Вступ
Розділ 1. Огляд літератури стосовно туристичного потоку в Італії
Розділ 2. Теоретичні аспекти поняття туристичний потік
2.1 Поняття туристичного потоку
2.2 Статистика туристських потокыв
2.3 Туристичні потоки і економіка туризму
Розділ 3. Аналіз туристичних потоків Італії
3.1 Історичні передумови туризму в Італії
3.2 Географічні особливості туризму в Італії
Висновок
Список літератури
Додаток
Актуальність даної теми величезна, адже Італію відвідують не тільки російські та українські туристи, але і гості з-за кордону.
Туристський потік – це кількість зареєстрованих туристів, що побували в тій або іншій місцевості. Кількість прибутку (виїзду) служить основним показником, що характеризує туристський рух для конкретного туристського центру.
Але також туристські потоки можна розглянути і як деякі географічні напрями. Для цього, звичайно ж, потрібно знати, звідки і куди ці величезні туристські маси прямують. Ну а вивчивши подібну динаміку можна, наприклад, вже робити виводи, в якому саме регіоні найбільш популярний ваш туристський центр, а де слід провести рекламну кампанію, аби підсилити попит на турпродукт.
Все це підкреслює актуальність, вибраною нами для дослідження теми.
Об'єктом нашого дослідження слід вважати особливості туристичного потоку в Італії та обслуговування туристів на підприємствах туризму.
Предметом же даного дослідження, вважатиметься аналіз туристичних потоків в Італії.
Мета даної курсової роботи – виявити зовнішні та внутрішні туристичні потоки на прикладі Італії.
Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:
виділити і охарактеризувати основу туристичного потоку;
розкрити класифікацію засобів туристичного потоку;
детально розглянути особливості обслуговування туристів Італії.
Розділ 1. Огляд літератури стосовно туристичного потоку в Італії
В періодичних статтях(див. додаток А) дається визначення туристичного потоку зокрема в Італію, ці статті представлені 2002-2008 рр.. Визначаються напрямки щодо його пожвавлення. Адже, Італія, напевно, найпривабливіша для туризму країна.
Усі подорожі як у внутрішньому, так і в міжнародному туризмі кваліфікуються як організовані і неорганізованна.
Організованим туризмом вважаються індивідуальні і групові подорожі по своїй країні або за межу, здійснювані з допомогою або за допомогою туристських фірм.
Неорганізованим туризмом вважаються індивідуальні і групові подорожі по своїй країні або за межу, організовувані їх учасниками. У нашій країні по відношенню до цієї категорії туризмові часто. Застосовується термін «самодіяльний туризм» (у просторіччі «дикуни»). Спеціальна статистика організованого і неорганізованого туризмові в національному і міжнародному масштабах не ведеться, проте, по зниженнях ціни експертів, на частку організованого туризмові доводитися близько 35%, на частку неорганізованого туризмові - близько 65% загального об'єму Світового туризмові. Загалом туристському обміні з країнами далекого зарубіжжя частка організованих подорожей у в'їзному туризмі складає близько 30%, у виїзному туризмі - примерно43%.
Хоча частка організованих подорожей поки що значно уступає довше неорганізованих поїздок, в абсолютних цифрах організований туризм складає вельми численні потоки, які з долі в рік зростають.
Туристська фірма - збірне поняття. Під нею мається на увазі підприємницька структура, що займається на комерційній основі посередницькими операціями в сфері купівлі-продажу туристських послуг. Сама туристська фірма не проводити туристські послуги, вона не розташовує для цього необхідним засобами виробництва, тому виконує чисто посередницькі функції, а саме за дорученням споживача купує різні туристські послуги у виробників (готелів, транспортних підприємств, підприємств живлення і розваги й ін.). Туристська фірма займає місце посередника між виробником і споживачем туристських послуг (туристами).
Туристський бізнес у більшій частині країн представлень численними підприємницькими структурами. Смороду створюються і здійснюють діяльність відповідно до національного законодавства і зобов'язані строго дотримувати встановлені для них стандарти, вимоги, умови.
Слід підкреслити, що в діяльності туристських фірм спостерігаються істотні відмінності, пов'язані з об'ємами і характером операцій, місцем на ринку, спеціалізацією діяльності й іншими умовами туристського ринку.
Перш за всі туристські фірми діляться на туроператорів (турорга-нізаторов) і турагентства (турагентів).
Туроператори є оптовими продавцями туристського продуктові і займають місце між виробниками туристських послуг і їх роздрібними продавцями. Для створення масового туристського продуктові смороду купують у готелів, ресторанів, транспортних підприємств великий об'єм їх послуг, з яких формують турпакети для групових і індивідуальних подорожей по встановлених маршрутах.
Туроператори є головними генераторами організованого туризмові. Основні завдання їх роботи полягають у вивченні і задоволенні ринкового попитові. Оптовим турфірмам доводитися інвестувати в розвиток свого бізнесу значні фінансові кошти, необхідні для просування своїх торгової марки і продуктові, створення ефективної збутової мережі й ін.
Велика фрагментарність і сегментація туристського ринку і попиту викликає необхідність концентрації діяльності туроператорів на конкретних напрямах спеціалізації свого турпродукта.
Також були проаналізовані такі джерела:
Ільіна Е.Н. Туроперейтінг: організація діяльності М. 2002. в джерелі йдеться про те, що туризм стає дедалі прибутковішою галуззю економіки і набуває все відчутнішого значення для господарства як окремих країн, так і цілих регіонів. Масштаб і стабільність темпів зростання перетворюють туризм на одну з пріоритетних галузей. В 2000 р. прибутки від туризму склали $ 475,8 млрд., що перевищило обсяги світової торгівлі автомобілями та продуктами харчування.
Активізація діяльності туристичної сфери забезпечується наявністю розвиненої індустрії туризму, створенням ринку туристичних послуг, забезпеченням галузі кваліфікованими кадрами.
Основним ринковим продуктом у туризмі є тури - спеціально розроблені програми в комплексі з системою заходів для їх реалізації, спрямовані на задоволення мети відпочинку.
Розробка турів, їх ринкова реалізація і організація споживання є основою діяльності туристичних підприємств - туроператорів і турагенцій. Це найбільш трудомістка робота, виконання якої вимагає різнобічних знань і навичок як теоретичного, так і практичного характеру. Саме ця потреба обумовила виокремлення методичного аспекту розробки і організації турів в окрему навчальну дисципліну.
Даний навчальний курс має суто практичну спрямованість. Він розрахований на студентів старших курсів, що вже мають певну теоретичну базу в результаті вивчення комплексу спеціальних дисциплін: туристичні ресурси, організація і економіка туризму, системи гостинності, основи маркетингу і менеджменту. Методична побудова курсу передбачає обов'язкове практичне закріплення теоретичного матеріалу.
Лекційну частину курсу можна умовно поділити на чотири розділи: теоретико-методичний, у якому викладені основні підходи і принципи розробки туристичного продукту; власне методику розробки певного виду турів; економічний, у якому розглядаються питання розрахунку собівартості і ринкової ціни турпродукту; маркетинговий, що висвітлює проблеми конкурентоздатності турпродукту, методи його просування на ринку туристичних послуг. Вивчення кожного розділу супроводжується виконанням відповідних практичних завдань, які дозволяють відпрацювати окремі аспекти з розробки турів (за їх мотивацією, видом, формою, напрямком, основними споживчими сегментами та іншими характеристиками).
Зорін і.В., Квартальнов в.А. Енциклопедія туризму: Довідник. – М.: Фінанси і статистика, 2001 в книзі розповідається про те, що сьогодні, коли вітчизняний книжковий ринок насичений работами по туризму в основному прикладного характеру, гостро встало питання про видання підручника комплексного типа, що поєднує теорію з практикою ведення туристського бізнесу. Фундаментальниє знання важливі не самі по собі, а як інструмент, позволяющий фахівцеві орієнтуватися на реальному світі туризму.
Справжній підручник є виданням такого роду. Представлена в нім теорія, що спирається на конкретні факти розвитку міжнародного туризму, у свою чергу покликана забезпечити пізнання істоти цього суспільного явища. Вона дає наукове пояснення просторовій організації туризму, происходящим в нім процесам, дозволяє осмислити туристську практику, виявити принципи раціонального господарювання, обснувати політику держави в області туризму.
Крім того, інформація, що міститься в підручнику, допоможе грамотно діяти в реальному житті в будь-якій якості: прідприємцю, працівникові туристської компанії або службовцеві в структурі управління туризмом, а також самому туристові. Знання механізму функціонування туристської системи і закономірностей її розвитку незамінні при ухваленні управлінських рішень, виробленні стратегії конкуренції і ціноутворення в умовах влади ринку. Чим глибше будуть ці знання, тим вище рейтинг фахівця.
Багатий фактичний матеріал використовується не лише в якості ілюстрацій до теоретичних положень, але має більшу самостійну цінність. Підручник знайомить з рівнем туристською активності, мір0ою концентрації туристських ринків, кількісними оцінками економічного вкладу міжнародного туризму і так далі.
Підручник спирається на матеріали спеціалізованих ООН, Європейського Союзу, Усесвітньою туристською організації (СОТ), національних туристських адміністрацій, Держкомстату Росії і ін. Автором притягувався спеціалізований періодичний друк.