Витрати на утримання меліоративних споруд підприємства, що плануються та обліковуються за статтею “Iншi витрати на
утримання необоротних активів”, відносяться на сільськогоспо! дарські культури, які вирощуються на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляються між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно площі поливних земель.
Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами вклю! чаються без вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх можливої реалізації чи використання). Ці витрати відносяться на багаторiчнi насадження та посіяні культури про!
порційно площам, до яких лісові смуги прилягають.
Витрати на утримання тваринницького примiщення, де розмi! щено кiлька видiв худоби, розподіляються пропорційно зайня! тій площі.
До складу цієї статті входить різниця між первісною вартістю та виручкою вiд вибракуваних тварин основного стада з наступ! ним віднесенням цієї суми на витрати виробництва відповідної продукції (молоко, приплід, вовна тощо).
Витрати на утримання допоміжних та підсобних (промисло! вих) виробництв відносяться на кожне з виробництв безпосеред! ньо або розподіляються між окремими об’єктами обліку витрат пропорційно зайнятій площі, обсягу виконаних робіт чи сумі витрат на оплату праці працівників, зайнятих виконанням ви!
робничих операцій.
У статті “Iнші витрати” відображаються витрати, що безпосе! редньо пов’язані з виробництвом певної продукції і не включені ні до однієї з наведених статей, а саме:
а) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівни! кам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості спецодягу, який видається ветпрацiвникам i сторожам), а також інших малоцінних i швидкозношуваних предметів;
б) вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);
в) витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту, вартість сперми, оплата праці техніка штучного осіменіння тощо); г) витрати на будівництво та утримання літніх таборів, за! гонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці витрати обліковуються у складі витрат майбутніх періодів, а на собівартість відносяться рівними частками про! тягом терміну використання зазначених споруд, який установ!
люється комісією з прийняття відповідного об’єкта в експлуа!
тацію;
ґ) платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільсько! господарських культур, а також окремих категорій працівни! ків, зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпе! кою для життя i здоров’я у випадках, передбачених законодав! ством;
д) інші витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) i не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, безпосередньо відносяться на відповідні сільськогосподарські культури (групи культур), види тварин i продукцію підсобних промислових та інших виробництв.
До складу статті “Непродуктивні витрати” (в обліку) включа! ють втрати від падежу молодняку та дорослої худоби на відго! дівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сiмей, за винят! ком втрат, якi сталися внаслідок стихiйного лиха, сум, що пiдлягають вiдшкодуванню винними особами, та вартостi одер! жаної сировини (шкур, технiчного м’яса тощо) за цiнами мож! ливої реалiзацiї.
На цю статтю вiдноситься брак у виробництвi, яким вважа! ються вироби, напiвфабрикати, деталi, вузли та роботи, якi не вiдповiдають встановленим стандартам чи технiчним умовам i не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням чи можуть бути використаними лише пiсля виправлення.
За місцем виявлення брак поділяється на внутрiшнiй, вияв! лений на пiдприємствi до вiдправлення продукцiї споживачам, і зовнiшнiй, виявлений у споживачiв у процесi збирання, монта! жу чи експлуатацiї виробу. У собiвартiсть внутрішнього остаточ! ного браку включаються фактичні витрати за всiма статтями витрат.
До вартостi остаточного браку додаються витрати на його виправлення, iз цiєї суми вираховується (вiднiмається) вартiсть забракованої продукцiї за цiною можливого використання i суми вiдшкодування, фактично утриманi з осiб, з вини яких стався брак, та суми, якi за рішенням суду мають вiдшкодувати поста! чальники за поставку недоброякiсних матерiалiв, напiвфабрикатiв тощо.
Вартість браку вiдноситься на собiвартiсть продукцiї, під час виробництва якої вiн допущений.
У статтi “Загальновиробничі витрати” вiдображаються бригад! нi, фермськi, цеховi та загальновиробничi витрати.
До бригадних, фермських, цехових та загальновиробничих витрат належать витрати на оплату працi працiвникiв апарату управлiння; орендна плата; амортизацiйнi вiдрахування i витра! ти на утримання та поточний ремонт необоротних активiв зага! льного призначення; витрати на заходи з охорони працi та тех! ніки безпеки; витрати на перевезення працiвникiв до мiсця без! посередньої роботи; на утримання польових станiв; iншi витра! ти, пов’язанi з управлiнням та обслуговуванням виробництва окремих пiдроздiлiв і галузей.
Бригаднi, фермськi, цехові та загальновиробничі витрати рос! линництва, тваринництва та промислових виробництв розподi! ляються мiж об’єктами планування i облiку пропорцiйно за! гальнiй сумi витрат, за винятком вартостi насiння, кормiв, сиро! вини, матерiалiв і напiвфабрикатiв, вiдносяться на собiвартiсть тiльки тiєї продукцiї, яка виробляється в данiй бригадi, фермi, цеху чи у вiдповiднiй галузi.
Основнi принципи планування собiвартостi продукцiї (робiт, послуг)
Планування собiвартостi продукцiї (робiт, послуг) є важли! вою складовою розроблення економiчно обґрунтованих бiзнес! планiв.
Плануванню собiвартостi продукцiї передує аналiз витрат за елементами та статтями в попередньому перiодi. Для аналiзу беруться данi облiку i звiтностi, нормативно!правовi акти, мате! ріали спостережень, вивчення та узагальнення досвiду госпо! дарств. Одержанi результати використовуються для розробки за! ходiв щодо економії витрат та підвищення ефективностi вироб!
ництва в плановому перiодi.
Основою для визначення планової собiвартостi продукцiї окре! мих сiльськогосподарських культур i видiв тварин є технологічні карти, де за статтями витрат на пiдставi перелiку передбачених у технології робiт, ґрунтово!клiматичних умов, установлених норм виробiтку, нормативiв витрат працi, матеріальних та iнших ресур! сiв iз урахуванням раціонального використання землi, основних засобiв, застосування прогресивних агрозоотехнiчних i органiзацiй! них заходiв визначається загальна сума витрат виробництва.
У собiвартiсть продукцiї включаються накладнi витрати (крім адмiнiстративних витрат i витрат на збут).
У процесi планування собiвартостi продукцiї враховується вплив основних технiко!економiчних факторiв, таких як пiдви! щення рiвня механiзацiї виробництва, впровадження прогресив! них технологiй, проведення заходiв щодо поліпшення родючості ґрунтiв, упровадження високопродуктивних сортiв i гiбридiв сiль! ськогосподарських культур, порід тварин, рацiональне викорис! тання матерiальних i фiнансових ресурсiв, застосування прогре! сивних форм органiзацiї та оплати працi.
Облiк витрат у сільськогосподарському виробництвi повинен забезпечувати оперативне, достовiрне та повне надходження ін! формації щодо кiлькостi та вартостi одержаної продукцiї (вико! наних робiт i наданих послуг), трудових, матерiальних і грошо! вих витрат на виробництво продукцiї по пiдприємству в цiлому та окремих його структурних пiдроздiлах (бригадах, цехах, фер!
мах тощо).
Облiк витрат і виходу продукцiї здiйснюється в розрiзi окре! мих об’єктiв (виробництв, видiв або груп культур чи тварин).
Оплата працi нараховується виходячи з обсягів виконаних робiт чи виходу продукцiї або вiдпрацьованого часу на пiдставi вiдповiдних первинних документiв i вiдноситься на вiдповiднi об’єкти витрат.
Товарно!матерiальнi цінності власного виробництва минулих рокiв вiдносяться на витрати за їх первiсною вартiстю, а продук! цiя власного виробництва поточного року — за плановою собівар! тістю з коригуванням її в кiнцi року до рівня фактичних витрат; покупні — за первiсною вартiстю з урахуванням таких методiв її уточнення:
а) iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi запасiв;
б) середньозваженої собiвартостi;
в) собiвартостi перших за часом надходження запасiв (ФIФО);
г) собiвартостi останнiх за часом надходження запасiв (ЛIФО);
ґ) нормативних затрат;
д) цiни продажу, що, як правило, характерно для викорис! тання товарiв для виробничих потреб.
Для всiх одиниць бухгалтерського облiку запасiв, що мають однакове призначення та однаковi умови використання, застосо! вується тільки один iз наведених методiв.
Запаси, якi вiдпускаються, та послуги, що виконуються для спецiальних замовлень i проектiв, а також запаси, якi не за! мінюють одне одного, оцiнюються за iдентифiкованою собiвар! тiстю.
Оцiнка за середньозваженою собiвартiстю визначається з кожної одиницi запасiв дiленням сумарної вартостi залишку таких за! пасiв на початок звiтного мiсяця i вартостi одержаних у звiтному місяці запасiв на сумарну кiлькiсть запасiв на початок звiтного мiсяця i одержаних у звітному мiсяцi запасiв.
Оцiнка запасiв за методом ФIФО базується на припущеннi, що запаси використовуються у тiй послiдовностi, в якiй вони надходили на пiдприємство (вiдображенi у бухгалтерському облiку), тобто запаси, якi першими вiдпускаються у виробницт! во (продаж та інше вибуття), оцiнюються за собiвартiстю пер! ших за часом надходження запасiв.
Оцiнка запасiв за методом ЛIФО базується на припущеннi, що запаси використовуються у послiдовностi, протилежній їх надходженню на пiдприємство (зарахуванню у бухгалтерському облiку), тобто запаси, якi першими вiдпускаються у виробни! цтво (продаж та iнше вибуття), оцiнюються за собiвартiстю останнiх за часом надходження запасiв.
Оцiнка за нормативними затратами полягає у застосуваннi норм витрат на одиницю продукцiї (робiт, послуг), якi встанов! лені підприємством з урахуванням нормальних рiвнiв викорис! тання запасiв, працi, виробничих потужностей i діючих цiн. Для забезпечення максимального наближення нормативних за! трат до фактичних у нормативнiй базi повиннi регулярно пе! ревiрятися i переглядатися норми затрат i цiни на матерiали та послуги.