Чим же поясняється відсутність взаємодії між органами виконавчої влади та Верховною Радою України? Причин декілька, але основні такі: недостатній рівень політико-правової культури та професіоналізму парламентаріїв та урядовців; мітингово-популістський характер роботи верховної Ради та занадто заформалізований, бюрократичний процес прийняття важливих економічних рішень в уряді; амбіціозність окремих народних депутатів України під час здійснення контактів з урядовими структурами.
Принцип реальності прав і свобод людини та громадянина передбачає, що вони мають бути не тільки продекларовані у законодавчих актах, а й забезпечені та гарантовані усіма соціальними суб’єктами, насамперед державою. Цей принцип закріплено у ст.3 Конституції України, яка встановлює, що людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються у нашій державі найвищою соціальною цінністю.
Однак нині в Україні через об’єктивні та суб’єктивні причини існує проблема реальності прав та свобод людини та громадянина, яка має не тільки правовий аспект, а й тісно пов’язана з політичним та економічним станом суспільства, рівнем його духовності та консолідованості.
Важливим є принцип законності, який означає, що державою керує закон, усе здійснюється згідно з законом, ніхто не підноситься над ним. Закон сам панує, виражаючи загальну волю. Наслідком реалізації цього принципу стає правопорядок, тобто система правовідносин, яка складається в результаті реалізації режиму законності. Ефективним засобом підтримання в суспільстві законності та правопорядку як елементів правової держави є юридична відповідальність та вживання у межах закону справедливих заходів у разі вчинення того або іншого правопорушення. А будь-яка несправедливість викликає невдоволення людей і може призвести до соціальних конфліктів.
Державний суверенітет України визначається не тільки і не стільки юридичним закріпленням на конституційному рівні положення про те, що Україна є суверенною державою, а забезпеченням цього політико-правового стану державної влади економічними, дипломатичними та іншими засобами. Особливо важливо, щоб суверенітет України базувався на міцній економічній основі. Для зв’язків з іншими державами це досить важливий фактор. Тому утвердження України як суверенної держави передбачає прийняття мір щодо забезпечення реальної економічної самостійності та незалежності.
Висновки.
Отже, з всього вищесказаного можна зробити такі висновки:
державний суверенітет - це “збірна ознака держави” він концентрує в собі найбільш істотні риси державної організації суспільства. При цьому, незалежність і верховенство державної влади виражається в наступному:
1) в універсальності - тільки рішення державної влади поширюються на все населення і громадські організації даної країни;
2) в прерогативі - можливості скасування і визнання незначним будь-якого незаконного прояву іншої суспільної влади;
3) в наявності спеціальних засобів впливу, якого не має ніяка інша громадська організація.
Я вважаю, що після здобуття незалежності нашої держави її керівництво та і вся українська нація повинна всякими засобами зміцнювати її суверенітет, авторитет на міжнародній арені, а також добробут та незалежність власної країни.
Джерела і література.
1. Декларація про державний суверенітет України від 16
липня 1990 року.
2. Конституція України 1996 року.
3. Котюк В.О. Основи держави та права: навч. посібник для абітурієнтів, студентів, учнів середніх шкіл і ліцеїв.- К.: Вентурі, 1998.
4. Скакун О. Ф. Теорія держави та права: Підручник.- Харків: Консум; Ін-т внутр. справ, 2000.
4. Кісь Роман . Аспекти національної ідеї - К.,1997.
5. Проблеми формування суверенної правової України.- Львів.,1993.
6. Основи деpжави і пpава: Hавч.посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид.закладів/ Спілка юpистів Укpаїни; С.Д.Гусаpєв, А.М.Колодій, Л.В.Кpавченко.- К.:Юpінфоpм, 1995.
7. Тодика Ю.Н. Основи конституційного ладу України. – 1999.
8. Коментар до Конституції України. Інститут законодавства ВРУ.-К., 1998.
9. Телешун С. Поняття державного устрою України: проблеми теорії і практики//Право України.- 2000. - №6. – С.14-19.
10. Линецький С. Методологічні засади осмислення місця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України. //Право України.- 2000. - №6. – С. 19-23.
11. Правові проблеми суверенітету і незалежності України // Право України,-1992-№10,С. 10-22.
12. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні.// ПравоУкраїни. - 2000. - №1.
13. Тацій В. Й., Грошевий Ю. М. Правові заходи охорони Конституції // Вісн. Академії правових наук України. - 1995. - № 3. - С. 41- 43.
14. Терен В., Чмир Ю., Україна сьогодні і завтра// Розбудова держави.,1994-№1.
[1]Основи деpжави і пpава: Hавч.посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид.закладів/ Спілка юpистів Укpаїни; С.Д.Гусаpєв, А.М.Колодій, Л.В.Кpавченко.- К.:Юpінфоpм, 1995.
[2] Жан Боден - основатель концепции государственного суверенитета// Вестник ИНИОН, М., 1990.
[3] Правові проблеми суверенітету і незалежності України //П.У.-1992, №10.С.54 - 58.