Інтелектуальною підробкою називається складання документів з помилкової по змісту інформацією. Важливо, що при їхньому виготовленні використовуються способи і матеріали, регламентовані для документів даного виду. Наявність інтелектуальної підробки не може бути визначено експертним шляхом, тому що досліджуемі документи не мають матеріальних ознак незаконного виготовлення. Звичайно цей вид підробки встановлюється за результатами слідчо-оперативних заходів.
Аналіз літературних джерел, у яких відбита історія походження документів, дозволяє зробити висновок про те, що формування державних інститутів керування, розвитку економічних відносин призводить до росту загальної чисельності і видів документів, з яких на рубежі 80-х рр. минулого сторіччя Л. Н. Вікторова виділяла п'ять основних (не змінюючи назви видів, ми доповнимо їх новими групами документів, поява яких викликана суспільно-політичними й економічними перетвореннями, здійснюваними в нашій країні з початку 90-х гг. минулого сторіччя):
1) грошові документи, що відбивають різні банківські операції
по приходу, перерахуванню і виплаті коштів;
2) документи, зв'язані з оформленням руху матеріальних цінностей — товарно-транспортні накладні, доручення інші подібні з ними по призначенню документи;
3) особисті, іменні документи — паспорта, службові і водійські посвідчення, дипломи, трудові книжки, лікарняні листи, іменні і винікульовані цінні папери й інші документи на пред'явника;
4) довідково - посвідчуючі документи — довідки і виписи, видані громадянам за їхньою вимогою;
5) інші документи — лотерейні, залізничні, авіаційні, грошові квитки, квитки на видовищні заходи, а також касові чеки, рецепти.
Ми думаємо, що в даний час назріла необходимость виділити в самостійну групу з «інших документів» безособові документи, що містять спеціальні засоби захисту від підробки. У неї, наприклад, варто включити грошові квитки Банку росіян іноземну валюту, цінні папери на пред'явника, акцизні спеціальні марки для маркірування підакцизних товарів, водійські документи, сертифікати автентичності.
2. Вимоги до вітчизняного та міжнародного посвідчень відіїв
2.1 Вимоги до національного посвідчення водія типу №1
1. Посвідчення повинно виготовлюватися з паперу та покриватися ламінованою плівкою. Розмір посвідчення повинен становити 105х147 (± 0,5) мм. Зразок посвідчення наведено у додатку № 1.
2. Посвідчення заповнюється згідно з нормативними актами МВС України відповідно до передбачених у ньому реквізитів:
лицевий бік посвідчення
- назва виду документа;
- 1 прізвище;
- 2 ім'я;
- 2 по батькові;
- З дата і місце народження;
- 4 місце проживання;
- місце для фотокартки;
- серія і номер посвідчення;
- 5 назва організації, яка видала посвідчення;
- 6 підпис (проставляється підпис посадової особи РЕП ДАІ МВС України, яка видала посвідчення, а також день, місяць, рік видачі посвідчення. Підпис завіряється печаткою);
- 9 місце печатки;
- 10 підпис власника.
зворотний бік посвідчення
- назва держави;
- 11 категорії транспортних засобів, на керування якими видано посвідчення, їх класифікація та місце печатки;
- особливі відмітки;
- серія і номер посвідчення;
- реквізити підприємства-виробника.
3. Реквізити та записи реквізитів повинні бути виконані українською мовою.
4. Записи реквізитів 1, 2, 3, 4 повинні дублюватися літерами латинської абетки.
2.2 Вимоги до національного посвідчення водія типу № 2
1. Посвідчення виготовлюється з довговічного пластику. Розмір посвідчення повинен становити 55х86 (± 0,5) мм. Зразок посвідчення наведено у додатку № 2 .
2. Посвідчення заповнюється згідно з нормативними актами МВС України відповідно до передбачених в ньому реквізитів:
лицевий бік посвідчення
- назва виду документа;
- прізвище;
- ім'я;
- по батькові;
- дата і місце народження;
- місце проживання;
- місце для фотокартки;
- видано. У реквізиті зазначається назва МРЕВ ДАІ МВС України, яке видало посвідчення;
- дата видачі;
- голова комісії. Підпис голови комісії;
- підпис власника;
- серія і номер посвідчення.
зворотний бік посвідчення
- назва держави;
- категорії транспортних засобів, на керування якими видано посвідчення, їх класифікація та місце печатки;
- особливі відмітки;
- серія і номер посвідчення;
- реквізити підприємства-виробника.
3. Реквізити та записи реквізитів повинні бути виконані українською мовою.
4. Записи реквізитів "Прізвище, ім'я, місце проживання" повинні дублюватися літерами латинської абетки.
1. Міжнародне посвідчення водія являє собою книжку формату А-6 148х105 (± 0,5) мм, має обкладинку сірого кольору і складається із аркушів білого кольору. Зразок посвідчення наведено у додатку № 3.
2. Лицевий бік першої сторінки обкладинки міжнародного посвідчення водія повинен містити такі реквізити:
- назву держави, що видала посвідчення;
- назву документа;
- назву документа, на підставі якого розроблено це посвідчення (Конвенція про дорожній рух від 8 листопада 1968 року);
- номер міжнародного посвідчення водія;
- дійсне до. Зазначається термін дії міжнародного посвідчення, який не повинен перевищувати трьох років з часу його видачі;
- видане. Зазначається орган, яким було видане міжнародне посвідчення, а також місце та дата його видачі.
- номер національного посвідчення водія. Зазначаються серія, номер та дата видачі національного посвідчення водія;
· назва підрозділу, яким було видане міжнародне посвідчення, і дата його видачі.
Підпис посадової особи та дані завіряються печаткою. Лицевий і внутрішній бік першої сторінки обкладинки друкуються українською мовою.
3. Реквізити наступних сторінок посвідчення — відомості про власника:
— прізвище 1;
— ім'я, по батькові 2;
— місце народження 3;
— дата народження 4;
— місце постійного проживання 5;
— категорії транспортних засобів, на керування якими видано посвідчення, та їх класифікація;
— умови, що обмежують користування (наприклад, керування тільки в окулярах, дійсне тільки для керування транспортними засобами вагою ... тощо).
Назви реквізитів та текст наступних сторінок посвідчення повинні бути виконані українською, російською, англійською, іспанською, німецькою та французькою мовами (іншими — за необхідністю).
Реквізити та текст реквізитів 1, 2, 3, 4, 5 першої сторінки посвідчення повинні бути надруковані українською мовою.
4. Остання сторінка міжнародного посвідчення (ліва сторінка) повинна містити такі реквізити:
- прізвище 1;
- ім'я, по батькові 2;
- місце народження 3;
- дата народження 4;
- місце постійного проживання 5;
- категорії транспортних засобів, на керування якими видано посвідчення, та їх класифікація;
- умови, що обмежують користування. Текст реквізитів повинен бути виконаний французькою мовою.
5. Остання сторінка міжнародного посвідчення (права сторінка) повинна друкуватися на внутрішньому боці останньої сторінки обкладинки і мати такі реквізити:
- 1 прізвище;
- 2 ім'я, по батькові;
- З місце народження;
- 4 дата народження;
- 5 місце проживання;
- категорії транспортних засобів, на керування якими видано посвідчення, та місце для печатки, яка проставляється поряд з категоріями А, В, С, або Е тільки у тому разі, якщо власник має право керувати транспортними засобами зазначеної категорії;
- місце для фотокартки;
- місце печатки;
- місце для підпису власника;
- обмеження. Позбавлення права керування на території країни, на якій зроблено запис.
Назва реквізитів повинна бути виконана французькою мовою. Записи реквізитів 1, 2, 3, 4, 5 повинні бути виконані літерами латинської абетки.
6. Кількість сторінок міжнародного посвідчення залежить від кількості мов, якими воно друкується.
1. Для пакування бланків посвідчень використовується папір, картон, ящики з гофрованого картону. Бланки слід пакувати таким чином, щоб запобігти пошкодженням.
2. Пакувальна одиниця обв'язується полімерною стрічкою або іншими обв'язувальними матеріалами і обов'язково обклеюється з усіх боків клейкою стрічкою, яка повинна забезпечити захист від несанкціонованого відкривання (клейка стрічка повинна бути одноразового використання).
3. 3 одного боку пакувальної одиниці наклеюється паперовий ярлик з такими реквізитами:
- найменування підприємства, яке виготовило бланки;
- номер замовлення;
- найменування замовлення;
- кількість бланків у пачці та номери першого і останнього бланків пакувальної одиниці;
- номер технічних умов;
- відмітка відділу технічного контролю;
- штамп пакувальника;
- дата пакування.
4. Транспортування готової продукції здійснюється на транспорті з охороною.
5. Зберігати бланки необхідно таким чином, щоб запобігти механічним пошкодженням та попаданню вологи.