Використання газобалонних автомобілів (стр. 2 из 2)

Залежно від способу зберігання, типу застосовуваного обладнання і технології заправляння розрізняють стаціонарні, напівстаціонарні і пересувні автомобільні газозаправні станції, а також стаціонарні і пересувні газонаповнювальні компресорні станції.

Типова стаціонарна газозаправна станція (рис. 15.5) має компресор 1, масловіддільник 2, фільтр 3, відцентровий насос 4, цистерну 5 і роздавальні колонки 6.

Компресор / типу АВ-15 створює в цистерні надлишковий тиск, що на 0,1—0,2 МПа вищий від пружності пари газу, який перекачують, і з цистерни 5 скраплений нафтовий газ через фільтр 3 надходить до відцентрових насосів 4 і далі під тиском до роздавальних колонок 6.

Пересувні газонаповнювальні станції призначені для заправляння газобалонних автомобілів на АТП або при роботі автомобілів у відриві від основної виробничої бази. Для обладнання пересувних газонаповнювальних станцій використовують цистерни АЦ-5, АЦ-6, АЦ-10,змонтовані на шасі автомобілів ЗІЛ-130 або ЗІЛ-130В1 з напівпричепом ОдАЗ-885.

Основні параметри пересувної газонаповнювальної станції ЦППЗ-12-885 такі:

Тепер розроблена малогабаритна газозаправна компресорна станція АГНКС-БКИ-45, призначена для заправляння автомобілів стиснутим природним газом безпосередньо в АТП. Станція дає змогу заправляти за добу не менш як 45 вантажних газобалонних автомобілів типу ЗІЛ або КамАЗ. Ефективність цієї станції вища порівняно з стаціонарними станціями АГНКС-250, АГНКС-500 і пересувними заправниками ПАГЗ-2800-32.

Основне технологічне устаткування, прилади і регулювальні пристрої, що використовуються при створенні пунктів заправляння скрапленим нафтовим газом, наведені в табл. 15.8.

У США найчастіше використовують так зване повільне заправляння балонів одного або відразу кількох автомобілів (рис. 15.6, а). Станція має газопровід 1, вимірник 2 витрачання газу, фільтр 3 з глушником пульсації, компресор 4, осушник 5. Компресор протягом мінімум 4 год нагнітає газ в автомобільні балони, безпосередньо приєднані до виходу компресора. Рідше використовують швидке заправляння, що триває всього тільки 4—6 хв. Компресорні станції швидкого заправляння додатково обладнані резервуарами 6 для зберігання стиснутого газу під тиском приблизно 25 МПа (рис. 15.6, б).

В Італії найпоширеніші дві схеми газонаповнювальних станцій (рис. 15.7). На першій схемі (рис. 15.7, а) станція має головний газопровід 1, три зблокованих компресори 2, три резервуари 3 для зберігання газу, триходовий керуючий клапан 4 розподільника, дросельний клапан 5, газопровід 6, який сполучає резервуар із клапаном, газопровід 7, що сполучає циліндр компресора з клапаном. Після заїзду автомобіля в бокс і підключення роздавального шланга відповідно встановлюють важіль керувального клапана. Стиснутий природний газ із резервуарів, проходячи по газопроводу, надходить у балони автомобіля. Внаслідок спадання тиску газу в резервуарах автоматично підключається один із незалежних циліндрів компресора до балонів автомобіля, і тиск газу в них доводиться до потрібного рівня.

Кожен циліндр компресора наповнює балони тільки одного автомобіля. Поворотом важеля керувального клапана у відповідне положення припиняють подачу газу в балони автомобіля. Водночас від'єднуються газопроводи резервуарів і компресора. Працюючий компресор у цей час доводить тиск газу у сховищі до потрібного рівня і вимикається автоматично.

Друга схема (рис. 15.7, б) передбачає використання двох компресорів, увімкнених послідовно. Станція має головний газопровід 1, три зблокованих компресори 3, додатковий компресор 2, резервуари 4 для зберігання газу, клапан 5 вимикання розподільника. Після вмикання газороздавального шланга до балонів автомобіля і відкриття вимикального клапана стиснутого природного газу газ надходить із одного циліндра додаткового компресора. У цей компресор він надходить із резервуарів, які поповнюються за допомогою основного компресора. Станція працює автоматично.

Отже, застосування газового пального істотно знижує токсичність відпрацьованих газів, дає економію рідкого пального нафтового походження, проте потребує додаткових капітальних вкладень у розвиток виробничо-технічної бази, потрібної для забезпечення працездатності газобалонних автомобілів.

Література

1. Канарчук В.Є., Курінков І.П. Виробничі системи на транспорті: Підручник. – К.: Вища шк., 1997.