Техніко–криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом (стр. 8 из 15)

Неозброєним оком можна розрізнити лінію товщиною близько 0,1 мм чи коло (крапку) такого ж діаметра. Оскільки, наприклад, ширина штрихів у рукописі, виконаної чорнилом, дорівнює усього, як правило, 0,2— 0,4 мм, а розміри елементів структури й окремих особливостей штриха менш 0,1 мм, те неозброєним оком неможливо розрізнити окремі дрібні деталі.

Чим більше збільшення лупи, тим більше дрібні деталі можна розрізнити з її допомогою. Але чим більше збільшення, тим менше поле зору лупи, тобто розміри ділянки, що спостерігається.(12.стр. 45)

Для огляду документів, крім 4- і 7-кратної лупи, що знаходяться в слідчій валізі, слідчому бажано мати лупу із широким полем зору. Звичайно кратність такої лупи дорівнює 2 - 2,5. При відсутності такої лупи її може замінити одна з лінз конденсора фотозбільшувача (типу В-2 чи іншого).

Оглядаючи за допомогою лупи рукопис, можна знайти ознаки повільності і зупинок рухів пишучого приладу у виді звивистості, зламів, стовщень штрихів, расплывов чорнила й ін. Ознаки повільності рухів можуть указувати на чи дописку переробку чи букви цифри, а також на підробку підпису. За допомогою лупи можна знайти також здвоєні. штрихи, що свідчать об чи переробки обведенню тих чи інших знаків, а також дрібні особливості, що свідчать про виконання штрихів різними пишучими приладами.

При огляді текстів доцільно спочатку користатися лупою із широким полем зору, а потім, у міру необхідності, лупою 4-кратного і лупою 7-кратного збільшення.

Огляд за допомогою мікроскопа виробляється з метою виявлення особливо дрібних ознак, що нерозрізнені за допомогою лупи.

Мікроскоп являє собою відносно складний оптичний прилад, основною деталлю якого є тубус у виді порожньої металевої трубки, на кінцях якої кріпляться спеціальний об'єктив і окуляр. Кратність збільшення звичайних мікроскопів визначається добутком кратності об'єктива на кратність окуляра й у залежності від типів застосованих об'єктива й окуляра звичайно лежить у межах 20—1000 крат.

Для огляду документів звичайно цілком достатньо збільшення в межах 20—40 разів, тому для цих цілей можна використовувати найбільш прості і недорогі типи мікроскопів.

Цілком задовільні результати при дослідженні документів дає так називаний дитячий мікроскоп, у якого кратність збільшення дорівнює 35. Такий мікроскоп постачений відносно длиннофокусным об'єктивом (близько 45 мм), що дозволяє розглядати документ при світлі звичайної електричної лампи, не прибігаючи до спеціальних освітлювальних пристосувань, необхідним для роботи зі складними мікроскопами.

Огляд за допомогою мікроскопа дає можливість вирішити важливі задачі, наприклад, виявити дрібні особливості будівлі штрихів, способи початку і закінчення рухів при виконанні знаків, знайти ознаки штучного приєднання букв, йди цифр і т.д., що дозволяє судити про дописки й інші підробки.

Якщо текст виконується чорнилом уже після утворення складки на листі папера, наприклад, використовується який-небудь старий бланк, то в місцях перетинання штрихів зі складкою можна знайти распливи чорнила.

При огляді під мікроскопом місць взаємного перетинання чорнильних штрихів можна знайти распливи чорнила, одного штриха по іншому. Ця ознака в сукупності з іншими дає можливість судити про послідовність нанесення пересічних штрихів. Наприклад, іноді виникає питання, чи не був підпис виконаний раніше написання тексту. Якщо штрихи підпису і тексту де-небудь перетинаються, установлення перебування їхній чи знизу зверху дозволяє вирішити вищевказане питання. При огляді під мікроскопом олівцевих штрихів можна по кількості і характеру відкладення графіту судити про відносну твердість олівців. Розходження у твердості їх може свідчити про дописку яких-небудь чи букв інших знаків.

Дослідження документів у променях визначеної зони спектра

Промені визначеної зони спектра - це види променистої енергії, що розрізняються між собою по частоті електромагнітних чи коливань довжині хвилі відповідно на невидимі інфрачервоні промені, крайні червоні промені, промені видимого світла (червоні, жовті, зелені і т.д.) і невидимі ультрафіолетові промені - див. схему, мал. 2.

Рис. 2. Схема шкали спектра електромагнітних хвиль.

При огляді і дослідженні документів з метою виявлення ознак і особливостей, невидимих при спостереженні в звичайному білому світлі, якимись можуть бути ознаки різних підробок, травлення, тайнопису й ін., можна використовувати огляд у фільтрованих променях видимого світла, огляд у крайніх червоних променях і огляд в ультрафіолетових променях.(6.стр. 12)

Огляд документів у фільтрованих променях видимого світла може бути названий також візуальним кольоророзрізненням і ґрунтується на наступному.

Як відомо, пучок білого світла (світла сонця, електролампи і т.п.) неоднорідний. Він складається з променів з різною довжиною хвилі, тобто з променів різного кольору. Предмети навколишнього нас світу або самі випромінюють промені тієї чи іншої довжини хвилі (самосвітні), або деякою мірою відбивають падаючі на них промені. Потім промені, потрапляючи на сітківку людського ока, роблять у залежності від кількості і якості енергії відчуття ахроматичних квітів (білий, сірий, чорний) чи хроматичних квітів (червоний, жовтогарячий, жовтий і т.д ).

Усі хроматичні кольори розрізняються по трьох основних ознаках: колірному чи тону відтінку, що залежить від довжини хвилі променів, насиченості (ступеня виразності колірного тону) і світлоті чи відносної яскравості.

Любою пофарбований чи предмет ділянка поверхні видна, тобто відрізнимо від навколишнього чи інших предметів у силу так називаного чи контрасту розходження колірного тону, чи насиченості яскравості.

Звичайно в житті колірні відчуття викликаються не монохроматичними променями спектра, характеризуемимі однією визначеною довжиною хвилі, а сукупністю променів різних довжин хвиль. Але людина бачить предмет не як безліч різнобарвних крапок, а як пофарбований у якийсь визначений колір. Інакше кажучи, людське око бачить один, резолютуючий колір.

Це порозумівається законами змішання квітів. Механічне (вычитательное) змішання квітів має місце тоді, коли в результаті змішання різних речовин (фарб) поверхня предмета одержує здатність відбивати одні і поглинати інші з падаючих на неї променів світла. В залежності від ступеня поглинання і відображення різних променів поверхня сприймається відповідно як червона, зелена і т.д. Причому якщо поглинаються чи відбиваються в однаковому ступені всі промені з падаючого пучка білого світла, то поверхня має колір ахроматичний: чорний, сірий чи білий.

Закон оптичного (слагательного) змішання кольорів визначає, що для кожного хроматичного кольору є свій колір, від змішання з яким виходить відчуття ахроматичного кольору: чорного, сірого чи білого. Ці два кольори називаються додатковими друг до друга.

Ще Ньютоном «повний ряд кольорів» спектра зображувався у виді кола, доведеного на малюнку. Пари додаткових квітів по цьому колу лежать приблизно в діаметрально протилежних крапках: до червоного додатковий - зелено - голубой, до фіолетового - жовто-зелений і т.д.

На використанні закону оптичного змішання квітів і ґрунтується візуальне цветоразличение.

Світлочутливість людського ока чи здатність розрізняти кольору, обмежена визначеними межами. Якщо, наприклад, контраст між яким-небудь пофарбованим знаком і навколишнім фоном по колірному тоні, насиченості і яскравості менше межі світлочутливості ока, то, природно, неозброєним оком не можна відрізнити цей знак від тла. Але, застосовуючи промені, додаткові до кольору чи знака до кольору тла, можна «погасити» той чи інший колір, тобто зробити його темним і таким шляхом підсилити контраст між знаком і тлом. Точно так само можна підсилити колірний контраст між двома знаками (штрихами) і таким шляхом знайти розходження їх у кольорі (відтінку).

Для досягнення цих цілей огляд документів у фільтрованих променях видимого світла може вироблятися двома способами. Перший полягає в тому, що документ при звичайному висвітленні (денному чи електричному) розглядається через світлофільтр потрібного кольору і щільності. Другий спосіб, називаний оглядом у монохроматичному світлі, полягає в тім, що документ оглядається в затемненому приміщенні при висвітленні його променями визначеного кольору (синіми, червоними й ін.) за допомогою электртрофонаря, чи фотозбільшувача іншого освітлювача, у який поставлений світлофільтр потрібного кольору і щільності.

Огляд через світлофільтр практично може вироблятися в будь-яких умовах, у тому числі і при огляді документів на місці обшуку, виїмки і т.п. Але необхідно враховувати, що цей спосіб не завжди дає гарні результати через дію, що заважає, не фільтрованого світла й інших причин.(4.стр.45)

Огляд при висвітленні документа променями визначеного чи кольору огляд у монохроматичному світлі дає, як правило, кращі результати в порівнянні з оглядом через світлофільтр, але можливий, як зазначено, лише в затемненому приміщенні і при наявності спеціально пристосованого освітлювача. Але проте в належних випадках, якщо огляд через світлофільтр не дав потрібних результатів, варто осязательно зробити також огляд у монохроматичному світлі. В обох випадках можуть бути використані будь-які світлофільтри : зі спеціально пофарбованого скла, целулоїду й ін., а також рідкі світлофільтри у виді скляних судин із плоскопараллельными стінками, наповнені водяним розчином відповідного барвника.

При відсутності світлофільтрів їх нескладно виготовити самому. Для цього можна рекомендувати наступний спосіб:

- невиявлену чи фотопластинку фотоплівку потрібного розміру треба отфиксировать у звичайному фіксажі до досягнення повної прозорості, потім добре промити у воді (у проточної—30—40 хв., у непротічної—1,5—2 година.) і після цього відразу покласти у водяний розчин відповідної анілінової фарби. Можна взяти звичайну фарбу, застосовувану в домашнім господарстві для фарбування різних тканин, розчинивши її так, як це передбачено в способі її вживання. Для одержання різних відтінків і плотностей, пластинку варто тримати в розчині фарби різний час : від 30 хв. до декількох годин. За цей час наявний на пластинці (плівці) желатиновий шар просочиться фарбою й одержить потрібний колір і щільність. На закінчення пофарбовану пластинку (плівку) варто сполоснути чистою водою і висушити.