руху транспорту і пішоходів на території автостанції та надання різних послуг пасажирам. Робота автостанції здійснюється відповідно з законом України «Про автомобільний транспорт», «Правил надання послуг пасажирському автомобільному транспорту» затверджених постановою Кабміну міністрів України від 18.02.1997 р. №176 постановою КМУ від 29.01.2003 р. №141 та типового технологічного процесу надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів затверджено наказам Міністерства транспорту України від 28.08.2001 р. №565.
3. Розробка транспортної системи перевезення пасажирів
З ціллю покращення показників ефективності роботи автобусів на міжміських маршрутах розробляється новий технологічний процес перевезення пасажирів, який включає вибір марки рухомого складу, складання розкладу руху та заходів щодо організації праці водіїв та автобусів.
3.1 Маршрутизація
Під маршрутизацією розуміють складання раціональної схеми маршруту для перевезення пасажирів. При цьому потрібно розробити таку маршрутну схему, раціональну з точки зору скорочення загальних витрат часу на переміщення у цілому з урахуванням обмежень, які визначають ефективність роботи транспортних засобів на усьому маршруті [1].
Одним із найбільш розповсюджених методів складання схем маршрутів перевезень є метод Державного науково – дослідницького інституту автомобільного транспорту (НІІАТ).
Обслідування пасажиропотоків переслідують мету шляхом аналізу отриманих даних встановити раціональність прийнятих форм та методів організації перевезень та помітити заходи, які забезпечать покращення роботи автобусів [9].
Раціональна організація руху характеризується рівномірним наповненням автобусів на маршруті. Тому при складанні розкладу необхідно прагнути забезпечити можливе рівномірне наповнення рухомого складу як в цілому на маршруті, так і на усіх ділянках окремих маршрутів. Це можливо виконати в тому випадку, якщо розклад складено на основі аналізу матеріалів обслідування пасажиропотоку з урахуванням коливань його по маршрутах та часу.
Дані, отримані при обслідуванні пасажиропотоків табличним методом шляхом опитування пасажирів у автобусі, дозволяють виявити цілеспрямованість коректування маршрутів і у випадку необхідності провести її. Можливі наступні варіанти коректування, а саме позначення: скороченого маршруту, якщо на якийсь частині пасажиро потік значно вище, чим по усьому маршруту; збільшеного маршруту, якщо значна частина пасажирів слідкує дальніше кінцевої зупинки; полу експресних та експресних маршрутів, якщо мається великий відсоток пасажирів, які слідкують поміж окремими проміжними, початковими та кінцевими пунктами; замість одного – двох самостійних маршрутів з різною частотою руху, якщо пасажиро потік на маршруті поділяється на дві неоднакові по потужності частини і в окремому пункті трапляється повна зміна пасажирів; часових маршрутів по напрямках, де значні пасажиропотоки спостерігаються в окремі часи суток, дні неділь та сезони року [9].
Для оцінки існуючої маршрутної схеми і часткової її зміни розглядають:
– використання місткості автобусів по ділянках і в цілому по маршруту;
– дані, які характеризують своєчасність перевезень по маршрутах;
– розподіл пасажирів між зупиночними пунктами маршрутів;
– роботу пунктів пересадки;
– відсоток пересадження пасажирів по окремим автобусам маршруту, транспортним вузлам з розподіленням по видах транспорту;
– кореспонденцію пересаджених пасажирів на маршрутах, на котрих проводили обстеження;
– пасажиро обмін основних зупиночних пунктів та величину змінності пасажирів на неї;
Особливу увагу приділяють вивченню пересадженню пасажирів.
Високий відсоток пасажирів, які пересаджуються вказують на незадовільну організацію транспортного обслуговування, що у більшості випадків пояснюється неправильним розташуванням, необґрунтованою протяжністю маршрутів.
Зменшення пересадженості (окремо покращення якості обслуговування пасажирів на маршрутах) збільшує експлуатаційну швидкість автобусів, знижуючи тим самим їх необхідну кількість.
На підставі аналізу існуючої організації перевезень пасажирів на магістралях розробляються заходи для покращення роботи автобусів.
При цьому передбачають: організацію нових автобусних маршрутів або заміну існуючих маршрутів іншими, більш відповідаючи інтересам пасажирів; коректування маршрутів (розрив, продовження або укорочення існуючих маршрутів, організацію експресних, полу експресних маршрутів); зміну інтенсивності руху на усій магістралі; заміну типів автобусів, які експлуатуються на маршруті; покращення координації роботи автобусів з іншими видами транспорту [9].
Таким чином, аналіз перерахованих даних дозволяє встановити раціональну схему руху та ступінь розвітлення маршрутів і провести частинну коректировку маршрутної схеми – змінити напрямок окремих маршрутів, на найбільш завантажених ділянках мережі ввести допоміжні автобуси маршрути, забезпечив при цьому перевезення пасажирів по найкоротшим шляхам слідування, рівномірне наповнення рухомого складу на маршруті та зменшення кількості пересадок.
3.2 Пункти зупинок
Зупиночні пункти розставляються згідно правил дорожнього руху та планування міст.
На обстежуваному маршруті траса вже розбита зупиночними пунктами. Перелік зупиночних пунктів по маршрутах наведено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 – Зупиночні пункти на маршруті (прямий напрямок)
| Маршрут | Харків – Красноармійськ |
| Назва зупинки | АС – 1 |
| Чугуїв | |
| Волохів Яр | |
| Яковенке – 1 | |
| Балаклея | |
| Петровське | |
| Барвінкове | |
| Добропілля | |
| Красноармійськ |
3.3 Вибір типу та марки рухомого складу
До рухомого складу, працюючого на міжміських маршрутах, пред’являють особливі вимоги. Такі автобуси повинні обладати високою швидкістю руху, мати місця тільки для проїзду сидя з зручними регульованими сидіннями, багажниками під підлогою та гардеробом у задній частині. На внутрішньообласних маршрутах дальністю до 200 км необхідно мати автобуси малого класу з мінімальним рівнем комфорту та середнього класу з нормальним рівнем комфорту.
Вибір типу автобусу на міжміських маршрутах визначається розмірами пасажиропотоків, дорожніми умовами, дальністю маршрутів, методами організації праці водіїв, економічною ефективністю експлуатації порівняних марок автобусів.
Встановлення об’єму та характеру зміни пасажиропотоків являється основою любого міжміського маршруту. У той же час ефективність використання автобусів у значному ступені залежить від правильно та обоснованої швидкості руху. Швидкість руху залежить від ряду факторів: категорії дороги, типу та стану покриття, швидкісних властивостей автобусу, інтенсивності руху та складу транспортних потоків, кліматичних та метеорологічних умов, кваліфікації та опиту водія. Тому перед складанням розкладу руху необхідно проводити нормування швидкості руху на конкретному маршруті. Одночасно проводять контрольні рейси та хронометраж часу руху на усьому маршруті. Нормування швидкості проводять також на весіньо – літній та осінньо-зимовий періоди.
На вибір марки, кількості і виду транспорту на маршрутах впливає велика кількість чинників, які можна об'єднати в наступні групи:
– економічні: капітальні вкладення в пересувний склад і в матеріально-технічну базу по його зберіганню, ремонту і обслуговуванню, поточні витрати, витрати часу пасажирів на очікування посадки;
– соціальні: вартісна оцінка втрати одиниці часу на очікування, привабливість суспільного транспорту для пасажирів, наявність достатнього контингенту персоналу водія;
– технічні: динамічні якості автобусів, дорожні умови, конструктивні особливості рухомого складу, пропускна спроможність вулиць і зупиночних пунктів;
– експлуатаційні: закономірності формування пасажиропотоків, максимально допустимий інтервал руху, наявність матеріальних ресурсів;