Якщо досліджуемий документ, виконаний олівцем у двох чи декількох екземплярах («під копірку»), необхідно ретельно вивчити його зворотний бік, на ній можуть бути відображені разом з іншим текстом вилучені підчищенням частини записів. Крім того, якщо в наявності мається кілька екземплярів документа, варто порівняти рукописні тексти, що знаходяться в них, і, якщо в одному чи двох з них отсутствует частина записів, що мається в інших екземплярах, піддати ретельному огляду як ці фрагменти записів на одних екземплярах, так і відповідні вільні від тексту ділянки паперу в інших екземплярах, тому що дані записи або дописані в одних, або вилучені в інших екземплярах. На наявність підчищення вказують наступні ознаки:
— скуйовдженість волокон папера і матовість її поверхні;
— ушкодження ліній захисної сітки, графления, а також штрихи письмових знаків, що знаходяться поруч з ділянкою підчищення;
— распливи барвника в штрихах;
— наявність часток барвної речовини, що не відносяться до наявних записів чи утворюючих елементи (частини) яких-небудь письмових знаків.
Для виявлення підчищення документів варто оглянути при різних положеннях до джерела світла (у косопадающих променях і на просвіт).
Травлення і змивання — це руйнування і знебарвлення барвної речовини штрихів рукописного тексту під дією хімічних реактивів.
Травлення, як і підчищення, виробляється або з метою знищення частин тексту, або з метою заміни тексту іншим. Для витравлювання тексту, застосовуються розчини окислювачів, кислот, лугів і інші реактиви. Штрихи отримані за допомогою графиті олівців, чорної туші і документні чорнила знищити шляхом травлення неможливо, оскільки графіт і сажа не вступають у хімічні реакції і не розчиняються звичайними розчинниками. Тексти ж, написані фіолетовим, синіми і зеленим чорнилом виготовленими з органічних барвників, можуть бути вилучені чи знебарвлені шляхом утравлювання відносно легко. Ознаками, що вказують на зроблене травлення є:
а) наявність буруватих чи коричнюватих плям у ділянках які підлягали травленню або затеков країв документа;
б) зміна характеру поверхні паперу у місцях подвергшихся травленню, знищення глянцю, розпушеність і, як наслідок — наявність роспливів у штрихах нового тексту;
в) зміна кольорового відтінку паперу;
г) зміна кольору захисної сітки;
д) якщо документ виготовлений на папері з фіолетовим чи голубим лінуванням, в місцях травлення линовка буває знищена, через нестійкість барвника, така ліновка знебарвлюється навіть легше, ніж чорнильний текст.
Травленню піддається, як правило, не весь документ цілком; навіть при знищенні всього рукописного тексту звичайно прагнуть зберегти удостоверительные знаки — відбитки печатки, штампа, а також підпису, і залишають ці ділянки документа не обробленими травлячими речовинами. Тому варто порівняти ділянки паперу документа, що не піддавалися травленню, з ділянками передбачуваного травлення.
Якщо травлення зроблене не дуже ретельно, то при вивченні документа в умовах дифузійного (безтіньового) висвітлення іноді розрізняються сліди витравленого тексту у вигляді штрихів блідого коричнюватого чи буруватого кольору; якщо первісний текст був написаний гострим пером, при дослідженні в однобічно спрямованому висвітленні можна розрізнити сліди штрихів у виді боріздок.
Якщо документ після травлення не був промитий, то штрихи тексту, написаного замість витравленого, змінюють колір і навіть частково знебарвлюються під дією залишків травлячих речовин на папері; так, якщо первісний текст, написаний фіолетовим чорнилом, травився кислотами, то штрихи нового тексту, написаного також фіолетовим чорнилом, здобувають синюватий чи синювато-сірий відтінок і тим відрізняються від частин первісного тексту, що не піддавалися травленню. Точно також, якщо травленню піддавалися якісь окремі записи, то штрихи тексту, суміжного з ділянками травлення, можуть змінити своє первісне фарбування.
Іноді текст документів піддається змиванню речовинами розчинами. У таких випадках на документі може не залишитися яких-небудь слідів цих речовин, наприклад, води, спирту та інш. Якщо змивання проводилося одеколоном, документ здобуває довго не зникаючий запах. У той же час поверхня паперу в місцях, у яких проводилося змивання, втрачає блиск, на ній виявляються распливи; в місцях, подвергшихся змиванню, можуть бути помітні залишки штрихів.
Дописка — полягає в зміні первісного змісту документа шляхом додавання до первісних записів окремих слів, чи букв штрихів.
Шляхом дописки найчастіше змінюються прізвище, ім'я, по батькові обличчя, на ім'я якого виданий документ, а також цифрові запису (рік народження, дати, номера двигуна і кузова автомобіля і т.п.).
Дописка окремих цифр, букв, чи слів фраз до незміненого первісного тексту іноді може бути виявлена при вивченні змісту всього тексту документа, якщо особа, що виконала дописку, допустила непогодженість у різних частинах документа. Так, наприклад, дописавши одиницю в цифровому позначенні суми, забувають дописати слово «сто» у сумі чи прописом навпаки.
Часто дописку видає неприродне місце розташування дописаних частин тексту щодо первісного;
Дописана перед попереднім числом цифра може виявитися розташованою поза графою, у той час, як у правій частині графи залишається досить вільного місця; дописаний текст, як правило, виконується більш стиснуто, інтервали між словами і рядками зменшуються. Якщо проводиться дописка між останнім рядком первісного тексту і підписом, біля якого знаходиться відбиток печатки, дописаний рядок часто розташовується в обхід відбитка і підпису дугою; крім того, при необхідності вмістити текст в один рядок, розміри і розміщення букв зменшуються до кінця рядка і закінчення її часте загинається догори чи донизу.
Якщо штрихи передбачуваної дописки перетинаються з текстом, чи підписом відбитком печатки, хронологічний порядок їхнього нанесення може бути визначений експертизою. Якщо через документ проходять складки, необхідно досліджувати перетинання штрихів зі складками; наявність роспливів чорнила по складці в одних штрихах при відсутності їх в інші вказує на дописку частини тексту після виникнення складок.
При огляді документа необхідно звертати увага на всякі сторонні штрихи в місці розташування тексту;
у деяких випадках в таких документах, як товарні рахунки, накладні, відомості записи можуть бути дописані по нанесеним раніше лапкам чи прочерку.
Якщо дописка зроблена тим же чорнилом чи олівцем, якими написаний основний текст, дописані штрихи не відрізняються фарбуванням від іншого тексту; якщо ж дописка зроблена іншим чорнилом, хоча б і подібного кольору, дописана частина тексту може відрізнятися або інтенсивністю фарбування штрихів, або їхнім колірним відтінком, у залежності від концентрації барвника в чорнилі або від домішок сторонніх барвників чи наявності забруднень у чорнилі; зазначені розходження можуть бути виявлені при дослідженні за допомогою лупи як у відбитому («безтіньовому»), так і в минаючому світлі. Розходження у фарбуванні штрихів фіолетового чорнила виявляється при дослідженні документа за допомогою червоного світлофільтра. Якщо концентрація барвника в чорнилі надмірно велика, він кристалізується в штрихах на папері і штрихи здобувають характерний блиск, добре видимий при спостереженні в однобічному висвітленні; наявність блиску в одних штрихах і відсутність в інші вказує на розходження в концентрації барвника в чорнилі, і отже, на дописку частини тексту.
Дописки в текстах, виконаних олівцем, можна знайти завдяки розходженню в складі пишучого стрижня олівця, що обумовлює розходження в інтенсивності фарбування штрихів первісного і дописаного тексту, а іноді, якщо тексти написані копіювальними чи кольоровими олівцями, розходження в їхньому колірному відтінку. Крім того, дописка може бути зроблена на іншій підкладці, чим та, котра була під документом у момент написання основного тексту; це розходження може відбитися на макроструктурі штрихів (наприклад, якщо текст був написаний на гладкій поверхні, а при дописці документ знаходився на предметі з неоднорідною, зернистою чи рубчастою поверхнею, розходження в макроструктурі штрихів виявляється очевидним), а також на виникненні втисненого сліду (якщо основна частина тексту написана на твердій підкладці, а дописка зроблена на м'якої, то при дослідженні оборотної частини документа в однобічному висвітленні виявляються лише рельєфні сліди дописки).
У документах, текст яких виповнюється через копіювальний папір у декількох екземплярах, звичайно на зворотному боці першого екземпляра утворяться рельєфні сліди штрихів, забруднені барвною речовиною копіювального паперу; якщо дописка тексту виробляється тільки в цьому екземплярі, копіювальний папір не підкладається під документ і сліди дописаних штрихів на звороті виявляються не пофарбованими, на відміну від первісних, і рельєф їх менш вираженим; якщо при дописці застосовується більш свіжий чи, навпаки, більш зношений копіювальний папір, рельєфні сліди на звороті першого екземпляра можуть відрізнятися більшим чи меншим ступенем забруднення; відповідно, у копії документа штрихи дописаного тексту будуть відрізнятися більш яскравим чи більш блідим фарбуванням від первісних.
При наявності крім першого екземпляра, копії чи декількох копій, необхідно порівняти як зміст текстів, так і відносне їхнє розташування. Якщо основні тексти різних екземплярів документа написані одночасно («під копірку»), наявність в одному чи декількох екземплярах записів, відсутніх в інших екземплярах, саме по собі свідчить про дописку (при тій умові, якщо у відповідних ділянках інших екземплярів відсутні ознаки видалення тексту). Якщо ж дописка зроблена у всіх екземплярах, то дописані фрагменти тексту, як правило, відрізняються своїм місцем розташування щодо основного тексту; іноді дописка виробляється хоча і за допомогою копіювального папера, але не одночасно на всіх екземплярах, тоді дописані частини тексту в різних екземплярах відрізняються друг від друга як накресленням і розмірами знаків, так і їхнім відносним місцем розташування. Таким чином, якщо передбачається дописка в документах, виписаних у декількох екземплярах, необхідно зробити зіставлення текстів усіх наявних екземплярів, а також оглянути їхній зворотний бік, на якій можуть залишитися сліди від копіювального паперу в місцях дописаного тексту.