– набрання чинності обвинувальним вироком суду;
– винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження його дієздатності, визнання його недієздатним;
– винесення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
– винесення за згодою судді постанови про припинення кримінальної справи щодо нього з нереабілітуючих підстав;
– переводу чи обрання судді на іншу посаду за його згодою;
– звільнення судді з посади в порядку дисциплінарного провадження або за професійною невідповідністю;
– імпічменту Верховною Радою України.
Про наявність підстав для припинення повноважень судді та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє голові Ради, до компетенції якого належить обрання судді, в строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді (ч. 2 ст. 15).
Суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім’я голови суду чи голови вищестоящого суду або голови Ради, до компетенції якої належить обрання судді. В разі неподання у встановлений термін особистої заяви повноваження судді припиняються через місяць з дня досягнення відповідного віку без права на відставку.
За ст. 37 Закону України “Про статус суддів” суддю може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного провадження за:
1) неналежне виконання обов’язків, передбачених статтею 6 Закону, якщо до нього раніше застосовувались дисциплінарні стягнення;
2) грубе порушення службових обов’язків;
3) вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям посади судді;
4) порушення вимог, передбачених статтею 5 Закону;
5) з підстав, передбачених пунктами 4 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (прогулу без поважних причин, появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння).
Суддю також може бути звільнено з посади з підстав, передбачених пунктом 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності).
Деякі положення про порядок звільнення передбачені у Законі України “Про прокуратуру”[10].
За ст. 2 Закону України “Про прокуратуру” звільнення (відставка) Генерального прокурора України протягом строку повноважень може мати місце лише у випадках вчинення ним злочину, порушення виконання службових обов’язків, у зв’язку з неможливістю виконання обов’язків за станом здоров’я, а також за власним бажанням.
В усіх випадках питання про відставку Генерального прокурора України вирішується Верховною Радою України.
Порядок звільнення прокурорів визначається Генеральним прокурором України відповідно до законодавства (ст. 15 Закону України “Про прокуратуру”).
Досить докладно підстави і порядок звільнення викладено у Законі України “Про державну службу”[11]. Крім підстав для звільнення, передбачених КЗпП України, Закон передбачає і інші:
Державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (ст. 4 – Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.);
2) недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону (державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу);
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (ст. 23 Закону – граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок);
4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст. 12 Закону – Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками; в інших випадках, встановлених законами України);
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону;
7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.
За державними службовцями, які займали посади першої категорії не менше трьох років і звільнені у зв’язку із зміною складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток на період працевлаштування, але не більше одного року.
Державна служба може бути припинена в результаті відставки.
Відставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою заявою.
Підставами для відставки є:
– принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі;
– примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об’єднанням громадян, громадянину;
– стан здоров’я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).
Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов’язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України.
У разі відставки державного службовця, який не досяг пенсійного віку, але має достатній для призначення пенсії стаж (для чоловіків – 25, для жінок – 20 років) і відпрацював на посадах першої чи другої категорії не менш як п’ять років, йому виплачується щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення пенсійного віку.
У наказі Міністерства освіти України “Про порядок наймання та звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у загальнодержавній власності” від 5 серпня 1993 року встановлюється порядок припинення трудових відносин для педагогічних працівників.
Положення передбачає:
– трудовий договір розривається відповідно до чинного законодавства;
– після закінчення строку договору педагогічні працівники звільняються з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не вимагає їх припинення. Що стосується контракту, то він повинен бути припинений, продовжений або укладений на новий строк. Якщо строк контракту закінчився, то працівник звільняється з роботи також за п. 2 ст. 36 КЗпП України.
– підстави розірвання контракту, крім встановлених чинним законодавством, можуть визначатися угодою сторін у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи керівника закладу повинно проводитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.
– при розірванні контракту з підстав, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці працівника.
– педагогічний працівник може бути звільнений з роботи тільки після закінчення навчального року, якщо інше не передбачено трудовим договором, контрактом.
Відповідно до положення є особливості припинення трудових відносин з науково-педагогічними працівниками, які працюють на умовах строкового договору або контракту. Так, згідно з п. п. 3.8, 5.2 Положення[12] за два місяці до закінчення терміну контракту (строкового договору) сторони повинні визначитись: будуть продовжені трудові відносини чи не будуть. Якщо є згода сторін на продовження трудових відносин, то контракт (строковий договір) може бути продовжено або укладено на новий термін. Якщо такої згоди немає, то строковий договір, або контракт припиняється по закінченню терміну (п. 2 ст. 36 КЗпП України). Якщо сторони не дійшли згоди про продовження трудових відносин, то за два місяці по закінченню терміну контракту (строкового договору) відповідно до п. 5.2 Положення оголошується конкурс, в якому науково-педагогічний працівник має право взяти участь. Якщо він не брав участі у конкурсі чи не був рекомендований конкурсною комісією до укладання контракту, то по закінченню терміну контракту звільняється за п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку договору)[13].