4. Форми викладу правових норм
в статтях нормативно-правових актів
Норми права отримують своє зовнішнє вираження через тексти нормативно правових актів, які конструюються з статей, параграфів, пунктів, абзаців. Основною структурною одиницею нормативно правового акту є стаття. Стаття - це частина нормативно-правового акту, яка представляє собою державно-владне веління і містить одну норму права, декілька норм права чи частину норми права. Структурна відокремленість виражається в тому, що в кодифікованих нормативно правових актах стаття має заголовок чи порядковый номер. З поняттям статті можна ототожнювати поняття ‘’пункта’’, ’’параграфа’’. Стаття є формою окремих норм права, організацією тексту окремих норм права, відповідно, саме перше співвідношення статті і норми, як форми і змісту.
В одній статті може міститись дві чи більше норми розпорядження.
Норми права за ступенню узагальнення конкретних показників можуть бути викладені абстрактним методом, тобто таким методом формулювання, при якому фактичні дані охоплюються родовими признаками. Например: ч.1 ст.26 ЦК Укр.. ‘’Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності’’. Абстрактний спосіб викладу відповідає больш високому рівню культури і розвитку юридичної техніки. Він дозволяє в коротких формуліровках охопити всі факти даного роду.
Казуистичний чи казуальний спосіб - це такий спосіб формулювання норм в статтях нормативно правового акту, коли фактичні дані вказуються з-за допомогою індивідуальних признаків.
За прийомами (способами) викладу елементів норми права, вони можуть бути викладені прямим способом - це значить, що законодавець прямо формулює, перечислює всі елементи норм права в даній статті.
Таке співпадання в реальному житті зустрічається не завжди, однак особи, що застосовують норму права, в кінцевому результаті змогли б виявити всі три необходні її елемента в статтях одного нормативного акту чи актів. Тільки при їх наявності дана норма може забезпечити державно-владне регулювання суспільних відносин.
Також норми права можуть бути викладені посилальним способом, при якому окремі елементи норми не формулюються в даній статті нормативно-правового акту; в ней робиться посилання до інших норм, де містяться потрібні розпорядження. Цей прийом застосовується для встановлення зв’язку між частинами норм і для уникання повторень.
Таким чином, з всього сказаного можна зробити висновок, що, аналізуючи право як суспільний інститут, дослідники неуклінно стикаються не з окремою, монолітною і самодостатньою системою. Право - це розділене поняття, так би мовити, формула, що означає не що інше, як чітко структуровану систему юридичних норм, і створену для вірного визначення співвідношення цієї системи з іншими соціальними явищами. Юридичні норми забезпечують гарантоване виконання життєво необхідних правил, без яких функціонування суспільства і держави було б неможливим. Такі правила є тим мінімумом, який призваний зберігати стабільність політичної і правової системи кожної держави. Оскільки така база вже створена, решта сфери суспільних відносин можуть знаходитись в межах компетенції інших соціальних норм.
1. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. 1986.
2. Нерсесянц В.С. Право и закон: Из теории правовых учений. 1983.
3. Баранов В.М. Истинность норм советского права. 1989.
4. Иоффе, Шаргородский. Вопросы теории права. 1961.
5. Томашевский Н.П. О структуре правовой нормы и классификации ее элементов. Сборник: Вопросы общей теории советского права .1960.
6. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. 1909.
7. Алексеев С.С. Государство и право, Начальный курс, 1993.
8. Алексеев С.С. Теория государства и права. 1985.
9. Бабаев В.К. Общая теория права (курс лекций).. 1960.
10.Коваленко А.И. Краткий словарь-справочник. М., 1994.
11.Комаров «Теория государства и права» М.1996г.
12.Хропанюк В.Н. «Теория государства и права» М.1997г.
13.Лазарев В.В. «Общая теория государства и права» М.1996г.
14.Кримінальний кодекс України
15.Кримінально-процесуальний кодекс України
16.Цивільний кодекс України
17.Кодекс зàêîíiв про працю України
[1]Àëåêñååâ Ñ.Ñ. Ãîñóäàðñòâî è ïðàâî, Íà÷àëüíûé êóðñ, 1993.
[2]Àëåêñååâ Ñ.Ñ. Ïðîáëåìû òåîðèè ïðàâà, òîì 1.
[3]Àëåêñååâ Ñ.Ñ. Ïðîáëåìû òåîðèè ïðàâà, òîì 1.
[4]Áàáàåâ Â.Ê. Îáùàÿ òåîðèÿ ïðàâà (êóðñ ëåêöèé).
[5]Ãîëëóíñêèé Ñ.À. Ê âîïðîñó î ïàìÿòè ïðàâîâîé íîðìû â òåîðèè ñîâåòñêîãî ïðàâà. // Ñîâåòñêîå ãîñóäàðñòâî è ïðàâî. 1961. N4.
[6]Ïèãîëêèí À.Ñ. Íîðìû ñîâåòñêîãî ïðàâà è èõ ñòðóêòóðà. Ñáîð. Ñòàòåé. Âîïðîñû îáùåé òåîðèè ñîâåòñêîãî ïðàâà. 1960.
[7]Áàáàåâ Â.Ê. Îáùàÿ òåîðèÿ ïðàâà (êóðñ ëåêöèé).
[8]Êîðêóíîâ Í.Ì. Ëåêöèè ïî îáùåé òåîðèè ïðàâà. 1909.
[9]Àëåêñååâ Ñ.Ñ. Òåîðèÿ ãîñóäàðñòâà è ïðàâà. 1985.
[10]Íåðñåñÿíö Â.Ñ. Ïðàâî â ñèñòåìå ñîöèàëüíîé ðåãóëÿöèè. 1986.