Швидкими темпами нарощувалось поголів’я худоби і птиці. Так, великої рогатої худоби стало більше майже на 6 млн. голів (або на 54,8%), свиней — на 9,5 млн. (або в 2,4 рази), овець і кіз — на 5,8 млн. (або в 2 рази) і т.д.
Як видно з даних таблиці 1, в наступні 10 років високі темпи приросту обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в основному збереглися. Скорочення торкнулися тільки картоплі і вовни.
Таблиця 1.
Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції в Україні (7, с.47).
| Роки | Показники | Зерно | Цукровібуряки | Соняш-ник | Льон-довгунець | Картопля | Овочі |
| 1961-1965 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 27057 2625 110,7 | 30700 5301 120,4 | 2287 857 159,9 | 67 -6 91,8 | 18446 -2664 87,4 | 4994 562 112,7 |
| 1966-1970 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 32534 5480 120,3 | 42850 12150 139,6 | 2830 543 123,7 | 87 10 130 | 20294 1848 110 | 5585 591 111,8 |
| 1971-1975 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 38870 6336 119,5 | 40875 -2065 95,2 | 2712 -118 95,8 | 120 33 137,9 | 21019 725 103,6 | 6577 992 117,8 |
| 1976-1980 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 41526 2656 106,8 | 45966 5181 112,7 | 2422 -290 89,3 | 124 4 103,3 | 20542 -477 97,7 | 7579 1002 115,2 |
| 1981-1985 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 37881 -3645 91,2 | 38976 -6990 84,8 | 2287 -135 94,4 | 104 -20 83,9 | 20013 -529 97,4 | 7377 -202 97,3 |
| 1986-1990 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 47431 9550 125,2 | 43845 4869 112,5 | 2732 445 119,5 | 110 6 105,8 | 17965 -2048 89,8 | 7449 72 101 |
| 1991-1992 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 38606 -8825 81,4 | 32476 -11369 74 | 2362 -370 86,5 | 105,5 -4,5 95,9 | 17414 -551 96,9 | 5621 -1828 75,5 |
Продовження таблиці 1.
| Роки | Показники | Вовна |
| 1961-1965 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 24476 -550 97,8 |
| 1966-1970 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 24208 -268 98,9 |
| 1971-1975 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 26604 2396 109,9 |
| 1976-1980 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 27544 940 103,5 |
| 1981-1985 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 27922 378 101,4 |
| 1986-1990 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 29763 1841 106,6 |
| 1991-1992 | ВиробництвоПрирістТемпи зрост. | 24510 -5253 82,4 |
До 1970 р. (проти 1960 р.) посівні площі в Україні було скорочено на 765 тис. га (або на 2,3%). При цьому посіви зернових зросли на 1,8 млн. га (або на 13%), а технічних культур — на 365 тис. га (або на 10%), тоді як посіви картоплі та овочевобаштанних зменшилися на 240 тис. га (або на 8,5%). Тепер структурні зміни здійснили за рахунок кормового клину, площу якого скоротили майже на 2,7 млн. га (або на 20%). Вдвічі (з 751 тис. до 1421 тис. га) розширили площі чистих парів,проте цього було явно недостатньо для раціоналізації землекористування (7, с.48).
Саме на ці роки припадають найбільші вилучення сіль- ськогосподарських угіль і орних земель під промислове і гідротехнічне будівництво, під зведення тваринницьких ферм і комплексів, об’єктів виробничої інфраструктури, інженерних і комунікаційних споруд. Їх вибуття компенсувалося залученням до сільськогосподарського обороту но-вих, як правило, менш якісних земель, розорюванням прируслових зон, рекультивацією порушених ділянок. Широкомасштабні перетворення природних ландшафтів виправдовувалися необхідністю інтенсифікувати сільськогос-подарське виробництво на основі розвитку зрошення (за 1961 — 1970 рр. на 722,6 тис. га), осушення ( на 1091,3 тис. га) (7, с.48), випрямлення русел річок, розорювання значної частини лукопасовищних земель, освоєння яруг та інших непридатних земель, розкорчовування чагарників, вирубки лісових масивів тощо.
Інакше кажучи, йшов широкомасштабний наступ на природні агроландшафти з метою їх використання для поточних потреб.
Наступні дві п’ятирічки характеризуються вже меншою стабільністю виробництва: в цей період по більшості найважливіших видів рослинницької і тваринницької продукції спостерігається падіння його обсягів (у середньорічному обчисленні по п’ятирічках); по деяких з них навіть не досягалися колишні показники (треба сказати, що, наприклад, по соняшнику і винограду обсяги виробництва 1966 — 1970 рр. (у середньорічному обчисленні) не досягнуті й досі).
Тривав активний наступ на природу. За 1971 — 1980 рр. в експлуатацію введено 1222,8 тис. га зрошуваних і 1348,5 тис. га осушених земель. При цьому під орні землі, замість площ, які вибувають у зв’язку з промисловою і бу- дівельною діяльністю, освоювалися нові. Різко посилився процес хімізації сільськогосподарського виробництва: якщо в 1970 р. на кожний гектар посівних площ вносилося 55 кг діючої речовини мінеральних добрив, то в 1980 р. — вже 109 кг, а загальне їх споживання зросло за ці роки з 16498,1 тис. до 34005,7 тис. ц (або у 2,1 раза). Істотно розширилися також масштаби застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин від хвороб і шкідників(7,с.49).
Слід зазначити, що і в ті роки збалансованість у розвитку сільського господарства не забезпечувалася. Відставала кормова база галузі, внаслідок чого продуктив-ність тварин практично не підвищувалася і була значно нижчою від їх біологічних можливостей. Так, у 1980 році середньорічний надій молока від 1 корови становив 2272 кг, що є всього на 82 кг (або на 3,7%) більшим, ніж у 1970 році, і на 75 кг меншим, ніж було вже в 1975 році. На рівні 1970 р. — у розмірі 3 кг — залишився середньорічний на- стриг вовни з 1 вівці ( в 1975 р. він був на 0,1 кг більшим). Обсяги виробництва нарощувалися, головним чином, екстенсивним шляхом. Поголів’я великої рогатої худоби збільшилося з 21,4 млн. голів на початок 1971 р. до 25,4 млн. — на початок 1981 р., овець і кіз — відповідно, з 8971 тис. до 9185 тис. Поголів’я свиней за ці роки скоротилося на 4,6% (7, с.49).
За 10-річний період урожайність багатох основних ви- дів вирощуваних культур не тільки не зросла, але й знизилася: по зерну, наприклад,— з 23,4 ц з га в 1970 р. до 23,1 ц з га в 1980 р., по цукрових буряках (фабричних) - з 280 до 274, по соняшнику — з 15,4 до 13,4 і по картоплі - з 99 до 77 (7, с.49).
Таким чином, сільськогосподарське виробництво в ос- новному тупцювало на місці, а зростання обсягів продукції його галузей забезпечувалося за рахунок додаткового за- лучення природних ресурсів. Крім цього, на гідромеліора- тивні роботи затрачувалися величезні капітальні вкладен- ня з державного бюджету, хоча на високоефективне і екологічно безпечне освоєння і використання зрошуваних і осушених земель коштів виділялося явно недостатньо. Для роботи на зрошуваних землях Півдня України мобілі- зувалися сотні тисяч переселенців з інших регіонів України і Росії, а відчутного приросту обсягів виробництва сільсь- когосподарської продукції не одержано.
Тим часом вже в 70-і роки дедалі відчутніше стали проявлятися негативні наслідки великомасштабного осушення земель у Поліссі і зрошення — у степовій зоні. Порушився режим підземних і грунтових вод, активізувалися ерозійні процеси, з’явилися ареали вторинного заболочу- вання і перезволоження грунтів. Надмірне захоплення мінеральними добривами (особливо — їх кислими форма- ми) супроводжувалося закисленням грунтів.
Механізація сільськогосподарського виробництва залишалася на низькому рівні, а продуктивність праці в галузі зростала дуже повільними темпами. Розв’язання соціальних проблем села не було комплексним. Відсталість у розвитку і навіть деградація багатьох елементів продуктивних сил сільського господарства проявлялися дедалі помітніше.