За даними сейсмокардіограми, до початку велоергометричного тесту амплітудні показники послідовно зменшувалися від початку до кінця навчального року в обох групах досліджуваних, а часові були більш стабільними. Відразу після відмови від роботи серцевий цикл був скороченим, фаза стрімкого зниження ЧСС переходила у фазу повільного зниження ЧСС. Як і до тесту, амплітудні параметри знижувалися від осіннього до весняного періоду навчання в обох групах, але амплітудний коефіцієнт знижувався тільки у курсантів-жінок ЕГ у весняний період.
Аналіз параметрів варіаційної пульсограми показав, що у студенток КГ зменшувався розкид кардіоциклів при зменшенні їх максимального значення, тобто посилювався симпатикотонічний вплив на кардіоритм. Було також встановлено, що під час застосування авторської програми у курсантів-жінок ЕГ достовірно (р<0,05) покращувалися параметри тривалості максимально довгих кардіоциклів, а у студенток КГ вони достовірно (р<0,05) погіршувалися (скорочувалися). Відразу після велоергометричного тесту відновлення відбувалося швидше у курсантів-жінок ЕГ як в осінній, так і у весняний період навчання.
Ми також оцінили ступінь недовідновлення показників варіаційної пульсограми через 10 хв після навантаження в обох групах у різні періоди навчального року. Проведений аналіз дозволив констатувати, що у курсантів-жінок ЕГ більшість показників (7 з 8 показників) наближалися до вихідних, причому недовідновлення становило від 2 до 20%, а у студенток КГ навпаки – недовідновлення було за більшістю показників. Це свідчить про те, що заняття за авторською програмою фізичної підготовки сприяли не тільки зростанню функціональних можливостей під час виконання тестових навантажень, а й підвищенню ефективності кардіорегуляції у відновному періоді.
Застосування авторської програми на фоні покращення показників серцево-судинної системи призвело і до покращення рівня спеціальної фізичної підготовленості. У досліджуваних КГ та ЕГ було оцінено рівень засвоєння чотирьох тем, які вивчали в обох групах протягом навчального року і які передбачали набуття навичок виконання одних і тих же заходів фізичного впливу (рис. 3).
В досліджуваних обох груп відзначено зростання рівня спеціальної фізичної підготовленості протягом навчального року. Проте темпи приросту у курсантів-жінок ЕГ достовірно перевищують (більше ніж удвічі) показники приросту у студенток контрольної групи («відмінно» у КГ – 7,89%, в ЕГ – 13,16%; «добре» у КГ – 2,63%, в ЕГ – 26,31%; «задовільно» зменшився на 5,27% у КГ та на 34,21% в ЕГ). Отже, заняття за авторською програмою сприяли зростанню рівня загальної та спеціальної фізичної підготовленості і при цьому позитивно впливали на стан серцево-судинної системи досліджуваних, що свідчить про її ефективність.
У п’ятому розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” показано повноту вирішення завдань дослідження. Результати нашого дослідження підтверджують думки О. Шалепи (1999–2002), А. Меся (2001), В.Б. Добровольського (2003) про те, що показники спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності курсантів-жінок тісно взаємопов’язані. У процесі дослідження отримано дані, які доповнюють наявні розробки та розкривають нові результати з проблеми дослідження (Шалепа О., 1999–2002; Ярмощук О., 2000-2002; Шамардина Г.Н., Кошелева Е.А., 2003). Результати нашого дослідження також доповнюють дані низки фахівців (Галайтатий Г.Д., 1997; Ярмощук О., 2000–2002, Платонов В.М., 2004; Магльований А.В., 2006) про необхідність запровадження самостійних, групових та індивідуальних занять курсантів-жінок для оптимізації спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності з урахуванням специфіки навчання, режимів фізичних навантажень та індивідуальних особливостей.
За результатами проведених досліджень ми вперше теоретично обґрунтували, розробили та експериментально випробували авторську програму спеціальної фізичної підготовки курсантів-жінок вищих навчальних закладів системи МВС України, яка характеризується відповідністю структури і змісту навчального матеріалу структурі і змістові майбутньої професійної діяльності.
Також уперше на основі порівняльного аналізу доведено, що раціональне поєднання загальної та спеціальної фізичної підготовки, а також урахування індивідуальних особливостей структури фізичної підготовленості курсантів-жінок в організації та проведенні занять зі спеціальної фізичної підготовки дозволяє досягти вірогідного (р<0,05) покращення рівня показників фізичної працездатності, спеціальної фізичної підготовленості та функціонального стану серцево-судинної системи осіб жіночої статі, які навчаються у вищих навчальних закладах системи МВС України.
ВИСНОВКИ
1. Аналіз науково-методичної літератури та документів, які регламентують навчальний процес у спеціальних вищих навчальних закладах силових структур дав підстави стверджувати, що належна фізична підготовка є важливою передумовою якісної професійної підготовленості випускників цих ВНЗ до практичної діяльності. Разом з тим проблема підвищення якості спеціальної фізичної підготовки курсантів-жінок у вищих навчальних закладах системи МВС України, незважаючи на значну кількість розробок з проблематики особливостей реагування жіночого організму на фізичні навантаження різної потужності, збереження та зміцнення здоров’я жінок, їх фізичного розвитку в умовах екстремального негативного екологічного та професійного впливу на імунітет, їхню репродуктивну функцію та адаптаційні можливості організму, залишається недостатньо вивченою. Враховуючи особливості жіночого організму у прояві фізичних якостей та необхідність працівникам міліції вступати у протиборства з агресивними і, як правило, добре фізично підготовленими порушниками, проблема спеціальної фізичної підготовки курсантів-жінок вищих навчальних закладів МВС України набула надзвичайної актуальності.
2. Виходячи з процесів євроінтеграції у сфері освіти, враховуючи конституційні й функціональні особливості жіночого організму та фундаментальні закономірності його адаптації до фізичних навантажень, спеціальну фізичну підготовку курсантів-жінок доцільно здійснювати за модульною програмою та з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності. Виходячи з погодно-кліматичних умов в осінній та весняний періоди навчального року, акцент слід робити на підвищенні загальної фізичної підготовленості та працездатності, а в зимовий період – на вдосконаленні спеціальної фізичної підготовленості.
3. Упродовж навчального року у досліджуваних обох груп відбулися позитивні зміни показників фізичної підготовленості й працездатності та параметрів серцево-судинної системи, але у курсантів-жінок експериментальної групи, які займалися за авторською програмою, вони мали більш виражений характер. Зокрема, від осіннього до весняного періоду навчання показники фізичної підготовленості покращилися таким чином: швидкості – на 0,4% у КГ та 4,2% в ЕГ, витривалості – на 0,6% у КГ і 4,0% в ЕГ; спритності – на 1,1% у КГ та 5,4% в ЕГ; сили м’язів: рук – на 5,7% у КГ та 8,0% в ЕГ, ніг – на 0,4% у КГ та 3,3% в ЕГ, живота – на 2,3% у КГ та 7,4% в ЕГ. За показниками РWC170 та МПК у КГ та ЕГ простежується подібна тенденція:зростання РWC170 на 1,4% в КГ та 20,6% в ЕГ та зростання МПК на 0,8% в КГ та 12% в ЕГ. Позитивні зміни параметрів серцево-судинної системи характеризуються насамперед тим, що відразу після відмови від виконання велоергометричного тесту і через 10 хв відпочинку в ЕГ більшість показників (7 із 8 показників) наближалися до вихідних, а у студенток КГ навпаки – більшість показників недовідновлювалися.
4. Порівняльний аналіз ефективності занять контрольної групи за програмою фізичної підготовки для вищих навчальних закладів МВС України та експериментальної за авторською програмою зі спеціальної фізичної підготовки впродовж навчального року засвідчив вірогідну перевагу (р<0,05–0,001) у весняний період навчання експериментальної групи над контрольною, а саме: за показниками швидкості – на 12,6%; витривалості – на 7,3%; спритності – на 8,5%; сили м’язів: рук – на 19,2%, ніг – на 5,9%, живота – на 21,1%; за показниками фізичної працездатності – на 21,6% і максимального поглинання кисню – на 12,6%.
5. Вивчення показників системної гемодинаміки (ЧСС у стані спокою, реакція серцево-судинної системи на дозовані фізичні навантаження та навантаження “до відмови”, якість процесів відновлення після навантаження “до відмови”, показники варіаційної пульсограми та ін.) упродовж навчального року свідчить про більш виражені їх позитивні зміни в експериментальній групі (р<0,05–0,001). Так, у курсантів-жінок ЕГ відновлення показників гемодинаміки відразу після відмови від виконання велоергометричного тесту і через 10 хв відпочинку в осінній період навчання складало 51,14 та 53,21% відповідно, а у весняний період навчання відновлювалися 71,20 та 74,26% показників. У студенток КГ в осінній період навчання відновлювалися 28,5 і 41,5%, а у весняний період навчання – 32,86 та 46,23% відповідно, що підтверджує ефективність адаптаційних реакцій на розвивальні впливи занять за авторською програмою спеціальної фізичної підготовки у курсантів-жінок ЕГ.