КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни: Організація екскурсійної діяльності.
Найменування теми: «Професійна майстерність екскурсовода»
Введення
Актуальність теми дослідження. Світове співтовариство визнало туризм ефективним способом індивідуального й колективному поліпшенню, важливою частиною якого є послуга сугубо інтелектуального характеру – екскурсія з її просвітительською, духовною й освітньою функціями.
Невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом із глибинним національним і духовним джерелами й традиціями українського народу дають підстави затверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного росту в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових відчуттів і почуттів.
Глобальний етичний Кодекс туриста, прийнятий ВТО на порозі нового тисячоріччя, акцентуючи на необхідності широкого доступу населення до культурних і релігійних пам'яток, визнає, що засобу, які одержують із видавництва об'єктів і пам'яток культури, треба хоча-би частково використовувати для підтримки, охорони й реставрації цієї спадщини.
Прийнятий у червні 2000 р. Верховною Радою Закон України «Про охорону культурної спадщини» прямо стосується туризму. Адже тепер відновлюється стародавня історія Бєлгорода – Дністровського, котра нараховує вже 2500 років, Любеча, Дубна й Корца, Новгорода – Сіверського й Кам'янець – Подільського, Херсона й Керчі, Ольвії й Острога, гетьманських столиць – Батурина, Чигирина, глухова й десятка інших міст.
З метою створення загальної загальдержавної мережі маршрутів і турів різного напрямку тривалості, найповнішого задоволення потреб різних категорій вітчизняних і іноземних туристів і екскурсантів, розвитку туристичної діяльності в Україні розроблений інноваційний туристський продукт – Національну систему туристсько-екскурсионних маршрутів «Намисто Славутича». Вона охоплює всі області України й Автономну Республіку Крим. [№22, стр. 114]
Велике значення в цьому процесі займають екскурсії. Екскурсія являє собою процес пізнання предметів і явищ миру, у якому ми живемо. Керівником цього процесу є кваліфікований фахівець – екскурсовод, що володіє професійною майстерністю. Екскурсоводи відрізняються друг від друга як фахівці певних галузей знань і в той же час всі вони однакові в таких питаннях, як знання методики ведення екскурсій, педагогічної майстерності й уміння керувати групою в процесі пізнання.
Професійна майстерність екскурсовода – це особливий вид мистецтва, що побудований на активному використанні й умілому сполученні показу й розповіді; участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об'єкти; застосуванні методичних прийомів ведення екскурсії; володінні специфічними вміннями й навичками, властивої даної професії. Цій майстерності вчаться в більше досвідчених фахівців, у самих себе в ході практичної діяльності.
Майстерність екскурсовода невід'ємна від володіння основними положеннями екскурсійної теорії й методики і їхнє постійне використання. [№12, стр. 25]
Таким чином, викладене вище спричиняється актуальність теми дослідження курсової роботи.
Об'єктом дослідження курсової роботи є сам екскурсовод.
Предмет дослідження – професійна майстерність екскурсовода.
Ціль роботи – систематизація знань по дослідженню ролі екскурсовода в екскурсійній сфері.
Для своєї курсової роботи я вибрала цю тему саме тому, що екскурсознавство являється невід’ємною частиною моєї майбутньої професії, для того щоб детально розібратися в обов'язках екскурсовода, довідатися професійні вимоги до цієї професії.
1.Екскурсознавство як наука
1.1 Поняття й сутність екскурсії
Поняття «сутність» означає сукупність сторін і зв'язків, які властиві речі, узятих і розглянутих у їхній природній взаємозалежності. Екскурсія, наприклад, являє собою наочний процес пізнання навколишнього нас миру. Особливість цього процесу полягає в тому, що він пов'язаний із заздалегідь підібраними об'єктами, які вивчають на місці їхнього розташування. Будь-яка оглядова або тематична екскурсія – це цілеспрямований, запрограмований процес сприйняття навколишньої нас дійсності, побудований на злитті зорових і значеннєвих вражень.
Організатори екскурсій і екскурсоводи мають чітке подання про те, що і як повинен побачити, почути й відчути учасник екскурсії, до яких висновків він повинен прийти в ході заходу.
Екскурсія – це результат двох найважливіших процесів: її підготовки й проведення. Вони зв'язані між собою, взаємообумовлені. Неможливо забезпечити висока якість проведення екскурсії при непродуманій підготовці.
У роботі по підготовці нової екскурсії можна виділити два основні напрямки:
– розробка нової теми екскурсії (нової взагалі або нової тільки для даної екскурсійної установи);
– підготовка екскурсовода, що починає або вже працюючого, до проведення нової для нього, але вже раніше розробленої й екскурсії, які проводиться в даній установі.
Перший напрямок – процес створення нової для екскурсійної установи екскурсії. Підготовка нової екскурсії доручає творчій групі. У її склад включається від 3 до 7 чоловік, а в окремих випадках і більше, залежно від складності теми. У більшості своєї це працюючі в установі екскурсоводи. Часто як консультанти запрошуються фахівці різних областей – науковці музеїв, викладачі вузів і середніх шкіл і т.д.
Звичайно кожному з учасників творчої групи доручає розробка одного з розділів, однієї з підтем екскурсії або одного або декількох питань підтеми. З метою контролю за роботою вибирається керівник творчої групи. [№15, стор. 151–152]
Підготовка нової екскурсії проходить три основні ступені:
• Попередня робота – підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань по даній темі, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно із цим відбувається відбір об'єктів, на які буде побудована екскурсія.
• Безпосередня розробка самої екскурсії включає: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу й розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.
• Завершальний ступінь – прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, які захистили свою тему, до роботи на маршруті.
У простому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: введення, основна частина, висновок.
Введення, як правило, складається із двох частин:
– організаційної (знайомство з екскурсійною групою й інструктаж екскурсантів про правила безпеки в дорозі й поводження на маршруті);
– інформаційної (коротке повідомлення про тему, протяжність і тривалість маршруту, час відправлення й прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).
Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, об'єднанні показу й розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбор об'єктів так, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певному дозуванні за часом і залежно від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.
Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Він повинен займати за часом 5–7 хвилин і складатися із двох частин. Перша – підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізовує мета екскурсії. Друга – інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити дану тему. Висновок так само важливий, як і вступ, і основна частина.
Дуже важливо, щоб екскурсія була досить цікава. Але не менш істотно, щоб вона не була перевантажена потоком непотрібної туристам інформації, щоб спосіб подачі матеріалу не був стомлюючої, а сприяв би сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку із цим тематика екскурсії неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій, іноземців і т.д.).
Такий облік називається диференційованим підходом до екскурсійного обслуговування. Він повинен ураховувати не тільки інтереси, але й цілих споживачів. Якщо екскурсія надається, наприклад, у рамках фольклорного тура, то основний упор у розповіді й показі необхідно робити на історію, пам'ятники, національні особливості регіону. Якщо ж екскурсія входить у програму ділового тура, то потрібно приділяти увагу показу різних ділових і суспільних центрів і т. п. При організації екскурсійного обслуговування в рамках курортного відпочинку привабливі екскурсійні прогулянки зі спостереженням природних ландшафтів, пам'ятників, об'єктів.
У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх у тій послідовності, що зложилася в практиці роботи екскурсійної установи. Уперше поняття «етапи підготовки екскурсії» було уведено в побут в 1976 р. Тоді ж було названо п'ятнадцять етапів:
1. Визначення мети й завдань екскурсії.
2. Вибір теми.
3. Відбір літератури й складання бібліографії.
4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями й фондами музеїв по темі.