Універсальні принципи міжнародної співпраці України з іншими державами.
Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.
Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань, відповідно до Конституції України та законів України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Митному кодексі України та інших актах законодавства України про митну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.
Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:
Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:
- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;
- обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;
Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва що полягає у:
- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;
- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України;
- обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленного законами України;
- виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані результати зовнішньоекономічної діяльності.
Принципом юридичної рівності і недискримінацію, що полягає у:
- рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійненні зовнішньоекономічної діяльності;
- забороні будь-яких, крім передбачених Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених Законом;
Принципом верховенства закону, що полягає у:
- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
Принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна, як держава:
- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;
- здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;
- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.
Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Основними формами міжнародної співпраці є:
Угоди про вільну торгівлю (з країнами СНГ);
Угоди про виробничу кооперацію;
Майже з усіма країнами підписана угода про надання пільгових ставок мита при ввезенні товару на територію України.
Форми та засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у ст.2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, з метою:
- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;
- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється :
- Україною як державою в особі її органів в межах їх
компетенції;
- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торгівельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу;
- самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою :
- законів України;
- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;
- угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України;
Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних та недержавних органів.
На території України згідно з законом запроваджуються такі правові режими для іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності:
- національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;
- режим найбільшого сприяння, який ознаяає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або беде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по ним встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче.
Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;
- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно зі ст.24 цього Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до ст.25 цього Закону.
Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:
- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів від здійснення інвестицій;
- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльность суб’єктів цієї діяльності, за винятків випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.
Поняття “лібералізація”,“протекціонізм” у зовнішній торгівлі та стимулювання експорту.
Лібералізація- це комплекс заходів, спрямований на сприяння зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад: вантаж пропускається на митну територію України по товаросупровідним документам, а оформлюється в митному відношенні по місцю одержання вантажу.
Протекціонізм-(від лат.protectio-прикриття)-економічна політика даної країни, направлена на обмеження свого внутрішнього ринку від проникнення імпорту в інтересах розвитку внутрішнього виробництва та відгородження вітчизняних підприємців від іноземної конкуренції; здійснюється як з допомогою підвищення ставок ввізного мита та інших засобів митно-тарифного регулювання, так і шляхом застосування нетарифних засобів зовнішньоекономічного регулювання.
Стимулювання експорту- заохочення діяльності національних підприємств-експортерів. До основних засобів стимулювання експорту відносяться: державне субсидування, льготне кредитування і страховка експорта, валютна політика, ввоз і вивіз капіталу, податкові льготи експортерам, їх транспортне забезпечення, інформування та консультація руководства підприємства, дипломатична підтримка експортерів, державна політика розвитку експортної бази, підготовка кадрів для зовнішньої торгівлі.