
коефіцієнт, залежний від опору Q баласта поперечному зсуву шпали, визначається по інтерполяційному графіку, приведеному на малюнку 3. При цьому слід враховувати, що опір зрушенню залізобетонної шпали упоперек осі шляху при нормальному профілі баластної призми Q =4,70 кН.

Рисунок 5 - Крива зміни коефіцієнта К1 залежно від опору баласту зсуву в ньому шпал
Як правило, рейкові батоги безстикового шляху укладають в шлях після стабілізації баластної призми, тому рекомендується приймати розрахункове значення К1 = 1,2-1,3 як для дерев'яних, так і для залізобетонних шпал.
K2 - коефіцієнт, залежний від епюри шпал, рівний 1,0 при епюрі шпал
1840 шт/км;
K3 - коефіцієнт, що враховує вплив опору повороту рейки по підкладках і шпалах, визначається за допомогою графіка, приведеного на малюнку 4.
Слід враховувати так званий "побутовий" рівень натягнення клемних болтів, рівний КБ 5 кГм або 50 Нм.

Рисунок 6 - Криві зміни коефіцієнта K3 залежно від затягування гайок клемних болтів

При розрахунку критичної сили по формулі С.П.
Першина значення максимальної граничної температурної сили визначаю з урахуванням коефіцієнта запасу

(3.31)
де К3 - коефіцієнт запасу рівний 1,5.
На підставі експериментальних досліджень, що виконуються під керівництвом Е.М. Бромберга одержана емпірична залежність допустимої граничної температурної сили для типових конструкцій безстикової колії з урахуванням плану лінії

(3.32)
де

критичне значення граничної сили, що допускається на прямій ділянці шляху;

коефіцієнт, що враховує тип рейки;

коефіцієнт, що враховує епюру шпал;

коефіцієнт, залежний від типу рейки і епюри шпал;

радіус кривизни вісі колійної решітки, м.

Відповідне допустиме підвищення температури рейкових плітей у порівнянні з температурою їх закріплення по умові забезпечення стійкості проти викиду визначається по формулі

(3.33)
де

температурний коефіцієнт лінійного розширення рейкової сталі,
рівний

;

площа поперечного перетину однієї рейки.
Температурну напругу

(МПа), тобто напругу, яка виникає в рейковій пліті у зв'язку із зміною її довжини, що не відбулася, при зміні температури на величину

, відносно температури, при якій рейкова пліть була закріплена, визначаю по формулі

(3.34)
де

температурний коефіцієнт лінійного розширення рейкової сталі,
рівний 0,0000118

;

модуль пружності рейкової сталі, рівний 206000МПа

;

різниця між температурою рейки, при якій визначають напругу tр і температурою закріплення пліті на шпалах t
3, °С.
Міцність рейкових плітей визначаю з умови, що сума напруг

, що виникають від дії рухомого складу (з урахуванням коефіцієнта неврахованих чинників - коефіцієнта запасу міцності), і напруг

, що з'являються в результаті зміни температури рейки, не перевищувала допустимої напруги, тобто

; (3.35)

;

; (3.36)

,
де

і

нормальні напруги в кромках відповідно головки і підошви рейки від вигину і кручіння його під навантаженням від коліс рухомого складу;

і

напруги в поперечному перетині рейки відповідно від дії стискаючих і розтягуючих температурних сил, що виникають при підвищенні і пониженні температури рейки у порівнянні з температурою при закріпленні;

коефіцієнт запасу міцності, рівний 1,3;
Напруги

визначаються для зимових умов експлуатації,

- для літніх умов. Найбільша допустима по умові міцності зміна температури рейкових плітей у порівнянні з її температурою закріплення у бік пониження (по умові міцності підошви рейки) дорівнює

(3.36)
Те саме у бік підвищення (по міцності головки рейки)

(3.37)
Розрахункові допустимі пониження

і підвищення

температури рейкового батога визначають з урахуванням умов

(3.38),

(3.39)
Вираз

означає те, що допустима величина зміни температури рейкової пліті при дії стискаючих сил визначається мінімальним значенням, одержаним або по умові міцності

+ 6°С, або по умові стійкості колії проти викиду

. Тут 6°С - підвищення температури у порівнянні з розрахунковою для зняття обмеження по укладанню колії за рахунок підвищення температурних напруг в головці рейки при максимальних температурах в даному районі.
Можливість укладання безстикової колії, особливості її конструкції і методи експлуатації визначаються на основі зіставлення розрахункової річної температурної амплітуди рейки ТР і фактичної амплітуди ТА, одержаної за тривалий час в даній кліматичній зоні. Фактичну амплітуду ТА визначаю по ТУ як різницю між найбільшою

і найменшою

температурами рейки в заданому районі

(3.40)
Амплітуда ТР, що допускається, визначаю виразом

(3.41)
де

інтервал температури, у межах якого можна остаточно закріплювати рейкові пліті.