за плановою собiвартiстю з перерахунком пiсля закінчення місяця).
Синтетичний облік продукції рослинництва, призначеної для продажу, ведеться на рахунку 27 “Продукція сільськогосподар! ського виробництва”. Якщо продукція рослинництва повністю призначена для власних потреб господарства, то вона облікову! ється на рахунку 208 “Матеріали сільськогосподарського при! значення”. Облік продукції рослинництва протягом року ведеться за плановою собівартістю. Після закінчення року складається розрахунок і визначається фактична собівартість продукції рос! линництва, а різниця відображається шляхом коригування по!
передніх проведень.
Надходження зібраного врожаю у рослинництві (зерна, кар! топлі, овочів, фруктів та ін.) відображається в обліку записом за дебетом рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського вироб! ництва” або субрахунка 208 “Матерiали сільськогосподарського призначення” з кредиту субрахунка 231 “Рослинництво” у розрiзi аналітичних рахунків.
Доходи від реалізації продукції сільського господарства фор! муються за загальноприйнятою методикою. Аналогічно визнача! ється собівартість реалізованої продукції та фінансові результа! ти діяльності.
Загальною нормативною базою для проведення інвентаризації є Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно!матеріальних цінностей, грошових коштів і доку! ментів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69. У зв’язку зі специфікою сільсько! господарського виробництва ця Інструкція не розкриває всіх га!
лузевих нюансів проведення інвентаризації. Тому додатково для цих потреб використовують Інструкцію з інвентаризації засобів у сільськогосподарських підприємствах, затверджену Міністерством сільського господарства СРСР від 24.07.85 № 269!1. Цим доку! ментом користуються і сьогодні, доки Мінагрополітики України не затвердить іншого нормативного акта, але застосовувати на практиці можна лише ті його положення, які не суперечать укра! їнському законодавству (зокрема, Закону про бухоблік, П(С)БО та Інструкції № 69).
Мета проведення інвентаризації полягає у виявленні фактич! ної наявності основних засобів, нематеріальних активів, товарно! матеріальних цінностей, інших цінностей; в установленні їх над! лишку або нестачі; у перевірці дотримання умов їх зберігання та експлуатації тощо.
Склад інвентаризаційної комісії на сільськогосподарських під! приємствах затверджує керівник аграрного підприємства (або його заступник). До складу цієї комісії призначаються:
• керівник (або його заступник);
• головний бухгалтер (обов’язково);
• керівники структурних підрозділів;
• головні спеціалісти галузей і служб та ін.
При необхідності (через великий обсяг робіт) можливе ство! рення місцевої робочої інвентаризаційної комісії у відділках (на фермах) і на дільницях (у майстернях тощо) у складі:
• керівників відповідних галузей;
• бухгалтера відділу, ферми, дільниці;
• інженера;
• технолога;
• механіка;
• виконавця робіт та інших досвідчених працівників, які добре знають об’єкт інвентаризації.
Інвентаризаційна комісія має дотримуватися таких самих ви! мог, як і прийняті правила при проведенні інвентаризації на підприємствах інших галузей. Слід відзначити, що заборонено призначати головою робочої інвентаризаційної комісії одного й того ж працівника 2 роки поспіль.
У разі виявлення нестач і винних у цьому осіб останніх при! тягують до матеріальної відповідальності за загальними прави! лами ст. 128, 130–138 Кодексу законів про працю України,
застосовуючи Порядок визначення розміру збитків від розкра! дання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМ України від 22.10.96 № 116. Та! ким чином, кошти, розрахунки та зобов’язання, витрати майбут! ніх періодів, товарно!матеріальні цінності, основні засоби та не! матеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, бланки суворого обліку інвентаризують аналогічно до інших під!