Тестом (від англ. test — проба, випробування) в спортивній практиці називається вимірювання або випробування, що проводиться з метою визначення стану або здібностей людини. Різних вимірювань і випробувань може бути проведено дуже багато, але не всякі вимірювання можуть бути використані як тести. Тестом в спортивній практиці може бути названо тільки те вимірювання або випробування, яке відповідає наступним метрологічним вимогам:
— повинна бути визначена мета застосування тесту; стандартність (методика, процедура і умови тестування повинні бути однаковими у всіх випадках застосування тесту);
— слід визначити надійність і інформативність тесту;
— для тесту необхідна система оцінок;
— слід вказати вид контролю (оперативний, поточний або етапний).
Тести, що задовольняють вимогам надійності і інформативності, називають добротними, або автентичними.
Процес випробувань називається тестуванням, а одержане у результаті вимірювання або випробування числове значення є результатом тестування (або результатом тесту). Наприклад, біг на 100 м — це тест; процедура проведення забігів і хронометражу — тестування; час бігу — результат тесту.
Що стосується класифікації тестів, то аналіз зарубіжної і вітчизняної літератури показує, що існують різні підходи до цієї проблеми. Залежно від області застосування існують тести: педагогічні, психологічні, досягнень, індивідуально-орієнтовані, інтелекту, спеціальних здібностей і т.д. За методологією інтерпретації результатів тестування тести класифікуються на нормативно-орієнтовані і критерійно-орієнтовані [28].
Нормативно-орієнтований тест дозволяє порівнювати досягнення (рівень підготовки) окремих випробовуваних один з одним. Нормативно-орієнтовані тести використовуються для того, щоб одержати надійні і нормально розподілені бали для порівняння тестованих. Бал (індивідуальний бал, тестовий бал) - кількісний показник вираженості вимірюваної властивості у даного випробовуваного, одержаний за допомогою даного тесту.
Критерійно-орієнтований тест дозволяє оцінювати, в якому ступені випробовувані оволоділи необхідним завданням (руховою якістю, технікою рухів і т.д.).
1.3.1 Різновиди рухових тестів
Тести, в основі яких лежать рухові завдання, називають руховими, або моторними. Результатами їх можуть бути або рухові досягнення (час проходження дистанції, число повторень, пройдена відстань і т.п.), або фізіологічні і біохімічні показники.
Залежно від цього, а також від цілей рухові тести підрозділяються на три групи.
Тести, результати яких залежать від двох і більш чинників, називаються гетерогенними, а якщо переважно від одного чинника — гомогенними тестами. У спортивній практиці частіше використовується не один, а декілька тестів, що мають загальну кінцеву мету. Таку групу тестів прийнято називати комплексом, або батареєю, тестів.
· Стандартні функціональні проби
а) по величині виконаної роботи або
б) по величині фізіологічних зрушень
· Фізіологічні або біохімічні показники при стандартній роботі. Рухові показники при стандартній величині фізіологічних зрушень
· Реєстрація ЧСС при стандартної роботі 1000 кгм/хв. Швидкість бігу при ЧСС 160 уд/хв.
· Максимальні функціональні проби
· Показати максимальний результат
· Фізіологічні або біохімічні показники
· Визначення максимального кисневого боргу або максимального споживання кисню.
· Фізичні вправи, що відображають урівень розвитку фізичних якостей (рухових спосібностей).
Правильне визначення мети тестування сприяє правильному підбору тестів. Вимірювання різних сторін підготовленості спортсменів повинні проводитися систематично. Це дає можливість порівнювати значення показників на різних етапах тренування і залежно від динаміки приростів в тестах нормувати навантаження.
Ефективністьнормування залежить від точності результатів контролю, яка, у свою чергу, залежить від стандартності проведення тестів і вимірювання в них результатів.
Для стандартизації проведення тестування в спортивній практиці слід дотримувати певні вимоги:
1) режим дня, передуючого тестуванню, повинен будуватися за однією схемою. У ньому виключаються середні і великі навантаження, але можуть проводитися заняття відновного характеру. Це забезпечить рівність поточних станів спортсменів, і початковий рівень перед тестуванням буде однаковим;
2) розминка перед тестуванням повинна бути стандартною (по тривалості, підбору вправ, послідовності їх виконання);
3) тестування по можливості повинні проводити одні і
ті ж люди що уміють це робити;
4) схема виконання тесту не змінюється і залишається постійною від тестування до тестування;
5) інтервали між повтореннями одного і того ж тесту повинні ліквідовувати стомлення, що виникло після першої спроби;
6) спортсмен повинен прагнути показати в тесті максимально можливий результат. Така мотивація реальна, якщо в ході тестування створюється обстановка, змагання.
Проте цей чинник добре діє при контролі підготовленості дітей. У дорослих спортсменів висока якість тестування можливо лише в тому випадку, якщо комплексний контроль буде систематичним і по його результатах коректуватиметься зміст тренувального процесу.
Опис методики виконання будь-якого тесту повинен враховувати всі ці вимоги.
Точність тестування оцінюється інакше, ніж точність вимірювання. При оцінці точності вимірювання результат вимірювання зіставляють з результатом, одержаним точнішим методом. При тестуванні можливість порівняння отриманих результатів з точнішими найчастіше відсутня. І тому потрібно перевіряти не якість одержуваних при тестуванні результатів, а якість самого вимірювального інструменту — тесту. Якість тесту визначається його інформативністю, надійністю і об'єктивністю. Надійність тестів.Надійністю тестів називається ступінь збігу результатів при повторному тестуванні одних і тих же людей в однакових умовах. Цілком зрозуміло, що повний збіг результатів при повторних вимірюваннях практично неможливий.
Варіацію результатів при повторних вимірюваннях називають внутрішньо індивідуальною, внутрішньо груповою або внутрікласовою. Основними причинами такої варіації результатів тестування, яка спотворює оцінку дійсного стану підготовленості спортсмена, тобто вносить певну помилку або погрішність в цю оцінку, є наступні обставини:
1) випадкові зміни стану випробовуваних в процесі тестування (психологічний стрес, звикання, стомлення, зміна мотивації до виконання тесту, зміна концентрації уваги, нестабільність початкової пози і інших умов процедури вимірювань при тестуванні);
2) неконтрольовані зміни зовнішніх умов (температура, вологість, вітер, сонячна радіація, присутність сторонніх осіб і т.п.);
3) нестабільність метрологічних характеристик технічних засобів вимірювання (ТЗВ), використовуваних при тестуванні. Нестабільність може бути викликана декількома причинами, обумовленими недосконалістю вживаних ТЗ: погрішністю результатів вимірювання із-за змін напруги мережі, нестабільністю характеристик електронних вимірювальних приладів і датчиків при змінах температури, вологості, наявністю електромагнітних перешкод і т.п. Слід зазначити, що з цієї причини погрішності вимірювань можуть складати значні величини;
4) зміни стану експериментатора (оператора, тренера, педагога, судді), що здійснює або оцінюючого результати тестування, і заміна одного експериментатора іншим;
5) недосконалість тесту для оцінки даної якості або конкретного показника підготовленості.
Для визначення коефіцієнта надійності тесту існують спеціальні математичні формули.
Градація рівнів надійності тестів
Надійність. Кажучи про надійність тестів, розрізняють їх стабільність (відтворюваність), узгодженість, еквівалентність.
Під стабільністю тесту розуміють відтворюваність результатів при його повторенні через певний час в однакових умовах. Повторне тестування звичайно називають ретестом. Стабільність тесту залежить від наступних компонентів:
— виду тесту;
— контингенту випробовуваних;
— тимчасового інтервалу між тестом і ретестом.
Для кількісної оцінки стабільності використовується дисперсійний аналіз по тій же схемі, що і у разі розрахунку звичайної надійності.
Узгодженість тесту характеризується незалежністю результатів тестування від особистих якостей особи, що провідної або оцінює тест. Якщо результати спортсменів в тесті, який проводять різні фахівці (експерти, судді), співпадають, то це свідчить про високий ступінь узгодженості тесту. Ця властивість залежить від збігу методик тестування у різних фахівців.
Коли створюється новий тест, обов'язково потрібно перевірити його на узгодженість. Робиться це так; розробляється уніфікована методика проведення тесту, а потім два або більш фахівця по черзі в стандартних умовах тестують одних і тих же спортсменів.
Еквівалентність тестів. Одну і ту ж рухову якість (здатність, сторону підготовленості) можна зміряти за допомогою декількох тестів. Наприклад, максимальну швидкість — за наслідками пробіжки з ходу відрізків в 10, 20 або 30 м. Силову витривалість — по числу підтягань на щаблині, віджимань в упорі, кількості підйомів штанги в положенні лежачи на спині і т.д.
Еквівалентність тестів визначається таким чином: спортсмени виконують один різновид тесту і потім після невеликого відпочинку — іншу і т.д.