Але якими б добрими намірами не керувався Петлюра у взаєминах із євреями, він був нездатний контролювати отаманів (військово-польові суди, наступна страта Семесенка та інших партизанських ватажків не поліпшили становища), і їхні страхітливі злочини пов'язувалися з його урядом. Та й для багатьох євреїв, які вважали себе росіянами, всю вину за погроми було легше скласти на Петлюру та українців, ніж на Денікіна з його російськими генералами.
Офіційно Директорія була ліквідована указом Петлюри 20 листопада 1920 року, після після остаточного захоплення більшовицькою Росією території Украінської Народної Республіки.
2. Конституційні проекти
Стосовно конституційних проектів Директорії можна робити висновок на основі декларацій та постанов, прийнятих Директорією.
“Універсал трудового конгресу до українського народу”
28 січня 1919р.
“Декларації директорії УНР”
26 грудня 1918 р.
(Винниченко, Петлюра, Швець, Андрієвський, Макаренко)
“Декларації уряду української народної республіки”
2 червня 1920р.
1. Директорія створювала Конгрес Трудового Народу України – законодавчий орган, делегати якого посилались від кожного робочого колективу, селян та інтелегенції, незалежно від національності громадян. Але все ж таки основою повинні були бути “працюючи маси”. Конгрес мавусі верховні права і повноваженнявирішувати усі питання соціального, економічного та політичного життя Республіки. У документі зазначалось, що скликання цього конгресу не можливо провести демократично, шляхом виборів, в силу об’єктивних причин, але у майбутнєму Когрес має бути виборчим. Конгрес Трудового Народу має вирішити форми влади як на місцях, так і в центрі. Конгрес створив наступні комісії: по обороні Республіки, земельну, освітню, бюджетову, заграничних справ і комісію харчових справ.
2. Виконавчим органом слугувала Рада Міністрів; планувалось створити міцну аполітичну армію.
3. Директорія планувала у майбутнєму замінити Конгрес на виборчий пропорційний багатопартійний Парламент; у перехідний період створювався Предпарламент, що тимчасово виконував законодавчу роль.
4. Влада на місцях здійснювалась представниками уряду, що працювали у тісному контакті і під контролем повітових і губерніальних Трудових радах, які складались пропорційно з представників селянства й робітництва.
5. Під час перерв засідань Конгресу вся вища влада належатиме Директорії.
6. Директорія віддавала велику роль державі у вирішенні економічних проблем. Націоналізація виробництва в інтересах народних мас.
7. Соціальні реформи повинні ввібрати у себе увесь найкращий західний досвід.
8. У сфері міжнародних відносин Директорія схилялась до нейтралітету та прагненню жити у мирі із сусідніми державами. Розраховувала на поміч західних держав у боротьбі з Росією, прагнула визнання незалежності від західних держав. Прагнула розвивати добросусідські відносини з Румунією, державами Причорномор’я, Кавказу, Прибалтики.
9. У сфері внутрішньої політики Директорія прагнула до всебічної консолідації усього народу, незалежно від нацональності.
10. У відношенні до пануючих мас (власників великого капіталу), Директорія закликала до мирної передачі виробничих потужностей, перейнятись думками про належність влади в країні трудовим масам.
11. У відношенні до інтелегенції Директорія закликала стати на боці трудового народу.
12. У відношенні до політичних партій Директорія пропонувала віддавати зусилля на недопущення безладу у народі.
13. У відношенні до селянства Директорія наділяла їх землею без викупу.
14. Директорія усім національним меншинам забезпечувала рівні права та свободи.
15. Економіка ринкова із протекціонізмом держави, посилене оподаткування; велика увага приділялась кооперативним товариствам.
16. Директорія всіляко намагалась відродити українську культуру, вважала, що школа (у тому числі і вища має бути державною та україномовною).
17. У відношенні до релігії та церкви Директорія вважала, що церква має бути українською та незалежною; визнавала рівність усіх релігій.
Не малозначиму роль у діяльності Директорії, був акт злуки УНР та ЗУНР, проголощений 22 січня 1919 року у м. Станіславові. Відтепер декларувалась єдина Україна: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України—Західно-Українська Народня Республіка, Угорська Україна і Наддніпрянська Велика Україна. ... Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.”