• збір за посадкузліт повітряних суден (включаючи аеродромне диспетчерське обслуговування повітряного руху в зоні дії ае ропорту);
• збір за наднормативну стоянку ПС;
• пасажирський збір (за користування терміналами до початку реєстрації);
• збір за забезпечення авіаційної безпеки;
• збір за наземне обслуговування (хендлінг);
• додаткові послуги, які надаються по запиту при обслуговуванні ПС.
Облік забезпечується на основі рахунків, виставлених перевіз нику аеропортом.
Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нор мативного, стандарткостінгу, позамовного методів або простим підрахунком витрат.
Основними елементами нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.
Основними завданнями нормативного методу є своєчасне попе редження нераціонального витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства, сприяння виявленню резервів зниження собівартості перевезень, оперативне правління форму ванням витрат виробництва.
Нормативний метод обліку витрат виробництва сприяє своє часному виявленню і встановленню причин відхилень фактич них витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів ви трат на обслуговування виробництва й управління.
Нормативний метод обліку і калькулювання витрат на вироб ництво передбачає:
• створення системи діючих прогресивних норм і нормативів;
• поточний облік і калькулювання нормативної собівартості;
• виявлення і облік витрат, пов’язаних з відхиленнями від дію чих норм і нормативів;
• виявлення місць, причин і винуватців відхилень;
• системний облік зміни норм і нормативів;
• визначення фактичної собівартості як алгебраїчної суми норма тивної її величині, відхилень від норм.
Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, по слуг) з виявленням і обліком відхилень від норм у кожному з показників.
Нормативи витрат повинні розроблятись з урахуванням особ ливостей і конкретних умов діяльності підприємства, окремо для кожного виробничого підрозділу, що необхідно для своєчасного виявлення відхилень, аналізу їх причин, внесення змін у норма тиви.
Відхиленням від норм вважаються як перевитрати, так і еко номія матеріальних, трудових та інших витрат (у тому числі зумовлених заміною матеріалів і запчастин, оплатою непередба чених технологічним процесом робіт, доплатами за відступи від нормальних умов праці тощо).
Для обчислення фактичної собівартості перевезень у разі за стосування нормативного методу обліку основою є нормативна калькуляція.
Фактична собівартість перевезень обчислюється шляхом до давання до нормативної собівартості або віднімання від неї вияв лених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.
Для складання нормативної, планової і звітної калькуляцій застосовується єдина номенклатура статей витрат.
Фактичні витрати, що перевищують нормативні, не включа ються до витрат виробництва, якщо такі перевитрати пов’язані
I
із зловживаннями, нестачами, крадіжками, нетехнологічним ви користанням та порушенням правил зберігання.
Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівар тості передбачає відокремлений облік витрат з кожного виду пере везень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.
Об’єктом обліку і калькулювання при застосуванні цього ме тоду є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційни ми одиницями — відповідні одиниці їх виміру.
Собівартість перевезень, тобто сума витрат, що припадає на калькуляційну одиницю, визначається шляхом ділення суми фак тичних витрат з кожного об’єкта калькулювання на відповідний обсяг виконаних перевезень.
Як узагальнююча калькуляційна одиниця транспортної робо ти використовується показник суми витрат, що припадають на 1 грн отриманих підприємством доходів.
Витрати на оплату праці основних працівників, зайнятих на виконанні окремих видів перевезень, безпосередньо включають ся до собівартості відповідних об’єктів калькулювання.
Якщо пряме віднесення витрат на оплату праці до собівар тості окремих видів перевезень ускладнене, вони розподіляються виходячи з питомої ваги даного виду перевезень у структурі до ходів підприємства.
Відрахування на соціальні заходи від заробітної плати основ них працівників включаються у собівартість перевезень виходя чи з розміру відповідних витрат на оплату праці у відповідності з порядком, установленим чинним законодавством.
Вартість паливномастильних та інших експлуатаційних ма теріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень, вклю чається до їх собівартості за прямою ознакою.
Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об’єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого паль ного.
Витрати за статтею “Прямі матеріальні витрати” відобража ються в обліку за фактичною вартістю матеріальних ресурсів, фактично використаних безпосередньо на здійснення перевезень.
Амортизаційні відрахування включаються безпосередньо до собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг).
Амортизаційні відрахування, пов’язані із транспортними за собами, що експлуатувались при здійсненні кількох видів пере везень (робіт, послуг), розподіляються між об’єктами калькулю вання пропорційно до обсягів перевезень (робіт, послуг).
Витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт ру хомого складу, безпосередньо зайнятого на певному виді переве зень (робіт, послуг), включаються до собівартості за прямою озна кою.
Якщо витрати на технічне обслуговування та поточний ре монт або окремі їх елементи віднести до певних видів перевезень (робіт, послуг) неможливо, їх розподіляють за одним із таких методів:
• відповідно до питомої ваги планової суми витрат на технічне обслуговування та ремонт у загальній сумі планової собівар тості окремих видів перевезень (робіт, послуг);
• виходячи з питомої ваги даного виду перевезень (робіт, по слуг) у структурі доходів підприємства;
• виходячи з планової трудомісткості ремонтних робіт.
Витрати за статтею “Автомобільні шини” включаються без посередньо до собівартості окремих видів перевезень.
Якщо автомобіль здійснював кілька видів перевезень, то ви трати, пов’язані з експлуатацією встановлених на ньому шин, розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно до обсягу перевезень.
Навігаційні витрати включаються безпосередньо до витрат на здійснення конкретних видів перевезень.
Стивідорні витрати включаються безпосередньо до собівартос ті того виду перевезень, під час якого вони мали місце.
Якщо ці витрати неможливо прямо віднести до певного виду перевезень, їх розподіляють пропорційно до обсягів переве зень.
Аеропортові витрати включаються безпосередньо до собівар тості окремих видів перевезень. Якщо ці витрати неможливо прямо віднести до певного виду перевезень, їх розподіляють про порційно до обсягів перевезень.
Фактична сума загальновиробничих витрат транспортних під приємств щомісячно розподіляється між:
• основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;
• допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також для реалізації;
• обслуговуючими виробництвами;
• капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.
Залежно від видів виконуваних перевезень (робіт, послуг), тех нічного оснащення рухомого складу та інших умов загальновироб ничі витрати, віднесені до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним із таких методів:
• пропорційно до заробітної плати основних працівників;
• у відповідності з питомою вагою планової суми загальногос подарських витрат у загальній сумі планової собівартості окре мих видів перевезень;
• на 1 грн фактичних доходів по окремих видах перевезень;
• пропорційно до суми витрат з інших калькуляційних статей; • пропорційно до приведеної кількості автомобілів на автотранс портних підприємствах.
Протягом звітного періоду підприємство повинно забезпечува ти постійність вибраних методів розподілу непрямих витрат.
На транспортних підприємствах до допоміжних виробництв відносять цехи, майстерні та інші виробничі підрозділи, що ви конують:
• роботи з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу; • роботи з ремонту, господарського обслуговування та утримання будівель, споруд, обладнання та інших основних фондів;
• ремонт агрегатів, вузлів і деталей рухомого складу;
• ремонт і відновлення автомобільних шин;
• кузовні та столярні роботи;
• діагностування і технічний контроль;
• миття транспортних засобів;
• ковальські та зварювальні роботи;
• виробництво енергії (котельні, електростанції, підстанції); • експлуатацію та утримання очисних споруд;
• інші роботи та послуги.
Собівартість робіт та послуг допоміжного виробництва плану ється і обліковується за номенклатурою статей калькуляції, вста новленою для відповідних галузей народного господарства.
Собівартість робіт і послуг, що надаються одними допоміж ними підрозділами іншим, а також основному виробництву, ви
4
значається виходячи з фактичної суми витрат. Собівартість ро біт і послуг, що виконуються виробничими підрозділами для власних потреб, визначається виходячи з прямих витрат.