Технічне обслуговування та ремонт муфти зчеплення (стр. 2 из 6)

Натискний диск 8 чавунний, має три приливи, через отвори яких проходять заклепки кріплення пружніх пластин 28. Зі сторони кожуха зчеплення на натискному дискові виконані поглиблення для вентиляції зчеплення і кільцевий виступ, на який тисне зовнішня кромка натискної пружини.

Натискна пружина 5 відштампована з листової сталі, має форму усіченого конуса. Радіальні прорізи, розділяючі пружину на дванадцять секторів, утворюють на поверхні пружини пелюстки, працюючі як важелі вимикання зчеплення. Прорізи на периферії переходять в фігурні отвори, в які при збірці заходять виступи кожуха зчеплення, після чого кінці їх загинаються на 100-110°. При цьому пружина розміщується між опорними кільцями 12. Кінці пелюстків в місці контакту з підшипником вимикання зчеплення загнуті до заокруглення. Натискна пружина фосфатована і піддається дробеструйній обробці.

Ведена частина зчеплення складається з веденого диску 6 в зборі з фрикційними накладками 19 і гасником обертальних коливань (демпфером). Ведена частина розташована на шліцях первинного валу коробки передач і, приймаючи обертальний момент від деталей провідної частини, передає його на вал 16.

Ведений диск стальної з фігурними прорізами, ділячими його на вісім пелюстків, заломлених в різні сторони. Це надає хвилеподібну форму робочої поверхні диска. До пелюстків веденого диску незалежно один від одного приклепані стальними заклепками фрикційні накладки 19. Головки заклепок утопають в отворах накладок, а їх стрижні розклепані зі сторони диску через отвори протилежної накладки. Таким чином, до кожного пелюстка приклепані обидві накладки, кожна своєю заклепкою. Таке кріплення накладок зберігає хвилеподібну поверхню веденого диску, а це забезпечує плавне вмикання зчеплення, так як ведений диск стає плоским поступово, по мірі збільшення зусилля притискання його до поверхні маховика. При цьому ведений диск спочатку ковзає відносно поверхні маховика і натискного диску, і передаваний обертальний момент зростає поступово. Це оберігає деталі трансмісії від перевантаження і забезпечує плавне торкання з місця. З цією ж метою, а також для гасіння обертальних коливань, ведений диск з’єднується зі ступицею 22 через деталі гасника обертальних коливань, які забезпечують пружний зв’язок між ними. У фланці ступици виконані шість прямокутних вікон і три підковоподібних вирізу. Через них проходять упори 23 гасника, які з’єднують передню 20 і задню 24 пластини демпфера з веденим диском. В пластинах демпфера і в веденому дискові, як і в ступиці, є прямокутні вікна, в яких розташовані три пари пружин 25 різної пружності і кольору покриття. Пружини однакового кольору розташовані напроти один одного. Застосування пружин різної і певної пружності розширює зону дії демпфера і забезпечує потрібну характеристику його роботи. З обох сторін фланця встановлені фрикційні кільця 21: одне стальне, інше з фрикційного матеріалу. Пружинна шайба 27 демпфера через опорні кільця 26 створюють постійний момент тертя між поверхнями фрикційних кілець і ступиці.

Вимикання зчеплення здійснюється через механічний привід, зусилля від якого через важіль вилки 3 передається на муфту 29 підшипника вимикання зчеплення. Муфта 29 в зборі з підшипником 4 розташована на направляючій втулці 13. До виступів муфти притискається пружиною 30 вилка 3 вимикання зчеплення.

1.3 Ремонт зчеплення

Ремонт зчеплення, як правило, заключається в заміні його веденої частини, ресурс якої значно зменшується, якщо своєчасно не усувати виникші несправності.

Довговічність веденого диску складається з трьох складаючих. По-перше, це правильне регулювання зчеплення, по-друге, водійський досвід (в новачка зчеплення трудиться майже в екстремальних умовах) і, по-третє, якість встановлюваної на веденому дискові фрикційної накладки.

Ремонт зчеплення зазвичай ставить перед автовласником питання: який ведений диск поставити на свою машину, і чим вони відрізняються? Прше ніж відповісти на це питання, давайте згадаємо про виконуючі функції фрикційної накладки. Дія зчеплення основано на передачі обертального моменту за рахунок сил тертя між фрикційним матеріалом і так званим "контртілом" з сталі або чавуну. При цьому головну роль тут відводиться коеффіцієнту тертя. А він залежить від швидкості ковзаня тіл (щоправда, незначно), тиск на поверхні (спочатку зменшується, а потім росте), температури (зменшується) і інших факторів.

Крива зменшення коеффіцієнту тертя при рості температури - це круто падаюча характеристика. Тому виробнику потрібно підібрати таку рецептуру і спосіб виготовлення накладки, щоб зробити коеффіцієнт тертя стабільним в умовах зміни температур.

По способу виготовлення накладки можна розділити на п’ять груп:

формовані з маси, виготовляються з асбестових композицій методом формування в пресс-формах з обігрівом;

прессовані з картону (картонно-бакелітові) зі спеціальною пропиткою;

виготовлені з текстильної стрічки з просочунням (ткано-бакелітові);

спіральнонавиті, виготовлені з армірованої нитки з просочуванням;

еліпсонавиті, також виготовлені з нитки, але покладеної більш раціональним способом.

Якщо говорити про вартість продукції, то найбільш дешевими получаються вироби перших трьох груп. Але поява високооборотних двигунів підвищило вимоги до динамічної міцності накладок. Зрозуміло, що сучасний автомобіль повинен мати ведений диск, захищений від руйнування силами інерції.

І тут лідерство захоплюють спіральнонавиті і еліпсонавиті накладки. Каркас з армованої нитки, зв’язаної спеціальним складом, чудово справляються з інерційними навантаженнями. Щоправда, навиті накладки більш дорогі, чим формовані або прессовані, так як потребують спеціальних навивальних станків. Свою краплю в ціноутворення вносить і впровадження безазбестових інгредієнтів.

При формуванні спіральнонавитої накладки нитка укладається по спіралі, подібно намотці на швейну котушку. А в еліпсонавитих - по дузі еліпса, в направленні від внутрішньої окружності кільця до зовнішньої, і навпаки. При багатошаровій навивці нитку наступного слою зміщають відносно нитки попереднього. Зовнішня і внутрішня відгинаючі еліптичних кривих утворюють контур майбутньої фрикційної накладки.

А зараз повернемося до спіральнонавитого кільця: виток спірали мало відрізняється від дуги окружності. А отже, при виниканні дефекту поверхні веденого диску, наприклад, його вифарбовуванні чи пригорянні, можна легко отримати кільцеве вироблення на маховикові обо натискному дискові зчеплення.

Інша справа еліпсонавиті накладки. Дефекти, звичайно, виникають і там, але вони поширюються по дузі еліпса до периферії. Кільцевий знос контртіла тут усереднюється, що наочно підтверджується практикою.

Крім того, еліпсонавиті накладки більш стабільні по вазі, чим спіральнонавиті. Втім, перераховувати гідності цієї технології можна довго. Проте на російських заводах продовжують випускати і спіральнонавиті накладки. І все це пояснюється інертністю ринку запчастин. Звикли до спіральнонавитим накладкам, втім не до "спірали" як такової (про технології більшість споживачів і не знає), а до зовнішнього вигляду - фактурі, малюнку, кольору... На еліпсонавиті накладки дивляться з підозрою - що, як, чому не схожа на ту, що стояла раніше. Тому поки ще випускаються спіральнонавиті фрикційні накладки.

Але пройде рік-два, і положення зміниться. Які ж фрикційні накладки будуть стояти на нашій техніці років через десять-п’ятнадцять? Безумовно, еліпсонавиті і класичні, формовані з маси. Ремонт зчеплення, можливо, стане Вашим першим знайомством з еліпсонавитими фрикційними накладками.

Ремонту зчеплення, а точніше заміна веденого диску, в деяких випадках буває не достатньо для усунення виникших несправностей.

Заміна веденого і приводного дисків зчеплення

Знімаємо коробку передач.

Головкою "на 8" відкручуємо шість болтів кріплення кожуха зчеплення до маховика.

Щоб болти легко відкрутилися, простукуємо їх головки мідним молотком. Болти відкручуємо рівномірно, не більш ніж на один оборот кожен, щоб не деформувати фланець приводного диску зчеплення.

Знімаємо ведений і провідний диски зчеплення.

Встановлюючи зчеплення, орієнтуємо ведений диск виступаючою частиною в сторону приводного диску і вставляємо центруючу оправку.

Вводимо оправку в отвір колінчастого валу і в цьому положенні закріплюємо провідний диск зчеплення, рівномірно (по одному обороту за прохід) затягуючи болти.

Регулювання тросу зчеплення.

Хід педалі зчеплення до упору в килимок підлоги повинен складати 125-135 мм. Обертанням регулюючих гайок ключом "на 17" змінюємо положення оболонки тросу, встановлюючи потрібний хід педалі зчеплення. Потім декілька разів натискаємо на педаль зчеплення до упору в коврик підлоги, перевіряємо величину ходу, після чого затягуємо регулюючі гайки.

Зняття механізмів приводу вимикання зчеплення…