У літературі була висловлена думка, що виділення в правовій дійсності як особливий вид загальнорегулятивних правовідносин є безсумнівним досягненням нашої юридичної науки, що дозволяє «перебороти вузький обрій цивільного права в теорії правовідносин».2
Р.О. Халфіна, що ґрунтовно займалася проблемою правовідносин, прийшла до висновку, що створення теорії правовідносини вимагає глибокого вивчення цього складного явища з більш широких позицій, чим ті, котрі традиційно прийнято в правовій науці.3
Така ж позиція А.В. Міцкевича: «У самому широкому змісті до правових відносин можуть бути віднесені усі відносини, так чи інакше позв’язані з дією права в суспільстві».4
Загальнорегулятивні правовідносини зайвий раз підкреслюють зв'язаність влади правом, показують, що сама держава знаходитися в рамках правовідносин і в якості їхнього учасника несе перед своїм контрагентами (суспільством, громадянином) відповідні обов'язки і відповідальність.
Підводячи підсумок, варто помітити, що обсяг дійсної роботи не дозволив зупинитися на багатьох важливих аспектах проблем правовідносин.
Визначені такі поняття, як суспільні відносини, структура, суб’єкти (учасники) правовідносин, юридичний факт, а також їхній взаємозв’язок і взаємозалежність, взаємозумовленість. Тому що саме юридичні факти я є підставою, передумовою, виникнення, зміни або припинення правовідносин.
Незважаючи на достаток наукової літератури, даний область правових знань вимагає рішення багатьох проблем, що ставить появу нових видів правовідносин, їхня зміна, викликана змінами в житті суспільства, виявляють нові проблеми в процесі правовикористовуючої діяльності. Подальший розвиток української державності, визнання пріоритету прав людини, становлення ринкових відносин, цивільного правового суспільства, зміни в суспільній свідомості переоцінка колишніх цінностей – усе це має потребу в науковому осмисленні, вільному від упередженості, закостенілих догм. Повинні бути також вироблені чіткі представлення про шляхи і долю здійснюваних у Україні реформ при формуванні правової держави.
І тоді відбудеться точне встановлення життєвих обставин – фактів, тоді може бути правильно застосований закон, восторжествує законність, справедливість, правопорядок.
Використана література:
1.Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). 3а загальною редакцією доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер'янова.
2.Журнал "Право України" 2003 рік, №7
3.Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с.
4.Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник.
5.Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс.
6.Журнал "Право: Теория и Практика" (№1-8 за 2003 г.)
7.Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрямки Ц Право України. — 1998. — № 1. — С. 27-32.
8.Котюк В.О. Теорія права. - К., 1996. - С. 74.
9.Комаров С.А. Общая теория государства и права. - М., 1998. - С. 281.
10. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 21. С. 311.
11. Ковачка Д.А. Функция, задачи, компетенция и нравстенность государственного строя // Правоведение. 1985. №4. С.41.
12. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. М., 1974. С. 8.
13. Мицкевич А.В. Правовые отношения в советском обществе// Общая теория советского права. М., 1966 С. 277.
1 Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 21. С. 311.
2 См.: Ковачкв Д.А. Функция, задачи, компетенция и нравстенность государственного строя // Правоведение. 1985. №4. С.41.
3 Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. М., 1974. С. 8.
4 Мицкевич А.В. Правовые отношения в советском обществе// Общая теория советского права. М., 1966 С. 277.